Але всі ці заходи здійснювалися під су­ворим контролем центру, до якого згодом знову повернулися його командні функції

Отже, реформи в політичній сфері були половинчастими і непослідовними. Вони не торкались основ тоталітарного режиму, залишилася монополія КПРС у всіх сферах суспільного життя, недотор­каними виявилися догми марксизму-ленінізму. Повної демократизації життя сус­пільства не відбулося.

Спроба розширення прав республік.

Хрущов здійснив ряд заходів щодо роз­ширення прав республік, у т.ч. й України:

Ø українці частіше висувалися на керів­ні посади в республіці. В 1953 р. першим се­кретарем ЦК КПУ було призначено О.Кириченка - першого українця на цій посаді (1953-1957 рр.). Відтоді першими секретарями КПУ призначалися тільки українці;

Ø розширилися функції і підвищилася відповідальність КПУ;

Ø активізувалася діяльність України на міжнародній арені;

Ø внаслідок реформи управління еко­номікою в 1957 р. під контроль України перейшло 97% заводів республіки проти 34% в 1953 р. Питома вага республікан­ської промисловості зросла з 36% у 1953 р. до 76% у 1956 р.

Зрушення у духовному житті після смерті Сталіна

Хрущовська "відлига" сприяла націо­нально-духовному пробудженню і культур­ному розвитку України.

o Стало можливим відкрите обгово­рення проблем збереження української мови, розширювалися сфери її вживання, збільшилося видання україномовних книжок. Але політика в цій сфері також була непослідовною.

o Вживалися заходи з метою підви­щення престижу української науки. Вихо­дять друком фундаментальні наукові праці: "Українська Радянська Енциклопедія", "Історія української літератури ". Вида­ються фахові журнали українською мовою, з 1957 р. почав видаватися "Україн­ський історичний журнал", почалася підго­товка багатотомної "Історії міст і сіл Укра­їни".

o Було реабілітовано багатьох діячів української культури. У газетах і журналах друкувалася велика кількість статей про повернуті українській культурі імена. Видавалися кращі твори ре­абілітованих письменників, з'явилися літературознавчі праці про них.

Шістдесятники. Зародження дисидентського руху

Видатним явищем духовного жит­тя стала поява нового покоління інтелі­генції - шістдесятників. Провідними по­статями серед них були письменники і поети І.Драч, Л.Костенко, М.Вінграновський, В.Симоненко, В.Стус, С.Гуцало, І.Ка-линець, художники А.Горська, П.Заливаха, В.Кушнір, літературні критики І. Світличний, І.Дзюба, Є. Сверстюк, діячі кінемато­графу С.Параджанов, Л. Осика, Ю.Іллєнко та багато інших.

Виховане в умовах ідеологічної лібера­лізації, нове покоління інтелігенції викри­вало перекоси і лицемірство офіційної куль­тури, сповідувало свободу самовираження, прагнуло до пошуку нових форм і стилів художньо-естетичного пізнання світу. Воно вимагало гарантій вільного розвитку україн­ського народу, його культури і мови.

Все це не могло не викликати незадово­лення з боку влади. Шістдесятників поча­ли звинувачувати у відході від "марксизму-ленінізму", "формалізмі", "космополі­тизмі", обмежувати їх творчу діяльність, а згодом перейшли до репресій проти них.

Однак, частина нового покоління не зрікалася своїх поглядів і пішла на конфрон­тацію з владою. Саме шістдесятники склали ядро дисидентського руху, учасники яко­го вимагали радикальних змін, і стали про­відниками національного відродження.

Національно-культурні процеси пере­ходили встановлені партією рамки лібе­ралізації й на поч. 60-х рр. почали пере­слідуватися. У 1962-1963 рр. "відлига" в національно-культурній сфері припини­лася.

Експерименти в економіці

Поставивши завдання "наздогнати і пе­регнати Америку" і пообіцявши за 20 років побудувати в СРСР комунізм, М.Хрущов розгорнув широку програму реформуван­ня економіки.

Економічні реформи, проведені в 50-ті роки, радикально змінили умови розвитку промисловості і сільського господарства.

Позитивні наслідки мали, зокрема:

· децентралізація керівництва економі­кою, запроваджена у 1957р. Керівництво промисловістю було передано раднаргоспам економічних районів, які управляли промисловістю на своїй території, неза­лежно від профілю;

· збільшення асигнувань на забезпечення науково-технічного прогресу;

· підвищення самостійності колгоспів і радгоспів;

· ліквідація машинно-тракторних стан­цій і передача їх майна колгоспам і рад­госпам;

· збільшення закупівельних цін на продукти сільгоспвиробництва;.

Друга пол. 50-х рр. стала періодом по­мітного економічного зростання, сільське господарство вперше стало рентабельним.

В той же час сільське ж господарство стало справжнім полігоном для різного роду непродуманих реорганізацій і нововведень, нереальних понадпрограм (цілинна епопея, небачене розповсюдження кукурудзи і т.п.), що нега­тивно позначилося на виробництві сільсько­господарської продукції.

У кін. 50-х - поч. 60-х рр. почалося па­діння темпів економічного зростання.

Соціальні програми М.С.Хрущова

v Пенсійна реформа 1956 р. підвищила середній розмір пенсій за віком більше ніж у 2 рази, по інвалідності - у 1,5 рази. Пенсії почали виплачувати і колгоспникам.

v Зросли асигнування на охорону здо­ров'я, освіту, скасовувалася плата за на­вчання в старших класах середніх шкіл, у середніх спеціальних і вищих навчальних закладах.

v Збільшилися капіталовкладення в житлове будівництво, яке зводилося неба­ченими до того темпами.

v Тривалість робочого дня скоротила­ся до 7 год, а для працюючих у вугільній і гірничорудній промисловості - до 6 годин.

У результаті цих та інших соціальних програм підвищився добробут населення. У цілому ж рівень життя в Україні підви­щувався повільно. Виробництво споживчих товарів, сфера послуг, громадське харчу­вання відставали від потреб населення.

Поразка хрущовських реформ

Дата добавления: 2014-01-07