Вищі органи влади

Рада при князі. До кін. Х ст. до складу ради при князі входили дружинники, родоплемінна знать і представники княжої адміністрації. З кінця Х ст., коли відбувається процес занепаду впливу княжої дружини, в раді зростає роль боярського васалітету. Діяльність ради при князі була злита з його діяльністю. Разом з радою князь вирішував питання адміністративного, судочинного, законодавчого, військового управління. Особливо зростала роль ради, коли князь покидав центр князівства. При цьому рада не еволюціонувала в окремий державний інститут з чіткою організаційною структурою, а скликалася князем за необхідності.

Віче. Вирішення важливих питань з життя князівства відбувалося на скликаннях віча. Водночас дослідники відзначають, що джерела містять мало згадок про існування даного інституту до Х ст.

У ХІ-ХІІ ст. поле діяльності віче було досить широким. В його компетенцію входило, зокрема, обрання та вигнання князя. Проте городяни не виступали самостійно. Їхні виступи були лише однією зі складових політичної боротьби, оскільки зміна князів обумовлювалася порушенням рівноваги у політичній системі, конфліктами та угодами між князями. Віче займалось також вирішенням питань війни та миру. У цій сфері традиційно виділяють вічові зібрання під час облоги й ті збори, що ухвалювали скликання так званого “народного ополчення”. Віче втручалося в окремі судові справи.

Феодальні з’їзди. Послаблення влади великого князя зумовило скликання з ХІ століття феодальних з’їздів – снемів. Феодальні з’їзди мали досить різний характер. Вони могли бути загально земськими, коли в них приймали участь всі князі або основна маса князів, як, наприклад, Любецький з’їзд. Але були і з’їзди, що скликалися окремими феодальним угрупуванням. Чітко окресленої компетенції з’їздів не було. Вони збирались для вирішення найбільш важливих питань, що мали значення для всієї держави або декількох князівств. На з’їздах розглядали питання законодавчого регулювання, розподіляли столи, вирішували питання війни і миру, планували заходи щодо охорони торгівельних шляхів.

3.4. Центральні та місцеві органи влади

Вже в дружинний період в Київській Русі починають формуватися дві структури органів державного управління, яким належало відігравати основну роль в реалізації князівської влади в Х-ХІІ столітті: десятична і двірсько-вотчинна. Десятична система мала військове походження. В період формування державності військо князя поділялось на тисячі, сотні і десятки, на чолі яких стояли відповідно тисяцькі, соцькі, десяцькі. При приєднанні племінних княжінь київські князі повинні були ставити в племінних чи в інших великих центрах свої гарнізони. В племінних і особливо важливих центрах вони ставили більший гарнізон – тисячу, яка розпадалась на сотні; тисяцький був начальником гарнізону, а сотники – командирами окремих частин. Тисяцькими, як правило, ставали довірені люди князя, зокрема представники верхівки дружини. У містах меншого значення ставили й менший гарнізон, яким командував соцький. Вже в дружинний період тисячі й сотні починали втрачати своє реальне, математичне значення. Поступово влада тисяцьких і соцьких почала обростати адміністративними функціями.

Водночас при дворі князя формувалася двірсько-вотчинна система, історичною основою якої стала князівська дружина. Як вже згадувалося, безпосередніми виконавцями волі князя були дружинники – члени старшої дружини. Однак чіткої спеціалізації серед дружинників ще не існувало.

В ХІ-ХІІ столітті десятична система управління отримує подальший розвиток. Саме в цей період значно розширюються функції тисяцьких та соцьких. Тисяцькі, залишаючись перш за все керівниками військових сил даного княжіння чи округи, зосереджують в своїх руках всю адміністративну владу – фінансову, судову, поліцейську. Вони стають одними з найближчих помічників князя з управління, можуть приймати участь в обговорені проектів нових законів.

Паралельно з десятичною системою розвивалася двірсько-вотчинна система. З ХІ століття, коли посилюється процес відриву дружинників від князівського двору, активізується процес висування князівського міністралітету. Поступово розвивається спеціалізація князівських помічників, до верхнього прошарку яких належали тіуни (тівуни), ключники, двірські, конюші, мечники, огнищани.

Місцеве управління здійснювалося переважно посадниками в містах і волостителями в волостях. Посадник був у місті повноправним представником князівської влади.

Дата добавления: 2014-01-07