Основні риси державного устрою Речі Посполитої. Влада короля

Українські землі у складі Речі Посполитої

Державні органи влади в управлінні українськими землями у складі Речі Посполитої

Згідно з ухвалами польсько-литовського сейму 1569 р. Польща і Литва зливалися в єдину федеративну державу. На чолі її стояв спільний володар – польський король і водночас великий литовський князь. Єдиним був і законодавчий орган – Сейм. Разом з тим і поляки і литовці продовжували мати власні державні адміністрацію, військо, суд, скарбницю, і навіть окремі закони. Натомість на територію України-Русі, більша частина з якої входила до складу Великого князівства Литовського, поширилися політико-правові норми Польщі. Це було зроблено в односторонньому порядку королем Сигізмундом ІІ Августом, який протягом діяльності Сейму 1569 року видав кілька універсалів про інкорпорацію Волині, Підляшшя, Брацлавщини та Київщини до складу Польщі. Приєднавши ці землі, король позбавив посад і маєтностей тих осіб, що не побажали приєднатися до Польщі.

В адміністративному відношенні Річ Посполита поділялася на три провінції – Велику Польщу, Малу Польщу, до складу якої входила більша частина українських земель, і Литву. Провінції поділялися на воєводства і повіти, хоч у деяких воєводствах Малої Польщі поряд з повітами зберігалися і такі адміністративні одиниці, як землі. Українські землі, що перебували у складі Речі Посполитої і входили до Малої Польщі, остаточно втратили свою автономію й адміністративно були поділені на шість воєводств за польським зразком: 1) Руське воєводство (переважно Галичина) охоплювало п’ять земель – Львівську, Галицьку, Перемишлянську, Сяноцьку, Холмську; 2) Белзьке воєводство об’єднувало три повіти – Бузький, Городельський і Гробовецький; 3) Волинське воєводство – також три повіти – Володимирський, Луцький, Кременецький; 4) Подільське воєводство складалося з Кам’янецького, Червоноградського і Литичівського повітів; 5) Брацлавське воєводство – з Брацлавського і Вінницького повітів; б) Київське воєводство – з Київського, Овруцького і Житомирського повітів.

Шляхетська Річ Посполита уявляла собою різновид станової монархії: поруч з монархом в здійснені державної влади приймала участь привілейована верства – шляхта. В більшості країн Європи розвиток ранньокапіталістичного господарства створив умови для виникнення абсолютної монархії, яка в цілому сприяла розвитку буржуазії. В польській шляхетські республіці співвідношення суспільних сил і політичний устрій розвивались, напроти, в напряму укріплення феодальних відносин. В результаті замість посилення влади монарха відбувається її поступова ерозія, так як були відсутніми суспільні сили, на які монархія могла б спиратися.

Король Речі Посполитої вважався носієм верховної влади і одночасно з тим окремою ланкою в законодавчій діяльності в Сеймі поруч з Сенатом і Посольською зборнею. Водночас в умовах розвитку шляхетської демократії відбувається послаблення ролі монарха, що знайшло відображення в заключних в 1572 році Генріхових артикулах (статтях) та Пакта конвента (Pacta conventa), що були укладені між королем Генріхом Валуа та шляхтою. За Генріховими артикулами король визнавав «вільну елекцію», тобто вільні вибори глави держави, відмовлявся від принципу успадкування трону, зобов’язувався без згоди Сенату не вирішувати питань війни і миру, не скликати «посполитого рушіння», мати при собі 16 сенаторів, кожні два роки скликати сейм, нові податки і мита король мав накладати тільки з погодження з сеймовою шляхтою. Зовнішня політика королівського уряду, в тому числі і проголошення війни та миру, повинна була проводитися за погодженням з Сенатом. При цьому за шляхтою визначалося право відмови від покори.

За королем залишилося здійснення законодавчої влади разом з Сеймом. Королю належало право законодавчої ініціативи і санкціонування постановлень Сейму. Самостійним законодавцем король залишився по відношенню до королівських міст, євреїв, селян домініальних володінь. Він мав право призначення чиновників, яке, щоправда, обмежувалося тим, що кандидатури на посади в земських судових установах попередньо висовувалися сеймиками.

Дата добавления: 2014-01-07