Лекція лексика ділових паперів

План.

1.Професійна лексика та терміни в ділових паперах.

2. Іншомовна лексика в ділових паперах.

3. Синоніми та пароніми в документах.

4. Книжні й урочисті слова в документах.

1. Професійна лексика та терміни в ділових паперах.

Більшість слів сучасної української мови є загальновживаними. Ними користуються в усіх сферах життя і діяльності. Значно менше слів вузькоспеціальних, які вживаються окремими групами людей у різних галузях народного господарства, науки культури тощо.

Слова або звороти, властиві мовленню людей певної професії, називаються професіоналізмами.

Професійні слова — це назви понять певної галузі виробництва, роду занять тощо (вікно редактора, вінчестер, командний рядок - зі сфери комп'ютерної техніки; зняти касу, прикинути банане — зі сфери банківсько-фінансової діяльності). За межами певного професійного середовища ці слова не завжди зрозумілі або не становлять Інтересу.

Значна частина професіоналізмів - неофіційні розмовні замінники термінів.

Професіоналізми утворюються різними-шляхами.

По-перше, завдяки вживанню слова загальнонародної мови у спеціальному значенні. Наприклад: вікно у мовленні вчителів, викладачів - не заповнений між уроками час; човник - деталь швейної машини; пара - заняття у вузі; шапка - заголовок до тексту; гін)вал - стаття, що займає низ газетної статті, якісні показники - показники високої якості (високі).

По-друге, шляхом усічення основ" слів на зразок ківер (кібернетик), термояд (термоядерна реакція); скороченням слів та словосполучень: мех-мат (механіко-математичний факультет), юрфак (юридичний факультет).

По-третє, через зміни в наголошенні слів; атомний, компас, рапорт

По-четверте, звичайна потреба професіоналів визначити деталі виробничого процесу чи виробу призводить до появи фахових назв, наприклад:

дно - нижня частина виробу, машина - комп'ютер, удар - одиниця швидкості станка, свідки- макети деталей, що додаються до кожної партії товару.

По-п'яте, шляхом заміни деяких граматичних законів літературної мови. Наприклад, професійній мові властиве вживання іменників абстрактних та речовинних назв у множині: масла, жири, солі, сталі.

Професійні слова можуть виникати шляхом додавання префіксів і суфіксів. Серед найпоширеніших є: до - доукомплектувати, дооформити, до-закінчити, дообладнати; недо - недовнесок, недопромисел, недополив, над -надзверхплановий, надприбуткові; за - задебетувати, запроцентувати, заорганізувати; -ість - пливучість, стрибучість; -ація - маршрутизація, до-кваліфікація.

Професіоналізми зберігають емоційність, вони іноді передають якийсь образ: проектувати з чистого місця; зводити, підбивати рахунки; дебет кредит обганяє; липовий баланс; заморозити рахунки; збити в купу рахунки.

Найчастіше професіоналізми вживаються в усному неофіційному мовленні людей певної професії. У ділових паперах їх слід уникати, вони можуть викликати непорозуміння, ускладнювати ділові стосунки.

Значна частина професіоналізмів з часом стає термінами, однак деякі не набувають загального поширення і літературного нормування. Мета професіоналізмів - спростити спілкування.

Окрім професіоналізмів існує ще одна група вузьковживаних слів - це терміни. Терміни - це слова або словосполучення, які вживаються в досить специфічній (науковій.

публіцистичній, діловій та ін.) сфері мовлення і створюються для точного вираження спеціальних понять і предметів.

Термін - це не лише найменування предмета, явища чи поняття, а й їх точне визначення. Значення терміна фіксують державні стандарти, словники, довідники.

Кожна вузька галузь науки має свої терміни: медичні, юридичні, технологічні, математичні, економічні та ін.

Існує й загальнонаукова термінологія, що використовується в усіх галузях науки, суспільного життя: аналіз, синтез, держава, проблема, машина, право.

Терміни позбавлені образності, експресивно-стилістичного забарвлення. Більшість термінів - іменники {акциз, кредит, менеджмент, бартер, бюджет, фінанси). Виділяються однослівні {аванс, капітал, патент) та терміни-словосполучення {банківський білет, разове доручення, акції росту, валовий продукт, ф'ючерський ринок).

Одні слова-терміни є власне українськими {позивач, справочинство, правник, рахунок), інші - іншомовного походження {авізо, інсайдер, дебет, бланк, вексель, баланс).

До термінів у діловодстві ставляться такі вимоги:

1) термін повинен вживатися лише в одній, зафіксованій у словнику формі (акта (документ), акта (дія); рахунка (документ), рахунку (дія); обіг (а не оборудка);

2) термін повинен вживатися з одним (закріпленим у словнику) значенням {сальдо - різниця між грошовими надходженнями і витратами за певний проміжок часу; дебітор — боржник, юридична або фізична особа, яка має грошову заборгованість підприємству, організації, установі);

3) при користуванні терміном слід суворо дотримуватися правил утворення від нього похідних форм (акт - актувати, а не активування, спонсор-спонсорський, а не спонсорний; споживчі товари, а не споживацькі; позикапозиковий і позичка - позичковий;).

Кожна вузька галузь науки має свої терміни. Проте деякі терміни мають кілька значень, зокрема у діловодстві. Наприклад: справа - означає один документ і сукупність документів; одиниця зберігання документів в архіві (юридична справа); різновид справи, який становить цілісне за змістом і послідовне ведення одного питання (судова справа). Біржа - і) заклад, в якому здійснюється купівля-продаж цінних паперів (фондова біржа), валюти (валютна біржа), (товарна біржа); 2) будинок, де здійснюються біржові операції.

Слід уникати використання застарілих термінів, що перейшли до повсякденного вжитку і втратили своє термінологічне значення, наприклад: фронт, фактор, стимул, база, альтернатива.

Щодо використання термінів у документах - слід пам'ятати: укладаючи документ, необхідно враховувати його адресата, не вводити спеціальні терміни до тих документів, що адресуються широкому колу людей.

2. Іншомовна лексика в ділових паперах.

Як відомо, діловий стиль української мови сформувався пізно, тому в основному він спирався на давні зразки й на те, що було створене в цьому плані в інших народів. Тому не випадково в діловому стилі сьогодні так багато запозичень.

Іншомовні слова - слова запозичені з різних мов. Іншомовні слова вимагають до себе критичного ставлення. їх слід вживати в разі потреби, коли немає відповідного еквівалента в українській мові, або вони дістали міжнародне визнання. До міжнародних належать фінансові терміни, бухгалтерського обліку, поштово-телеграфних зв'язків (бланк, штраф, бандероль, віза, гриф, маркетинг, менеджер, фінанси, бюджет, авізо, дебет).

При використанні іншомовних слів слід пам'ятати:

1) вживати іншомовне слово в тому разі, коли немає в українській мові відповідника (франко-борт, акцепт, кредит, баланс);

2) запозичене слово слід вживати правильно, відповідно до його значення (Ефективність режиму економії залежить від того, наскільки лімітуються фінансові витрати). У цьому реченні половина слів - запозичені, а слово лімітуються вжите ще й неточно, оскільки ліміт - це гранична норма, то лімітуються не витрати, а кошти;

3) не вживати в одному тексті власне українське слово й іншомовне /координувати - погоджувати, екстраординарний - особливіш, фіксувати - записувати, лімітувати - обмежувати, прерогатива - перевага, симптом - ознака);

4) при виборі запозиченого чи власнемовного слова слід звертати увагу на відтінки у його значенні (сервіс - обслуговування: сервіс - це будь-яке обслуговування, а обслуговування - побутових потреб населення).

Отже, і добір, і вживання іншомовного слова в діловому документі диктуються кількома обставинами й мають вирішуватися кожного разу з урахуванням конкретного тексту.

3. Синоніми та пароніми в документах.

Синоніми - слова тотожні або близькі за значенням, але різні за звучанням. Синонімія - одне з цікавих мовних явищ, яке безпосередньо пов'язане з багатством і різноманітністю словникового складу мови.

Точність і виразність змісту документа часто зшіежить від того, наскільки правильно і доречно дібрані слова. Багатство синонімії дає можливість вибрати найточніше для даного контексту слово, уникнути неоднозначного тлумачення висловлення та зберегти нейтральний тон.

Синоніми за своїм значенням об'єднуються в синонімічні ряди, до яких входять слова однієї частини мови. У синонімічному ряді є головне слово - воно стилістично нейтральне: говорити, казати, мовити, розмовляти, шепотіти, бубоніти; допитати, вивідати, дістати відомості.

Розрізняють: лексичні синоніми - такі, що мають відмінності у значенні: відкривати - відчиняти, громадський — суспільний, розглядати — аналізувати.

Серед лексичних виділяються стилістичні синоніми: говорити — балакати, жінка — дружина, йти - крокувати, родина - сім 'я.

Семантичні - що мають відмінні значення: білет - квиток, робітник - працівник - співробітник, замісник — заступник, запитання — питання, збірник - збірка — зібрання, положення — стан — становище, відносини - стосунки, відношення — ставлення, скоро - швидко, тепер — нині — сьогодні — зараз, авторитет - престиж.

Так наприклад, робітник - людина, що працює на промисловому підприємстві; працівник

— ширше поняття ніж робітник (газетний працівник, торговельний працівник); співробітник - компонент назви посади (старший науковий співробітник, співробітник відділу). Усі три слова позначають працюючу людину, але за кожним із них закріплена певна сфера вживання.

Українська мова має абсолютні синоніми: здобуток - досягнення — завоювання, процент — відсоток, буква—літера, алфавіт — азбука — абетка.

Слід пам'ятати, що в мові є слова-синоніми іншомовного походження: контракт —угода, аргумент — доказ — підстава, домінувати — переважати, координувати - погоджувати, лімітувати — обмежувати, пріоритет — перевага, репродукувати — відтворювати, фіксувати

— записувати, шеф — голова - керівник, симптом — ознака, прерогатива - перевага, апелювати

— звертатися.

У певних ситуаціях звичайне загальновживане слово може виявитися аж надто прямолінійним. Тоді йому шукають заміну. Наприклад: замість п'яніш слід фіксувати в нетверезому стані, під дією алкоголю, у стані сп'яніння, брехати - говорити неправду, видумувати, фантазувати.

При складанні документів потрібно зважати на такі правила функціонування синонімів:

1) не допускається взаємодія абсолютних синонімів {процент - відсоток, примірник - екземпляр, буква - літера);

2) не допускається взаємозаміна синонімів, особливо коли одне слово є запозиченим, а друге власне українським {пріоритет - першість, репродукувати - відтворювати, брокер - посередник, дефект - недолік, вада, ґандж);

3) слова слід використовувати з точним урахуванням відтінків значень: відносини (економічні, виробничі) — стосунки (дружні, з організаціями); на ступний (зупинка, тиждень) — подальший (життя, доля); положення (горизонтальне, вертикальне) — становище (міжнародне.

офіційне, скрутне) — стан (економіки, фінансів, справ, хворого); скоро (коли йдеться про час) - швидко (інтенсивність руху); тепер, нині, сьогодні (виражають теперішній час) — зараз (цієї миті); авторитет (авторитет керівника, викладача; той, хто має загальне визнання, вплив) - престиж (вплив, який має що-небудь: престиж заводу, установи).

Пароніми - це слова, які мають однаковий корінь, а різняться лише суфіксом, кількома літерами в закінченні, префіксом, наявністю чи відсутністю частки -ся (абонент - абонемент, афект - ефект, адрес - адреса, професійний - професіональний, континент - контингент, особистий -особовий, громадський — громадянський).

Паронімічними відношеннями поєднується пара слів, значно рідше -три або більше. За характером смислових зв'язків пароніми поділяються на кілька груп:

1)синонімічні {важкий — тяжкий, привабливий — принадливий,);

2) антонімічні {прогрес —регрес, адресат — адресант);

3) що........................................................................................... мають семантичну близькість {вирізнятися - відриіятися, проблема -............................ дилема,

витрати — затрати, зумовлювати — обумовлювати).

Явище паронімії — досить велика небезпека. Уникнути її можна лише тоді, коли людина, відчуваючи її, перевіряє себе за словником {оснований -той, що базується на чомусь, заснований - створений, розпочатий; дипломант - переможець конкурсу, дипломник - автор дипломної роботи, дипломат - уповноважений колективу чи держави).

4. Книжні й урочисті слова в документах.

Усі слова, що вживаються в ділових паперах, називаються книжними. Книжні слова характерні для стилів, які функціонують у писемній формі, це - діловий, науковий, художній і публіцистичний. Книжне забарвлення мають терміни, слова, що виражають загальнонаукові поняття {економіка, експеримент, асигнація, демократизм та ін.). Значне місце відведено й словам з абстрактним значенням на -ання, -ення, -іння, -ство, -цтво {функціонування, примирення, товариство, сумісництво).

Незначний відтінок книжності мають слова на -увати, -ювати (утримувати, заповнювати, призначувати), віддієслівні іменники на -ння, -ття (посвідчення, вибуття), дієприкметники (виконуючий, призначений, накреслений, підписаний).

Для укладання ділового паперу необхідно добирати саме книжні, а не розмовні слова. Так слово дбати вживається у висловах «Як дбаєш, так і маєш», «У недбалого руки не болять». Для тексту документа слід вжити вислів типу виявити піклування, проявити турботу, багато зробити для чогось.

У документах різного типу особливу увагу слід звертати на урочисті книжні слова, які проникають у ділові папери з мови газет. їх вживання у діловій сфері спричиняє чимало недоречностей. Це, переважно, помилки такого характеру: «високе» слово вставляється в текст чисто ділового, виробничого характеру; урочистими словами користуються в документах, де йдеться про справи буденні, повсякденні, дрібні. У високому, урочистому мовленні вживаються слова труд, трудитися, трудовий, трудівник, у звичайному, поточному діловому папері повинно вживатися: пращ, працювати, працівник; робота, робітник. На місці трудитися - працювати, виконувати, здійснювати, робити.

Можна споруджувати палаци, зводити мости, але типові корівники слід будувати. Замість проживати слід використовувати мешкати, жити, бути прописаним, займати житлоплощу.

Проте в окремих ділових паперах вживається й урочиста, застаріла, рідковживана лексика: вищезазначений, нижчепідписаний, вищезгаданий, спричинятися до, глава уряду, благотворний, воєдино, діяння.

До слова в документі ставляться насамперед такі дві обов'язкові вимоги:

1) воно повинно бути вмотивованим;

2) відповідати нормам української літературної мови.

Норми української літературної мови фіксуються в словниках, довідниках, підручниках, посібниках. Коли виникають труднощі при написанні, з'являються сумніви з приводу

наголошення того чи іншого слова чи його перекладу з російської мови, ми повинні звертатися до відповідних джерел.

Та іноді виникають сумніви щодо вибору слова чи словосполучення серед наявних чи загальновідомих.

Особливо складно буває зробити вибір, коли виникає потреба перекласти російське слово, а в словнику подається не один, а кілька варіантів. Так, наприклад, слово свидетельство. У словнику має кілька відповідників: свідоцтво, свідчення, посвідчення, посвідка, доказ. Довідка (документ) може називатися і свідоцтвом, і посвідченням, і посвідкою (залежно від її характе­ру); підтверджений факт зветься доказом і свідченням (за свідченням очевидців, документальні докази, свідчення). Слова продовжувати і тривати є близькими, але не тотожними. Слово продовжувати вживається тоді, коли дія виходить за раніше встановлені часові межі «Прийом заяв продовжується з... на 20 днів». Слово тривати вживається тоді, коли йдеться про дію, що повторюється, продовжується без часових і просторових обмежень: конкурс триває, зустріч триває.

Іноді укладач документа не знає українського відповідника і перекладає російські слова на свій розсуд. Так в українській мові з'явилося під впливом російської слово міроприємство (за аналогією предприятие - підприємство), але воно зайве, бо в українській мові є слово захід, заходи.

Слова повістка і порядок в українській мові мають різні значення. Повістка - це коротке повідомлення про щось, а також попереджувальний сигнал на залізниці; порядок денний - це перелік питань, які обговорюються на заходах, засіданнях, нарадах. Об'єм, обсяг: об'єм вживається лише при наявності виміру в кубічних одиницях; обсяг - в інших випадках: обсяг капіталовкладень, обсяг знань, обсяг книги в друкованих аркушах. Напрям і напрямок. Коли йдеться про шлях розвитку чогось, про якусь течію - вживається слово напрям, а якщо про переміщення в просторі - напрямок (машина поїхала у напрямку).

Вплив російської мови відчутний у таких лексичних конструкціях: прийняти заходи - вжити заходів, прийняти участь - брати (взяти участь), проводити боротьбу - боротися; у самий найближчий час — незабаром; згідно наказу - відповідно до наказу; згідно розпорядження - згідно з розпорядженням; це сама відповідальна задача - це найвідповідальніше завдання.

Хотілося б зупинитися на багатослів'ї й тавтології. Хоча, переважно це стосується усного мовлення, а іноді такі явища проникають і в документи. Кажуть, що багатослів'я є прямим наслідком бідності словника. Це можна пояснити тим, що людина не може сказати стисло.

Так, наприклад, часто у офіційних листах використання зайвих слів є порушенням норм ділового спілкування: надсилаємо на підписку й затвердження — надсилаємо на розгляд; додатки до тексту — додаток 1; з одержанням цього пропонуємо - пропонуємо; вважаємо за можливе просити -просимо; поспішаємо повідомити — повідомляємо.

Це стосується і тавтології. Наприклад, іноді можна почути або побачити на папері такі вирази: прейскурант цін (прейскурант - довідник цін), адреса проживання (адреса - місце, де людина проживає), моя автобіографія (автобіографія - це своя біографія,), колега по професії (колега - це товариш за фахом,), вільна вакансія (вакансія - вільна, незайнята посада), дублювати двічі (дублювати - повторювати), перспектива на майбутнє (перспектива -це і є погляд у майбутнє), окремі епізодичні явища (епізодичні - окремі). Це говорить про те, що людина мало обізнана з відповідними словами, або значення їх не знає зовсім. Слід звернути увагу на використання в тексті (особливо в одному реченні) спільнокореневих слів. Наприклад, стилістична помилка: за свідченням свідків (бажано за свідченням очевидців), зобразити образ злочинця (намалювати, відтворити), зробили роботу (викопти), прорахунки враховано (недоліки враховано).

Отже, вдале використання лексичного багатства української мови в офіційних документах окремими службовцями залежить від рівня освіченості цих осіб. Не можна сказати, що людина володіє державною мовою тільки на підставі того, що вона може написати заяву чи протокол, необхідно оволодівати також і науковим, художнім стилем, щоб у своїй професійній діяльності, зокрема при складанні документів, уникати канцеляризмів, тавтології, нераціонального використання запозичених іншомовних слів.

Література.

1. Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови: Навчальний по­сібник. - К., 1998.

2. Ділова українська мова: Навчальний посібник / За ред. О.Д.Горбула. - К., 2000.

3. Ділова українська мова: Посібник для студентів вузів / За ред. Н.Д.Бабич. - Чернівці

1996.

4. Зарицька І.М., Чикаліна І.О. Українське ділове мовлення: Практик. - Донецьк,

1997.

5. Зубков М.Г. Мова ділових паперів: Комплексний довідник. - Харків, 1999.

6. Коваль А.П. Ділове спілкування. - К.. 1992.

7. Марун М.Є. Українське ділове мовлення: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - Умань, 1998.

8. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Українське ділове мовлення. - К., 1998.

9. Потелло Н.Я. Теорія і практика ділового мовленім: Навальний посібник. - К., 1999.

10. Чак Є. Складні випадки правопису та слововживання. - К., 1998.

11. Шевчук С.В.Українське ділове мовлення. - К.,

Дата добавления: 2014-01-07