Періодичність росту

Процесам росту властива періодичність. У рослин найпоширеніші циркадні ритми з періодом коло доби: мітотична активність меристем (~20 г), швидкість росту (~24 г), ритми фотосинтезу і дихання, транспорту речовин, відкривання квітів і т. д. Ці ритми тісно пов’язані з добовими коливаннями освітлення, температури та іншими факторами середовища. Але при цьому уже існуюча періодичність фізіологічних процесів деякий час зберігається у рослин і при зміні умов середовища, тому ці ритми називаються ендогенними. Завдяки цим ритмам живі організми добре пристосовані до тих умов, в яких живуть, і мало залежать від випадкових погодних флуктуацій.

Крім добової існує ще сезонна періодичність (річні кільця у деревних рослин). Для росту рослин на всіх етапах онтогенезу характерний період спокою. Існує спокій на етапі ембріонального розвитку рослин (спокій зиготи й насіння) та спокій пагонів, що знаходяться на різних фазах вегетативного розвитку. Розрізняють вимушений спокій, причиною якого є фактори зовнішнього середовища, та фізіологічний спокій, під яким розуміється затримка проростання через особливості зародка чи оточуючих його тканин (особливий фізіологічний стан зародка, його морфологічна недорозвиненість). Стан спокою регулюється балансом фітогормонів – ІОК, цитокінінами, гіберелінами, АБК. Спокій бруньок та пагонів більше, чим спокій насіння, визначається кліматичними умовами. Він є пристосуванням для перенесення несприятливих кліматичних умов. У деревних рослин на зиму апекси пагона перестають активно рости і покриваються бруньковими лусками. У такому стані спокою рослини значно морозостійкіші, чим у стані активного росту. Для цієї ж мети служать цибулини, бульби, кореневища. Ці органи можуть адаптуватися також до перегріву й посухи.

У більшості видів середньої смуги стан спокою контролюється фотоперіодичною діяльністю. Довгий день прискорює вегетативний ріст, а короткий – приводить до зупинки росту і формування сплячих бруньок. Однак не всі рослини реагують на зміну довжини дня, а вихід із стану спокою контролюється не лише цим фактором. Для багатьох рослин вихід бруньок із спокою можливий лише після тривалого впливу низьких температур, або в результаті короткої дії високих температур (теплові ванни, +30-40°С).

Регенерація у рослин.

Регенерація – це відновлення організмом пошкодженої чи втраченої частини тіла. Здатність до регенерації досить поширена у рослинному світі від нижчих до вищих таксонів. Дуже велика різноманітність форм регенерації. Це зумовлено наступними причинами. По-перше, регенерація - один із головних неспецифічних способів захисту рослин, що ведуть прикріплений спосіб життя, від усякого роду пошкоджень. По-друге, багато форм регенерації успішно використовуються рослинами, як спосіб вегетативного розмноження.

Диференціація клітин – це поява якісних відмінностей між ними, пов’язаних із їхньою спеціалізацією. Деякі клітини диференціюються дуже рано, вже в апікальній меристемі, наприклад, клітини епідермісу. Більшість інших клітин меристем зовні мало відрізняються одна від одної. Але їхня майбутня спеціалізація часто детермінується уже в зоні поділу. В основі якісних відмінностей між клітинами лежать процеси диференціюючої активності генів. Кожна вегетативна клітина рослинного організму у своєму геномі містить повну інформацію про розвиток цілого організму і в певних умовах може сформувати цілу рослину (властивість тотіпотентності). Та, знаходячись у складі організму, ця клітина буде реалізовувати лише частину своєї генетичної інформації. Сигналами (ефекторами) для експресії тої чи іншої генетичної програми служать певні визначені поєднання фітогормонів, метаболітів і фізико-хімічних факторів.

Дата добавления: 2014-01-07