Еволюція концептуальних підходів до логістики

ТЕМА3. КОНЦЕПЦІЯ ЛОГІСТИКИ

3.1. Еволюція концептуальних підходів до логістики

3.2. Категорія економічних компромісів

3.3. Логістика як фактор підвищення конкурентоспроможності фірм

3.4. Основні вимоги логістики

У закордонній літературі виділяються три періоди розвитку систем руху товарів матеріальної продукції: дологистический період, період класичної логістики й період неологистики. Кожний з періодів характеризується відповідними концептуальними підходами до створення й керування названих систем і адекватними їм критеріями.

У дологистичний період (до 1950-х років) керування матеріальним розподілом носило фрагментарний характер. Транспорт і матеріально-технічне забезпечення розглядалися як дві не зв'язані одна з іншої сфери діяльності. На практиці це означало, що транспортний відділ нерідко розглядався як сторонній, навіть "паразитуючий елемент" в організаційній структурі компанії, як придаток оптової торгівлі. Відповідальність за дану ділянку діяльності в масштабах фірми покладала на одну з нижчих ланок управлінської вертикалі. Тому не випадково транспортування й матеріально-технічне забезпечення досить часто називали "Золушкою" компанії. швидкий розвиток, Що Відбувався в дологистичний період, нерейкового транспорту, особливо автомобільного, помітно підвищило його роль у русі товарів. Перевага стала віддаватися оптимізації перевезень. Як критерій ефективності останніх виступали мінімальна ціна за перевезення вантажів транспортом загального користування й мінімальні транспортні витрати на перевезення власним рухливим складом. Внаслідок цього функцію керування вантажопотоками спочатку виконували фахівці з тарифів і маршрутів, а потім у їхньому обов'язку був включений вибір варіантів транспортного обслуговування й різних додаткових послуг. Відповідно виникла необхідність контролю за перевезеннями й експедируванням вантажів, перевірки вантажних рахунків, упакування, зважування, вантажно-розвантажувальних робіт і т.д. Починаючи з 1940- х років робота керуючого вантажними перевезеннями стала більше різнобічної. Це поряд з викладеними вище факторами заклало фундамент для розвитку логістики.

Відмітна риса періоду класичної логістики, що почались на початку 1960- х років, полягає в тому, що замість організації оптимальних перевезень на фірмах стали створюватися логістичні системи. У цей період можна виділити три концептуальних підходи до їхнього створення, що відрізнялися сферою застосування компромісів (гармонізацією економічних інтересів) і критеріями. Разом з тим у рамках кожного підходу компроміси носили усередині логістичний функціональний характер і не торкали властиво виробничої діяльності фірм.

Область дії компромісів при першому підході становили витрати на окремі логістичні операції однієї фірми, а критерієм був мінімум загальних витрат на матеріальний розподіл. Такий підхід дозволяв домогтися певних результатів. Збільшуючи витрати на одні операцій з метою більшого зниження витрат на інші, виявлялося можливим зводити до мінімуму витрати на всю логістичну систему. Характерний приклад такого підходу - збільшення витрат на транспортування і їхнє скорочення на керування запасами й складування. упакування, зважування, вантажно-розвантажувальних робіт і т.д. Починаючи з 1940- х років робота керуючого вантажними перевезеннями стала більше різнобічної. Це поряд з викладеними вище факторами заклало фундамент для розвитку логістики.

У своїй основі логістика не є феноменом зовсім новим і невідомим практиці. Проблема найбільш раціонального руху матеріалів, сировини й готової продукції завжди була предметом пильної уваги. Новизна логістики полягає, по-перше, у зміні пріоритетів у господарській практиці фірм, де центральне місце стало займати керування процесами руху товарів. По-друге, новизна логістики складається у використанні комплексного підходу до питань руху матеріальних цінностей у процесі відтворення. При фрагментарному способі керування матеріальними потоками координація дій явно недостатня, не дотримується необхідної послідовності й ув'язування в діях різних підрозділів фірм. Логістика ж, опираючись на комплексний підхід, припускає узгодження процесів, пов'язаних з матеріальними потоками, виробництвом і маркетингом. По-третє, новизна логістики полягає у використанні теорії компромісів у господарській практиці фірм. Все це разом узяте дозволило відійти від відособленого керування різними функціями руху товарів і здійснити їхню інтеграцію, що дало можливість одержувати такий загальний результат діяльності, що перевершував суму окремих ефектів.

Відмітна риса періоду класичної логістики, що розпочались на початку 1960- х років, полягає в тому, що замість організації оптимальних перевезень на фірмах стали створюватися логістичні системи. У цей період можна виділити три концептуальних підходи до їхнього створення, що відрізнялися сферою застосування компромісів (гармонізацією економічних інтересів) і критеріями. Разом з тим у рамках кожного підходу компроміси носили усередині логістичний функціональний характер і не торкали властиво виробничої діяльності фірм.

Область дії компромісів при першому підході становили витрати на окремі логістичні операції однієї фірми, а критерієм був мінімум загальних витрат на матеріальний розподіл. Такий підхід дозволяв домогтися певних результатів. Збільшуючи витрати на одні операцій з метою більшого зниження витрат на інші, виявлялося можливим зводити до мінімуму витрати на всю логістичну систему. Характерний приклад такого підходу - збільшення витрат на транспортування і їхнє скорочення на керування запасами й складування.

Орієнтація на мінімізацію загальних витрат дала позитивний економічний ефект на основі використання внутріфункціональних компромісів. Однак час показав, що витратний критерій обмежує фінансові можливості фірми, оскільки не відбиває вплив попиту на співвідношення її доходів і витрат. У результаті намітився перехід до іншого критерію (витяг максимального прибутку фірми від логістичних операцій), що орієнтований одночасно й на витрати, і на попит. Але й новий підхід мав певні обмеження.

Акцент на внутріфірмові функції логістики при порівняно невеликій увазі до аналогічних функцій, виконуваним іншими фірмами - учасницями того самого логістичного процесу, зачіпав інтереси останніх. Тому наприкінці періоду класичної логістики відбулися зміни в її концепції. Критерієм формування оптимальної системи керування розподілом став максимальний прибуток від логістичних операцій всіх фірм - учасниць. Акценти були перенесені на міжфірмові компроміси в сфері логістики.

Початком 1980- х років можна датувати новий період у розвитку логістики - період неологістики, або логістики другого покоління. У цей період логістика характеризується розширенням сфери дії компромісів. Необхідність такої експансії обґрунтовувалася тим, що жодна з функціональних зон усередині фірми, включаючи й логістику, звичайно не має в розпорядженні достатні ресурси й можливості для того, щоб "поодинці " належним чином реагувати на істотні зміни зовнішніх умов і самостійно ефективно працювати. Для більше ефективного реагування були потрібні спільні зусилля всіх структурних підрозділів фірми або підприємства. Крім того, необхідно було використовувати знання й досвід менеджерів, що розглядають діяльність фірми як єдине ціле.

Концептуальний підхід до розвитку систем логістики, що втілює цю ідею, одержав назву "комплексний", або "підхід на основі всього підприємства". У рамках цього підходу функції логістики розглядаються як найважливіша підсистема загальнофірмової системи. Це означає, що логістичні системи повинні створюєшся й управлятися виходячи із загальної мети - досягнення максимальної ефективності роботи всієї фірми. Тому увага стала Фокусуватись на міжфункціональних компромісах фірми, включаючи властиво виробничі й інші нелогістичні її підрозділи. Критерієм такого підходу стала мінімізація витрат усього підприємства.

Ще одним доводом на користь розвитку межфункциональных компромісів послужила взаємозалежність витрат на логістичні, виробничі й інші операції фірми, оскільки яка-небудь зміна в одному із цих видів діяльності неодмінно впливає на інші, але не обов'язково сприятливе. Дуже часто спроба максимально знизити витрати за рахунок будь-якого елемента може привести до більше високих загальних витрат. Наприклад, низькі витрати на транспортування вантажів можуть виявитися дорогою справою для фірми в цілому. Таке положення може виникнути, якщо транспортний підрозділ домагається досягнення цієї мети, приносячись у жертву швидкість і особливо надійність доставки. Тому пропозиція про зміну одного з видів діяльності необхідно розглядати в ув'язуванні із загальною сумою витрат на обіг і виробництво.

Дата добавления: 2014-01-07