Зіставлення традиційної й оперативної систем постачання

Системи оперативного постачання

В останні десятиліття розроблений ряд систем постачання, орієнтованих на конкретну потребу виробництва:

Система Канбан (картка) – метод керування поставками в умовах потокового виробництва,розроблений у Японії й враховуючій потребі, що виходить із кінцевого монтажу;

Система планування виробничих ресурсів МРП (MRP) - метод постачання, що охоплює 3 рівні: на першому рівні здійснюється програмне планування, на другому - розподіл матеріалів, на третьому – керування закупівлями(тобто фактичне відхилення від плану передається через зворотний зв'язок на рівень планування й виникає замкнута система);

Система “Точно в строк” - метод постачання, за допомогою якого в результаті частих (“дробових”) поставок різко скорочуються накопичені запаси;

Система запитів - метод постачання, при якому з постачальниками укладаються типові контракти на тривалий період існування потреб, а дані по фактичній потребі запитуються на основі поетапного уточнення;

Система прогнозних показників - система, при якій попит на більші партії закупівель формується на певному рівні, а потім конкретний обсяг поставок приводиться у відповідність із попитом;

Система електронно-інформаційної комунікації клієнта й постачальника - метод постачання, при якому запит надходить у вигляді замовлення, а дані про поставку й транспортування уточнюються в прямому межкомп'ютерном спілкуванні.

Найбільш перспективним і характерним способом оперативного постачання є система “Точно в строк”.

При традиційному постачанні закупівля здійснюється більшими партіями з менш частими поставками, а при оперативному - дрібними партіями й частими поставками.

Головна мета переговорів і висновку контракту при традиційному постачанні – мінімально можлива ціна, а при оперативному - висока частота поставок, їхня точність, надійність при прийнятній ціні товарів, що поставляють.

Вибір постачальника традиційно був заснований на безлічі джерел для гарантії від невизначеності надходжень, а при оперативному постачанні найчастіше практикується взаємодія з єдиним джерелом поставки даної продукції.

Приймальний контроль традиційно організує покупець, він же несе за нього відповідальність. При новій системі рахунковий і приймальний контроль скорочені (а в ідеалі ліквідуються зовсім).

Традиційною метою вибору способу транспортування було забезпечення низької ціни на транспорт і надійності виклику, при цьому графік виклику становив постачальник. При новій системі звертається увага як на виклик, так і ввіз вантажів; графік поставок становить покупець.

Традиційний підхід декларує “тверде” визначення технічної характеристики виробу з обліком того, що покупець вимагає строгого виконання виробу по кресленнях і схемам, що відповідають технічному завданню. Постачальник не має волю вибору й не вправі змінювати завдання. Навпроти, в оперативній системі підхід більше гнучкий, покупець орієнтується на експлуатаційні показники, проект виробу має другорядне значення, нововведення постачальника заохочуються,

Оформлення документів – процедура, що вимагає багато час і погоджень при традиційному підході, коли зміни дати й розміру поставки спричиняють нове замовлення на поставку, при оперативній системі документації менше, час і розмір поставок погодяться по каналах сучасного зв'язку.

Умови на впакування товару також міняються. Відповідно до традиційного підходу впакування кожного виду деталей й їхнє маркування звичайно провадяться при відсутності чіткої характеристики змісту товару. У нові ж умовах для впакування використаються стандартні контейнери невеликого розміру, які містять точну кількість матеріалу або деталей й їх точні експлуатаційні характеристики.

Дата добавления: 2014-01-07