Система вищої освіти у Великобританії

Країна. Об'єднане Королівство складається з кількох квазінезалежних у питаннях освіти частин: Великобританії (Англії, Уельсу й Шотландії) і Північної Ірландії. Це — колиска першої у світі буржуазної революції, яка ліквідувала головні перепони на шляху розвитку капіталізму й зумовила видатні досягнення країни у багатьох сферах, її досягнення­ми стали не лише організація рекордної в історії колоніальної імперії (майже 35 мли. км2 з населенням понад 700 мли. чол. напередодні Другої світової війни), а й добровільна відмова від її силового збереження і пере­творення на сучасну Співдружність, до складу якої входять країни з най­розвиненішими у світі системами освіти (Канада, Австралія і Нова Зелан­дія).

Об'єднане Королівство (падалі ОК) — парламентарна монархія, закони в якій створюють парламент (складається з палати лордів і палати громад) і королева, а виконавча влада належить кабінету міністрів на чолі з прем'єр-міністром. Головними є консервативна, лейбористська і ліберальна партії.

ОК мас територію 244 100 км2 і населення 57,2 мли. чол. (розподіл у чо­тирьох частинах: 80%, 5%. 9%. 6%). У 1990 р. у віковій групі 0-14 років на­лічувалося 19% всього населення.

Минуле і сучасне системи вищої освіти. Засновані на початку ХІІІ ст.. університети в Оксфорді й Кембриджі для навчання еліти, покликаної слугувати Богу і державі, кілька століть репрезентували всю її вищу освіту, адже наступні (якщо не рахувати чотири невеликих "старих" шотландських університети) з'явилися після 1830р. під тиском суспільних вимог, створених індустріальною революцією й новими потребами країни. Хоч у XX сторіччі отримали статус університетів коледжі, які готували молодь до складання випускних іспитів у Лондонському університеті, вища освіта країни була елітарною й охоплювала надто малий відсоток молоді.

Істотне розширення вищої освіти настало відразу після перемоги у Другій світовій війні, коли за порівняно короткий час кількість університетів подвоїлася, а їх контингент зріс ще більше.

З кінця XIX сторіччя в ОК працювали технічні коледжі, але їх дипломи вважалися нижчими від академічного стандарту університетів. Лише з 1956 р. зі створенням Національної ради з присудження академічних звань дипломи закладів технічного сектора вищої освіти підняли до бакалаврських. Майже сторіччя вища освіта ОК була взірцем бінарної моделі. Лише Акт (Закон) 1992 р. надав технічним інститутам статус університетів й два сектори злилися в один, хоч відмінності між технічними і рештою уні­верситетів залишилися значними.

Система вищої освіти в Англії - одна з найстаріших в Європі Оксфордський І Кембріджський університети функціонують з початку XIII століття Проте до початку XX століття ця система була представ­лена десятком університетів з дуже невеликою кількістю студентів У XX ст. були відкриті близько 30 університетів і майже 800 ВНЗ Інших типів (коледжів і технологічних Інститутів, політехнічних Інститутів, пе­дагогічних коледжів, що діють і нині) з платним навчанням

В Англії і тільки в Англії більшість студентів отримують від дер­жави і місцевих органів допомогу Всі ВНЗ Англії державні, структура їх є більш уніфікованою аніж у США Основною одиницею системи вищої освіти є коледж (самостійний ВНЗ чи частина університету), поділений на факультети і кафедри На відміну від американської системи вищої освіти, що закріпила пріоритет дослідницьких університетів, перевагу досліджень над навчанням, - традиції і міцність британських універси­тетів, особливо Оксфорда І Кембриджа, забезпечуються рівнем на­вчання У Великобританії університетська освіта зберегла елітну спрямованість, можливість отримати освіту розглядається швидше як при­вілей, аніж право Громадянські та технологічні університети, створені на базі технологічних коледжів займають у Англії менш престижне міс­це Створені за Ініціативою підприємців, вони пропонують програми і курси навчання відповідно до інтересів промисловості та бізнесу

Вищі навчальні заклади Великобританії неофіційно, проте до­сить чітко диференційовані за своїм престижем, який визначає вимоги до вступників І виграти на навчання Найбільш престижні - найстаріші університети (Оксфордський І Кембриджський) Вони являють собою федерацію коледжів (нараховують приблизно 11 тис студентів) Най­крупнішим англійським університетом є Лондонський (40 тис студен­тів), загалом же в країні 42 університети До них прирівнюються 5 Інших вищих навчальних закладів Манчестерський Інститут науки І технологи, Манчестерська школа бізнесу, Королівський коледж мис­тецтв, Лондонська вища школа бізнесу, Кренфілдський технологічний Інститут У кількісному складі університети займають невелику частку системи вищої освіти Англії (850 вузів, 159 педагогічних коледжів, 30 політехнічних Інститутів)

англійські університети завдяки багатовіковій традиції зберегли (теоретично) незалежність від виконавчої влади І підпорядковані лише парламентові Університет очолює канцлер, призначений для церемо­ній Так, наприклад, канцлером Королівського університету в Белфасті у 70-х роках була королева Єлизавета II Фактично головою універси­тету є віце-канцлер, який спирається у своїй діяльності на університет­ські суди, раду, сенат Формально суд є вищим органом, однак на практиці його функції обмежені Рада займається фінансовими спра­вами сенат відповідає за академічні Університетські коледжі в межах університетів мають певну долю самоврядування Проте університет­ська автономія обмежена фактично повною фінансовою залежністю університетів від урядових асигнувань, оскільки лише незначну части­ну їх бюджету складає частка прибутків від наукової роботи і платні за навчання

Керує системою освіти, у тому числі І вищої, державний секретар з освіти та науки, якому підпорядковується державний міністр І два пар­ламентських помічники державного секретаря Центральний уряд не керує школами чи коледжами, не наймає вчителів, не рекомендує підру­чників чи програм Проте у нього є дві важливі функції встановлювати "мінімальні стандарти" діяльності навчальних закладів і контролювати фінансові справи Практично керівництвом справами зайнята місцева влада Вона відповідальна перед державним секретарем, крім того, вищі навчальні заклади можуть перевірятися королівськими Інспектора­ми, які безпосередньо підпорядковані державному секретареві.

В англійських вищих навчальних закладах термін навчання з бі­льшості спеціальностей коротший, аніж у вищих закладах освіти США, і має вужчий профіль підготовки Типовий строк навчання, за невели­ким виключенням, складає три роки, - як в університетах, так і в спеці­алізованих коледжах Тривалість навчального року, завантаженість аудиторними заняттями (не більше 16 годин в тиждень) - приблизно така ж, як у США, так само дозволене вільне відвідування лекцій Якщо в США на загальнонаукову підготовку відводиться практично два роки, а загальний строк навчання - чотири роки, то трирічний строк навчан­ня в Англії не може забезпечити підготовку повноцінного спеціаліста Не проводиться виробнича практика, малою є частка дисциплін для вивчення за вибором

Система вчених ступенів така ж, як і в США, оскільки американці свого часу запозичили англійську систему (бакалавр, магістр, доктор) Іноді, прослухавши курс в одному ВНЗ, студенти складають екзамен на бакалавра в Іншому Натомість шлях до магістра є більш тривалим, бо ступінь магістра мало розповсюджений І присуджується тим, хто не зміг закінчити докторську підготовку з повної програми

В англійських ВНЗ немає єдиних правил прийому, вони різні Проте, це більшою мірою залежить від вступника до вищого навчаль­ного закладу, від його довузівської підготовки, від показників у свідоцт­ві про освіту Отримавши середню освіту, абітурієнт проходить співбе­сіду І тільки тоді вирішується, чи складатиме він екзамени з 3-4-х предметів Співбесіда має виявити обдарованість І мотивації майбут­нього студента, а також його соціальний облік (систему ціннісних оріє­нтацій)

Шкільних учителів готують загальні педагогічні коледжі, а також педагогічні відділення університетів Маються приватні І державні вищі педагогічні навчальні заклади В університетах річну педагогічну підго­товку проходять після трьох років навчання на будь-якому факультеті, тобто освоївши визначений академічний курс і одержавши спеціаліза­цію з однієї-трьох дисциплін

Педагогічні коледжі не мають єдиного навчального плану, як правило, до навчального плану трирічного педагогічного коледжу вхо­дять курс з основного предмета, професійний курс педагогічний курс, практика з школі Особлива увага приділяється тим основним предме­там, які у майбутньому стане викладати студент (на це приділяється до 25 % навчального часу) Понад 40 % навчального часу приділяєть­ся професійному курсу, що вивчається протягом одного-двох років Як

правило, професійний курс включає дисципліни загальноакадемічного профілю: англійська мова, математика, географія, Історія — усього до восьми дисциплін Чверть бюджету навчальних годин виділяється на педагогічний курс, що складається з філософи педагогіки, психологи, педагогічної соціологи, методики навчання, Історії педагогіки, порівня­льної педагогіки, шкільної гігієни, школознавства й Ін

Основними формами занять залишаються лекції І семінари Останнім часом у процесі навчання частіше застосовуються технічні засоби, рольові ігри, мікровикладання й Ін Традиційно важливими є заняття студентів з персонально закріпленими за ними викладачами (тьюторами) Такі заняття створюють міцний контакт між студентами й викладачами Викладач виступає не тільки передавачем знань, але й вчить свого підопічного самостійно діяти І мислити Педагогічну прак­тику в школі студенти звичайно проходять протягом 14 тижнів Вона складається зі спостережень педагогічного процесу й кількох уроків під посібником викладачів По закінченні педагогічного коледжу студе­нтам слід пройти річне стажування за місцем роботи для завершення освіти

Плата за навчання. її обсяг мають встановлювати самі навчальні закла­ди, але для впорядкування Держсекретар з освіти встановлює верхню ме­жу, яку заборонено перевищувати. Для 1994/95 навчального року ця "стеля" виглядала так (у фунтах стерлінгів за рік навчання): програми з мистецьких кваліфікацій — 750; з природничих наук (включаючи лабора­торні роботи) — 1600; з медицини і ветеринари — 2800.

Інформацію про можливі гранти й інші форми фінансової допомоги іно­земці можуть дістати у відділеннях Британської Ради у своїй країні.

Дата добавления: 2014-01-07