Право власності є непорушним, ця норма стосується усіх форм власності, тоді як стаття 41 Конституції України передбачає непорушність лише права приватної власності

Вступ

Донецьк

Спеціальність «Правознавство» 7.03040101

Лекція № 1

Червня 2012 р.

Є.В. Петров

МВС УКРАЇНИ

кафедра цивільно-правових дисциплін

курс: “Розгляд окремих категорій цивільних справ”

«ЗАТВЕРДЖУЮ»

Завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін ДЮІ МВС України

канд. юрид. наук, доцент

Напрям підготовки «Право» 0601

освітньо-кваліфікаційний рівень «Спеціаліст»

для студентів 5 курсу денної форми навчання факультету права

(господарсько-правова спеціалізація)

Тема № 1: «Розгляд справ щодо речових прав»

Підготував: Лапін О.О., викладач кафедри

Обговорена та схвалена на

засіданні кафедри цивільно-правових

дисциплін ДЮІ МВС України

Протокол № 20

від 26 червня 2012 р.

Право власності є найбільш повним пануванням над річчю. Воно є водночас і одним із найбільш вагомих в цивільному праві. Визначення поняття права власності є неоднозначним. Право власності визначають як повне ті абсолютне панування особи над річчю. Друге визначення встановлює право власності як відносини осіб з приводу речі. Власник здійснює своє право відповідно до закону, і це здійснення не може суперечити закону, але здійснює він його своєю волею, на свій розсуд.

Право власності може виникати при наявності певних юридичних фактів, що поділяються на первісні та похідні. За первісних підстав право власності виникає на річ вперше або незалежно від волі попередніх власників: новостворене майно, переробка речі, безхазяйна річ, набуття права власності на річ, від якої власник відмовився та інше. За похідними підставами право власності на річ виникає за волею попереднього власника (цивільні правочини).

Державною власністю є майно, належне державі, що забезпечує діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади, установ і закладів, що фінансуються держбюджету, майно створених державою юридичних осіб тощо.

У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Основоположний принцип управління майном, що є у комунальній власності, полягає в тому, що правомочності власника здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Право приватної власності є головною правовою формою насамперед індивідуального привласнення благ в усіх країнах з ринковою економікою. Суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Стаття 325 Цивільного кодексу України визначає коло об’єктів, які можуть бути у власності фізичних та юридичних осіб – об’єкти споживчого та виробничого призначення, як рухоме, так і не рухоме майно; результати інтелектуальної праці, окреме індивідуально визначене майно, і майно, визначене родовими ознаками, як окремі речі, так і їх сукупність, а також цілісні майнові комплекси.

Речове право на чужі речі — це один з цивільно-правових інститутів, що був відомим ще у римському приватному праві.

Цивільний кодекс України розрізняє такі види речових прав на чуже майно:

· право володіння - ст.ст. 397-400 ЦК України;

· право користування (сервітут) - ст.ст. 401-406 ЦК України;

· право користування земельною ділянкою для сільсько-господарських потреб (емфітевзис) - ст.ст. 407-412 ЦК України;

· право забудови земельної ділянки (суперфіцій) - ст.ст. 413-417 ЦК України.

Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно, отже перелік є невичерпний.

Спори щодо речових прав за свідченням як суддів так і адвокатів є найбільш складною категорією цивільних справ.

Метою лекції є з’ясування правової природи спорів щодо речових прав.

Завданнями: аналіз нормативно-правових актів, наукових підходів до розгляду спорів щодо речових прав, з’ясування основних понять у галузі речових прав, дослідження видів речових прав.

Методологія лекції включає діалектичний метод, метод аналізу та синтезу, індукції і дедукції, а також метод порівняльного правознавства.

Дата добавления: 2014-01-07