Державно-примусове поняття права: право є те, що держава наказує вважати правом. Це сукупність норм, виконання яких захищається і гарантується державою

СЛАЙД

СЛАЙД

Право «як елемент нашої свідомості може існувати у двох різновидах: як суто психічне явище, тобто деяка сукупність уявлень, почувань і вольових імпульсів, або ж як норма чи, радше, сукупність норм, яким ми надаємо надіндивідуального значення і які народжуються у нашій свідомості з певним вимаганням належнісності й обов'язку».

СЛАЙД

Богдан Олександрович Кістяківський (1868 – 1920). Основні праці Кістяківського: «Суспільство та індивід», «Держава правова і соціаліс­тична», «На захист права (Інтелігенція і правосвідомість)», «Категорії необхідності і справедливості при дослідженні соціальних явищ» «Право як соціальне явище», «Про­блема і завдання соціально-наукового пізнання», «Соціальні науки і право. Нариси з методології соціальних наук і загальної теорії права».

СЛАЙД

Сутність права та держави в творчості Б.Кістяківського

СЛАЙД

Восени 1918 р. групою провідних вчених був розробле­ний проект статуту Української Академії наук, а 12 люто­го 1919 р. відбулись загальні збори вчених-засновників ака­демії, першим президентом якої було обрано відомого вченого Володимира Івановича Вернадського.

До її складу увійшли вчені-правники, які зробили знач­ний внесок у розвиток державно-правової думки, заклали основу розвитку вітчизняної школи права. Поміж них ви­різнявся академік Української Академії наук з 1919 р. декан юридичного факультету Київського державного університе­ту

Досліджуючи сутність права, держави та співвідношення суспільства і особи, вчений зазначав, що «суспільність нагло входить у життя кожного саме, попри його волю і бажання». Це здійснюється за допомогою права, «завдяки його власти­вості немовби ззовні вломлюватися в життя людини».

Цьому процесу сприяють держава, її спрямованість на здійснення правових норм, суспільна думка, орієнтована на правомірну поведінку, а також «вкорінені в кожній окремій психіці імпульси, які ненастанно виринають на поверхню свідомості та виставляють їй свої владні вимоги».

Досліджуючи правові теорії, Б. О. Кістяківський робив спробу об'єктивно оцінити психологічне і нормативне ро­зуміння права. Він погоджувався, що

Всяке суспільне утворення, вважав учений, вимагає сис­темного впорядкування, регулювання зовнішньої поведінки суб'єктів відносин, тобто правових норм. Проте ці норми не слід розглядати як щось зовнішнє, оскільки вони «живуть» у свідомості людини і по суті є внутрішнім аспектом її духу, так само, як і етичні норми. Свій зовнішній вираз норми права знаходять у статтях нормативно-правових актів або при їх застосуванні.

Водночас у статті «На захист права (Інтелігенція і правосві­домість)» Б. О. Кістяківський зазначав, що «тенденція до де­тальної регламентації і регулювання всіх суспільних відносин статтями писаних законів притаманне поліцейській державі, і вона становить відмітну ознаку його на противагу державі пра­вовій». Він наголошував, що основою міцного правопорядку є свобода та недоторканність особи, забезпечення компромісу інтересів громадян та їх об'єднань у правових та корпоратив­них нормах, за умови відповідності останніх конституції.

Богдан Кістяківський розглядав право, перш за все як етичну цінність. Вважав, що основою правових норм є етична свідомість людей і доводив, що норми встановлюються через те, що в суспільній свідомості закріп­люється переконання у необхідності певних дій. Саме тому правові норми і виражають певну повинність. Базисом по­винності є усвідомлення того, що певні дії мусять здійс­нитися. Вчений підкреслював, що таке усвідомлення є ос­новою виникнення всіх соціальних норм взагалі, і права зокрема, як соціальної норми.

Крім етичної сторони права Кістяківський вивчав його соціальну природу, дійшовши висновку, що саме право, завдяки діям людей, які керуються усвідомленням свого обов'язку, перетворює соціальне необхідне на обов'яз­кове.

Б. Кістяківський розвивав концепцію додатковості, тобто множинності, плюралізму методів дослідження соціаль­них явищ, намагаючись обґрунтувати синтетичний підхід до розуміння права. Згідно із його вченням, множинність причин, які обумовлюють право, а також множинність його цілей є підставою того, що різні аспекти права заслугову­ють різних методів наукового дослідження. З цієї причини, на думку Кістяківського, неможливо дати єдине визначення сутності права. Звідси випливає кілька визначень права, в залежності від сфер людського життя, які регулюються ним:

соціологічне, психологічне, державно-організаційне і нормативне.

Кістяківський Б. підкреслював, що провідним у теорії права є державно-організаційне, чи

Дата добавления: 2014-01-07