Торговельні операції між внутрішніми підрозділами міжнародних корпорацій

Способи фінансування імпорту

Джерела фінансування імпорту схожі з джерелами фінансування експорту. Це обумовлено тим, що надання кредиту експортеру дозволяє йому розширити торговий кредит імпортеру (наприклад, коли банк готовий надати експортеру аванс під інкасо, експортер має можливість погодитися на оплату товару за допомогою термінової тратти), а також тим, що надання кредиту імпортеру дозволяє експортеру одержувати оплату негайно (використовуючи, наприклад, лізингові чи форфейтингові операції).

Способи фінансування імпортерів включають:

1) банківський овердрафт у національній чи іноземній валюті;

2) позичку в національній чи іноземній валюті;

3) торгівлю по відкритому рахунку;

4) фінансування за допомогою комісійної фірми;

5) розрахунки за допомогою акцептного акредитива й акредитива з розстрочкою платежу;

6) лізинг;

7) форфейтинг;

8) фінансування покупця;

9) зустрічну торгівлю;

10) банківський акцепт;

11) позичку під продукцію.

В міжнародних корпораціях домінуючим чинником є внутрішньо фірмова міжнародна спеціалізація та кооперування виробництва, що визначає структуру та географічний напрям світової торгівлі.

Внутрішньофірмова спеціалізація виражається у виробництві різних товарів різними філіями ТНК. Наприклад, англійська філія “Дженерал Моторс” (“Воксхолл”) спеціалізована на виробництві вантажників, західнонімецька (“Опель”) – на виробництві легкових автомобілів.

Спеціалізація і кооперування між підприємствами однієї і тієї ж ТНК, розташованими в різних країнах, призводить до розвитку внутрішньо корпоративного обміну, котрий нині досягає 1/3 міжнародного торгівельного обігу. Проведене в 1996 році англійським управлінням торгівлі обстеження показало, що 22% вартості британського експорту становили внутрішньо фірмові операції, такі як поставки філії “Форда” в Англії іншій філії тієї ж фірми в Бельгії або філії “Імперіал Кемікл Індастріз” в Англії – її ж філії в ФРН. В обробній промисловості ТНК, як правило, створюють вузькоспеціалізовані підприємства, що виготовляють деталі та вузли в країнах, які розвиваються, та кінцеве складання здійснюють в промислово розвинутих країнах. Внаслідок цього значна частина експорту продукції обробної промисловості країн, що розвиваються, являє собою внутрішньо фірмову торгівлю ТНК.

Міжнародний поділ праці в формі спеціалізації та кооперування між підприємствами однієї і тієї ж корпорації, а також значна питома вага внутрішньо фірмового товарообігу є якісними критеріями транснаціональної фірми.

В цілому частка зарубіжних продажів велетенських промислових корпорацій світу в загальному обсягу продажів досягає 1/4. Для багатьох компаній європейського походження внутрішні продажі становлять менше 10% загальних продажів. За оцінками ЮНКТАД, доля внутрішньо фірмової торгівлі ТНК становить близько 30% обсягу світової торгівлі. В США внутрішньо фірмовий обмін становить 2/5, а в країнах Західної Європи майже 1/3 всього обсягу світової торгівлі.

Причому слід відмітити, що внутрішньо фірмовий продаж здійснюється за ціною нижчою від світових цін.

Зростання в міжнародній торгівлі питомої ваги внутрішньокорпораційних товарних потоків істотно підвищує в системі світових цін значення трансфертних цін.

Трансферні ціни – умовно-розрахункові ціни, використовувані в межах ТНК для встановлення господарських зв¢язків між їх підрозділами, що знаходиться в різних країнах. Вони формуються в залежності від стратегії ТНК і становлять предмет комерційної таємниці. Звідси – численні зловживання ТНК по відношенню до суб¢єктів світового господарства, у тому числі по відношенню до окремих держав та профспілкових організацій.

Функції трансферних цін:

1. Оптимізація оподаткування міжнародних корпорацій та їх окремих філій за рахунок віднесення певної частини витрат на діяльність певних відділень з метою зниження податку на прибуток та інших платежів.
2. Забезпечення зв´язків між відділеннями.
3. Оцінка результатів господарської діяльності відділень.
4. Стимулювання поліпшення роботи відділень.
5. Узгодження інтересів відділень із загально корпоративними цілями.

Залежно від методів трансферних цін у цілому, а також двох головних складових – собівартості та прибутку, розрізняють п´ять видів таких цін: витратні, договірні, кінцеві, ринкові і змішані трансферні.

Встановлення трансферних цін – ще один спосіб переміщення готівки. Трансферна ціна – це ціна продажу взаємозалежними підрозділами один одному товарно-матеріальних запасів. Вона може бути ринковою і неринковою. При встановленні ринкової трансферної ціни виходять з переважних ринкових цін на продукцію, якою обмінюються підрозділи в корпораційної групі. У системі неринкових цін як базу беруть щось інше, ніж ринкова ціна, установлювана так, начебто між сторонами немає ніякого зв'язку. Якщо головна компанія продає товарно-матеріальні запаси філії, то висока трансферна ціна на них сприяє зосередженню готівки в касовому центрі. Те ж саме відбувається, якщо філія зобов'язана продавати запаси головної компанії по низьких трансферних цінах.

В одному з опитувань по політиці встановлення трансферних цін американськими фірмами виявлено, що найбільше помітно впливають на рішення в даній сфері наступні фактори: 1) стан ринку в іншій країні; 2) гострота конкуренції в іншій країні; 3) прийнятний для закордонної філії рівень прибутку; 4) федеральні прибуткові податки в США; 5) стан економіки іншої країни; 6) обмеження на імпорт; 7) мита; 8) ціновий контроль; 9) оподатковування в іншій країні; 10) валютний контроль. Саме по собі керування потоками готівки не названо в числі найважливіших факторів. Однак коли усі фактори були згруповані по ознаці загальних характеристик, то виявилося, що зовнішні впливи на потоки готівки ранжирувані другими за значенням після місцевих особливостей.

Вигода від застосування системи трансферних цін для переміщення готівки полягає в тім, що на готівку в цьому випадку не поширюються прибуткові податки й обмеження, що діють у відношенні дивідендів і роялті.

При встановленні трансферних цін важливий і вибір валюти, американська компанія, що визначає всі трансферні ціни в доларах, власне кажучи, перекладає тягар керування валютними ризиками на філії. У середині 80-х років багато фірм почали переходити на трансферні ціни в місцевих валютах, що обумовлено високою нестабільністю таких валют і прагненням головних компаній забезпечити адекватне реагування на подібну нестабільність на глобальному рівні.

Відповідно до дослідження, охарактеризованому вище, важливим перемінним є також правовий аспект. В останні кілька років значно змінилося податкове законодавство у відношенні різних варіантів установлення трансферних цін. Податкове керування вважає, що перед вибором стратегії встановлення трансферних цін БНК варто звертатися в Податкове керування з запитом про завчасне визначення правомочності її дій. Компанія повинна представити опис обраної політики в Податкове керування, що потім визначить, чи відповідає вона встановленим нормам. У 1991 році було багато розмов про те, що податкове керування не вправі запитувати базову інформацію, тому що та може потрапити до конкурентів. Очевидно, однак, що Податкове керування віддає перевагу політиці встановлення трансферних цін, що допускає точні зіставлення. Це означає, що головній компанії варто було б установлювати для філій такі ж ціни на компоненти і вироби, які встановлюються для незалежних третіх сторін.

Після того як готівка повернута в центральну касу, керуючий готівкою повинний вирішити, що з нею робити. Очевидно, він почне з задоволення всіх грошових потреб системи. Вільний залишок наявних засобів можна використовувати для погашення боргових зобов¢язань, фінансування нових чи підприємств просто для одержання прибутку шляхом придбання, які мають широке ходіння на світових ринках, цінних паперів.

У будь-якій міжнародній фірмі базовою компанією та закордонними підрозділами, так само як і між самими підрозділами, значною мірою відбувається передача товарів та послуг. Це особливо характерно для фірм, що дотримуються глобальної та транснаціональної стратегії, оскільки вони найчастіше розповсюджують свою діяльність зі створення цінності по різних країнах світу.

Трансферними цінами можна скористатися для розміщення коштів у рамках міжнародної фірми. Наприклад, кошти можна перемістити з певної країни через призначення високих трансферних цін на товари й послуги, які надаються підрозділові, розташованому в цій країні, та низьких цін – на товари й послуги, які надаються цим підрозділом. Для того, щоб розмістити кошти в країні можна скористатися протилежною політикою. Таке переміщення коштів може відбуватися між підрозділами фірми або між базовою компанією та підрозділом.

Дата добавления: 2014-01-07