Помилки сімейного виховання. Особливості й перспективи розвитку сучасної сім’ї

Вчені констатують, що сучасні молоді батьки не вміють виховувати своїх власних дітей. Від цього потерпають і діти, і їх батьки, і вчителі. Причин багато.

1. Однодітність або малодітність сім’ї в міських умовах вже в багатьох поколіннях, особливо протягом останнього півстоліття. Це означає, що виховуючись у таких умовах, діти не отримують практичних навичок по догляду і вихованню своїх братів і сестер, що було характерним в умовах багатодітної сім’ї. Виховуючи молодших сестер і братів, майбутні батьки отримували практичні навички, які потім можна було використати з появою власних дітей.

2. В молодих сім’ях є можливість відділитися від своїх батьків, від старших поколінь. Здавалося б у цьому є певне благо. Але життя окремо від старших поколінь позбавляє молоді сім’ї можливості скористатися знаннями і мудрістю в питаннях виховання дітей. Вплив старшого покоління на дітей знижується, залишається без запиту накопичена за довгі роки життєва мудрість і життєвий досвід, багатий спостереженнями. Крім того, діти позбавлені ласки, казок, уваги бабусь і дідусів. Разом з тим, страждає і старше покоління без наївної безпосередності онуків, без спілкування з ними.

3. Ґрунтовно втрачені традиції народної педагогіки, національного виховання, за законами яких вважалося, що виховувати дитину потрібно, доки вона ще маленька і «лежить поперек, а не вподовж лавки». Народна педагогіка вчила високої моралі шляхом прислів’їв і приказок, за допомогою наївних, але дуже значимих народних висловлювань.

4. Унаслідок урбанізації суспільства посилилася анонімність спілкування дітей і дорослого населення. Раніше в селі всі знали, чий це син або чия це дочка, що порушує правила поведінки, допускає асоціальні вчинки. Тому батькам було соромно мати невихованих дітей, а дітям соромно вести себе негідно. Зовсім інша ситуація у великих містах, де живуть жителі «в першому поколінні», вихідці з села, які, розірвавши корені з селянськими традиціями, не засвоїли ще міського образу життя.

5. Серед причин, що ускладнили сімейне виховання, все зростаючі соціальні й економічні труднощі: низька заробітна плата і несвоєчасна її виплата, повне чи часткове безробіття і незабезпеченість у багатьох сім’ях прожиткового мінімуму. Все це знижує рівень взаємовідносин в середині самої сім’ї, емоційного настрою, що не створює сприятливих умов для спілкування в сім’ї, а в результаті – для сімейного виховання.

Нині зріс вплив на дитячу психіку з боку героїв кіно, здебільшого американських, телебачення, де теж в репертуарі в основному американські бойовики, що демонструють чуже життя, чужу мораль, чужі звичаї, що підпорядковують собі владу сили, багатства і грошей. На задній план відходить підтримка слабого, допомога немічному, почуття співчутливості, дружби, прив’язаності і любові. Невипадково сучасні підлітки та юнаки менш шанобливо ставляться до літніх людей і своїх батьків. Це в певній мірі обумовлено й тим, що в житті вони мало спілкуються з рідними дідусями й бабусями, не вчаться співчувати й співпереживати, не спостерігають і не розуміють природних проявів старості з її хворобами, неміччю, часом з деформованим віковим характером.

У відносинах між членами сім’ї помітно зріс рівень взаємної психологічної експлуатації. Це проявляється в намаганні одного з членів сім’ї проявити свій характер і психологічний статус. При цьому родичі змушені терпіти таку поведінку, інакше конфлікт поглиблюється. Нерідко один з членів сім’ї дозволяє собі емоційно розряджатися, переносячи на родичів злість і агресію, що виникла в службовій обстановці, в міській і транспортній суматосі.

Особливості й перспективи розвитку сучасної сім’ї:

1. Зміна ціннісних орієнтацій дітей і їх батьків.

2. Відокремлення молодої сім’ї від родини.

3. Зменшення чисельності сім’ї.

4. Специфічність соціального укладу в міських та сільських сім’ях.

5. Залежність виховання від рівня освіти батьків.

6. Вплив соціально-педагогічних умов на самореалізацію. За теорією Абрахама Маслоу (1908 – 1970), якщо не задовольняти біологічні потреби дитини, не гарантувати їй безпеку, не формувати її впевненість у тому, що і в майбутньому ці потреби будуть задоволені, то проблематично очікувати від неї діяльності, яка сприятиме самореалізації. Потреби кожної людини структуруються за ієрархічним принципом у різній послідовності. Загалом – це біологічні потреби, безпека і впевненість у майбутньому, любов та належність до конкретної соціальної групи, самооцінка, самореалізація тощо.

7. Обмеження позитивного впливу соціального оточення дитини. (урбанізація населення, лібералізація інформаційного простору, прагматизація життя, дефіцит спілкування в сім’ї та з ровесниками, недостатня окресленість морального ідеалу на рівні державної гуманітарної політики спричиняють маніпулювання свідомістю дитини).

8. Нерозуміння батьками механізмів формування гуманних взаємин з дітьми, їх прагнення до рольової або особистісної позиції.

В основі виховної діяльності у сім’ї має бути формула здорового батьківства, яку виводять з любові та вимогливості.

Дата добавления: 2014-01-07