Еволюція за Дарвіном полягає в безперервних пристосувальних змінах видів

2.

1.

План

Розподіл бригадного заробітку з урахуванням коефіцієнта трудової участі

З додаванням КТУ розраховуються:

1. Відрядний приробіток.

2. Премія.

3. Доплата за розширення зон обслуговування.

4. Всі види доплат, що мають колективний характер.

Колективам трудових бригад надається право визначати розмір премії та заробітку кожного члена бригади в залежності від його реального внеску в загальні результати праці.

Рішення про розмір КТУ приймаються щомісяця, складається протокол і підписує начальник цеху. Розмір КТУ для бригадирів встановлює майстер.

Фактори, що підвищують КТУ:

1. Прояв ініціативи та застосування передових методів праці.

2. Висока професійна майстерність, що забезпечує підвищення продуктивності праці при високій якості роботи.

3. Досягнення більш високих індивідуальних результатів праці шляхом ефективного використання робочого часу.

Фактори, що знижують КТУ:

1. Неякісне виконання роботи і брак з вини робітника.

2. Відсутні виробничі навички, що призводять до низької якості виконуваних робіт.

3. Нераціональне використання сировини, матеріалів та енергії

4. Порушення виробничої, трудової дисципліни та правил техніки безпеки.

КТУ = 1 встановлюється робітникам, які не мали порушень і зауважень з боку бригадира і адміністрації.

Зниження або збільшення КТУ проводиться згідно з переліком факторів, які затверджуються адміністрацією та узгоджуються з профспілкою.

Діапазон КТУ при розподілі премії коливається від 0 до 1,5.

При розподілі відрядного приробітку КТУ від 0,5 до 1,5.

1. Еволюційна гіпотеза Ж.Б. Ламарка.

2. Гіпотеза еволюції Ч.Дарвіна.

3. Синтетична гіпотеза еволюції.

4. Популяція як елементарна одиниця еволюції.

5. Мікроеволюція. Форми природного добору.

6. Макроеволюційний процес.

Література

1. Кучеренко М.Є., Ю.Г.Вервес та ін. Загальна біологія: Пробн. підруч. Для

11 кл. серед. загальноосвіт. навч. закл.- К.: Генеза, 2001, ст. 196-208.

2. Бригідир Г.З., Гайда Г.В. та ін. Біологія. 10-11 клас. Поурочне планування.

Конспекти уроків. – Т.: Навчальна книга – Богдан, 2000, ст. 146-149.

3. Стахурська В.П., Слабіцька Н.П. Біологія: Посібник-конспект 11 клас.- Т.:

Навчальна книга – Богдан, 2000, ст.136-144.

4. Тагліна О.В. Загальна біологія. 11 клас: плани-конспекти уроків. – Х.:

Ранок, 2001, ст. 187-203.

Еволюція ( розгортання) – процес необоротних змін у будові та функціях живих організмів протягом їхнього історичного існування.

Результат еволюції – пристосованість організмів до умов існування. Проблеми еволюції вивчає еволюційне вчення.

Мета еволюційного вчення – виявлення закономірностей розвитку органічного світу для наступного керування цим процесом.

Ідеї про еволюцію живих організмів висловлювали ще давньогрецькі (Геракліт, Демокріт) та давньоримські мислителі (Лукрецій). Однак спроби науково пояснити це явище з’явилися лише на початку 19 ст. Ще в давньому Китаї вважали, що життя виникло з одного джерела шляхом розгортання і розгалуження. У античні часи вважали, що началом всього живого є вода або волога. Древній філософ Анаксимандр казав, що рослини, тварини, людина виникли із Землі, Анаксагор – із зародків, які містяться у повітрі. Звісно, не всі біологи визнавали реальність еволюції. У середні віки панувала теорія креаціонізму – система поглядів про незмінність живої природи з часу її виникнення, про створення природи Богом (нематеріальною вищою силою). Креаціоністами були видатні біологи К.Лінней, Ж.Кюв’є. К.Лінней, незважаючи на релігійні свої погляди, зробив дуже багато для еволюції. Він надав чіткості систематиці: за одиницю класифікації він прийняв вид, видом назвав групу особин, які подібні між собою, як діти одних і тих же батьків, можуть схрещуватися між собою і давати плодюче потомство. Подібні види Лінней об’єднав у роди – ряди – класи. Запровадив подвійну (бінарну) номенклатуру найменувань видів, надав видам латинські назви (горобець домашній).

Але першу еволюційну гіпотезу створив французький вчений Ж.Б.Ламарк. Він був людиною енциклопедичних знань, написав багатотомну працю “Флора Франції”, створив систему класифікації безхребетних тварин, ввів термін біологія і ще зробив багато відкриттів. Теорія еволюції була опублікована у 1809 р. у книзі “Філософія зоології”. Ламарк вважав, що організми без нервової системи змінюються безпосередньо під впливом факторів довкілля: листя водяних рослин стрічкоподібні, бо видовжуються під впливом течії води. У тварин з нервовою системою пристосування виробляються за схемою:

зі зміною потреб змінюються звички – зміна звичок приводить до вправляння певних органів – вправляння органів – збільшення (зменшення, розвиток) органів. Потім ці зміни успадковуються. (приклад про жирафу).

Еволюція (за Ламарком) – процес набуття корисних ознак, які успадковуються потомством.

Фактори еволюції: мінливість завжди спадкова і зумовлена впливом зовнішніх умов; і внутрішнє прагнення організмів до прогресу.

Вчений розглядав еволюцію як процес ускладнення будови організмів і переходу від нижчого щабля до вищого. Такі щаблі він називав градаціями:нижчі градації – бактерії, вищі – людина і ссавці. Наявність видів різних щаблів він пояснював тим, що життя безперервно самозароджується і багато організмів, які виникли пізніше, не встигли вдосконалитися до вищого щабля.

Значення теорії еволюції Ламарка: це була перша еволюційна теорія, він відзначив прогресивний хід еволюції, походження вищих форм від нижчих, проаналізував передумови еволюції (мінливість, спадковість), звернув увагу на фактор часу, успішно розробив проблему мінливості виду, але вчений не зумів правильно пояснити рушійні сили еволюції, дати пояснення градаціям, заперечував природне вимирання виду. Тобто його теорія не змогла послідовно матеріалістично пояснити багатьох проблем еволюційного розвитку.

Ламарк був єдиним, до Дарвіна, хто вважав людиноподібних мавп безпосередніми предками людини: за його поглядами, сучасні шимпанзе, горили в найближчому майбутньому мають вдосконалитися і перетворитися на людину.

Еволюційну теорію Ламарка називають ламаркізмом. Сучасники не прийняли її, а у 19-20 ст. вона знайшла багато прихильників – погляди сучасників, в основі яких лежать ідеї Ламарка – неоламаркізм.

У ХІХ ст. біологи зробили багато відкриттів, які і послужили основою для теорії еволюції Ч.Дарвіна. Також цьому сприяли інші передумови:

1) географічні відкриття – у першій половині ХІХ ст. Англія стала найбільшою колоніальною країною, яка захоплювала все нові землі. Англійські кораблі, військові і торговельні, вирушали до всіх континентів, відкривали нові землі, країни.

2) Суспільно-політична ситуація – в Англії теж сприяла розвитку еволюційних поглядів, бо це була найрозвинутіша капіталістична країна, розвивалась промисловість, росли міста, зростав попит на продукти с/г.

3) Успіхи природничих наук:

А) цитології і порівняльної ембріології – завдяки створенню клітинної теорії з’ясували, що клітинний рівень притаманний усім організмам, а клітини істот, які належать до різних царств, подібні за будовою, це дало підставу для розвитку ідеї про спільність походження всього живого на Землі. Відкриття зародкових листків показало, що зародковий розвиток представників різних класів хребетних тварин має однакові етапи, тобто ці тварини мають спільних предків.

Б) палеонтології – французький вчений Ж.Кюв’є, вивчаючи викопні рештки організмів, встановив послідовну зміну певних флор і фаун у минулому Землі, він був засновником порівняльної анатомії тварин і показав, що кожний тип тварин має властивий лише йому план будови і докорінно відрізняється від інших типів. Щоб пояснити послідовні зміни різних видів, вчений розробив гіпотезу катастроф: історія Землі становить собою чергування тривалих періодів стабільності з порівняно короткими різкими змінами її поверхні (вулканічна діяльність, опускання чи піднімання суходолу), катастрофи призводили до повного знищення життя на певних ділянках, які потім заселялися організмами з інших місць або Бог знову створював нові види. Ця гіпотеза лежить в основі неокатастрофізму – поглядів еволюції.

В) біогеографії – науки про закономірності розповсюдження різних видів тварин і рослин та їх угрупувань. Її засновники – О.Гумбольд, Паллас, їх експедиції показали, що між флорою ф фауною різних континентів тим більші відмінності, чим надійніше вони ізольовані. Молодий Ч.Дарвін також у молоді роки здійснив кругосвітну подорож на кораблі “Бігль”, під час якої відкрив на кожному з островів архіпелагу Галапагос окремий вид дрібних пташок в’юрків. Ці види виявилися досить близькими між собою та видом, що мешкав на материку. Це навело Дарвіна на думку, що материковий вид пташок у свій час розселився на острови, де внаслідок пристосувань до певних умов із нього виникли характерні для кожного острова види.

Г) біохімії – було сформовано поняття про обмін речовин у природі за участю живих істот. Дослідження органічної хімії показали, що органічні речовини виникають із неорганічних, до складу живих істот входять ті ж елементи, що й неживої природи, були виявлені основні класи органічних сполук, закладено основи для вивчення фотосинтезу, фізіології тварин.

Тобто, було накопичено багато даних про життєдіяльність і будову живих організмів, які потребували пояснення. Це й зробив Ч.Дарвін – англійський вчений (1809-1882). Його еволюційна теорія, відома як “дарвінізм” тривалий час була основою теоретичної біології і привела до грандіозних змін не тільки у біології, а й у філософському осмисленні проблеми людини і довкілля. Положення свого вчення Дарвін виклав у 1859р. в книзі “Походження видів шляхом природного добору, або збереження сприятливих порід у боротьбі за життя”, яка стала другою за популярністю після Біблії.

Основні положення теорії Дарвін розробив ще у молоді роки, але на протязі 20 років він ще збирав факти, опрацьовував досягнення в галузях біології, селекції і лише у 1859р. виклав свою гіпотезу.

Дата добавления: 2014-01-07