Еволюція відбувається на основі рушійних сил: спадкової мінливості, під дією боротьби за існування, результатом якої є природний добір

Всі сучасні види є нащадками вимерлих предкових форм.

Спадкова мінливість (невизначена) – зміни ознак, які виникають у кожного організму індивідуально, незалежно від змін довкілля, передаються нащадкам.

Неспадкова (визначена) – проявляється у всіх особин виду однаково під дією певного чинника і зникає у нащадків, якщо дія чинника припиняється (коні, перевезені на остови чи в гори, через кілька поколінь дрібнішають, але якщо цих тварин утримувати в низинах, то через кілька поколінь вони досягають розмірів предків; так само авітамінози у людей).

Оскільки неспадкова мінливість сама по собі не має пристосувального характеру, то повинен існувати природний механізм, який забезпечує пристосування організмів до умов довкілля – Дарвін вбачав його у боротьбі за існування і природному доборі.

Боротьба за існування – сукупність взаємовідносин між особинами і факторами довкілля. Ідею Дарвін запозичив у соціолога Мальтуса, що чисельність організмів і кількість ресурсів у біосфері перебувають у протиріччі. Вона є: внутрішньовидова ( за їжу, розмноження – проростки сосни на невеликій площі сходять густо, затіняючи один одного і виживає лише 1%), міжвидова ( хижак – жертва, хазяїн – паразит) і боротьба з факторами неживої природи ( сильні вітри здувають безліч крилатих комах із узбережжя в море, де вони гинуть).

Причини боротьби за існування – протилежність між здатністю організмів до безмежного розмноження та обмеженістю життєвих ресурсів.

Природний добір -виживання найпристосованіших до умов існування особин. Дарвін ввів термін природного добору аналогічно штучному. Матеріал для нього дають зміни, спричинені спадковою мінливістю, його результат – формування пристосувань організмів до конкретних умов середовища. Добір призводить до збільшення різноманітності форм організмів, ускладнення організації в ході еволюції, видоутворення. Статевий добір – одна із форм природного добору (танці журавлів, конкурси співу, поєдинки самців).

Вчення Дарвіна не потребує залучення нематеріальних факторів для пояснення еволюції і доводить, що рушійні сили розвитку природи містяться в ній самій. Для пояснення походження кількох видів від спільного предка Дарвін ввів поняття дивергеція – явище розходження у нащадків ознак предків внаслідок пристосуввань до різних умов довкілля. Найбільша кількість особин даного виду може проіснувати тільки в разі великої їх різноманітності, чим різноманітніші потреби особин даного виду, тим більше шансів на те, що вони зможуть оволодіти новими місцями проживання, а це сприятиме збільшенню їх кількості. Уявімо собі, так міркував Дарвін, якусь хижу тварину, кількість особин якої досягла певної межі, оскільки дальше збільшення чисельності неможливе через нестачу засобів живлення. Якщо індивідуальний склад цього виду буде однорідним, то ніяких можливостей до збільшення чисельності не відкриється, а якщо внаслідок спадкової мінливості і схрещувань виникнуть форми з відхиленнями у будові, функціях, це дасть шанс на захоплення нових територій проживання. У дельфінів, вимерлих іхтіозаврів, риб виробились обтічна форма тіла, плавники і ластоподібні кінцівки – це ознаки, що надають тваринам схожості.

Конвергенція – поява у результаті еволюції схожих рис у порівняно далеких за походженням груп організмів. (протилежне дивергенції): розвиток крил у птахів, комах, плазунів, ссавців.

Дата добавления: 2014-01-07