Тема 12. Складання фінансової звітності

7.

Кайнозойська ера – ера нового життя, розпочалася 65 млн років тому і триває нині. В цю еру сформувався сучасний рельєф, клімат, атмосфера, флора і фауна, з’явилася людина.

1)Палеогеновий період – тривав 40 млн років. Клімат був теплим, хоча були і похолодання. Виникли майже всі сучасні ряди птахів і ссавців, порядки покритонасінних, бурі водорості. В ньому виділяють три епохи:

а)палеоценова – найтепліша і найвологіша. Переважали дуби, сосни, буки, кипариси, гінго, папороті. На початку вимерло багато груп древніх ссавців, з’явилися гризуни, зайцеподібні. Існує значна різноманітність плацентарних ссавців, в т. ч. рослиноїдні (від них пішли копитні). Найбільшими хижаками були мезоніхії ( копита, розмір вовка). У морях досягли розквіту форамініфери, радіолярії, бурі водорості.

Б)еоценова епоха – клімат сухіший, виникають степи, де адаптувалися копитні, бігаючі птахи. В Африці з’явилися хоботні, предки сучасних коней, носорогів. Існували парнокопитні – предки сучасних жуйних, свиней, бегемотів. Вважають, що в цей час частина хижих мезоніхій перейшла до існування у морях – виникли зубаті кити, від них відділилася спеціалізована група, які є предками сучасних вусатих китів. Існувало 80 родин птахів, були поширені велетенські хижі безкільові птахи діатрими. Наприкінці у Південній півкулі виникли пінгвіни.

В)олігоценова епоха – клімат став суворішим внаслідок зниження рівня Світового океану. Встановилася природна зональність, що нагадує сучасну. Виникло більшість сучасних рядів птахів, серед них були велетенські нелітаючі форми. Серед хижих – родина собачих, кунячих, єнотових, ведмедячих, котячих. Частина хижих опанувала водойми – ряд ластоногих. В Америці відомі широконосі мавпи.

Наприкінці палеогену відбулося підняття суходолу, утворилися Альпи, Піренеї, Крим, Кавказ, Гімалаї, Кордильєри, Анди. Це спричинило біосферну кризу, внаслідок якої настав неогеновий період.

2)Неогеновий період – розпочався 25 млн років і закінчився 2 млн тому. Характеризується низьким рівнем Світового океану, завершенням утворення сучасних гірських масивів, досить суворим кліматом, кількома зледеніннями у північній і південній півкулях. Вимерла велика кількість груп, характерних для палеогену. У ранньому неогені (епоха міоцену) з’явилася більшість сучасних родин покритонасінних, комах, молюсків, птахів, ссавців. У Північній Америці з’явилися хоботні, в Європі і Азії – предки верблюдів, гіпаріон ( рід конячих). До початку міоцену у Східній Африці відносять залишки перших людиноподібних мавп, які протягом періоду дали широку адаптивну радіацію і розповсюдилися в Європу (дріопітеки) та в Азію (романопітеки). Дріопітеки згодом вимерли, романопітеки – предки сучасних орангутангів. Викопні рештки примітивних істот з родини людей знайдено у Східній Африці – вік 4-5 млн років, австралопітеки ( водночас існувало кілька видів).

Кінець неогену характеризувався горотворчою діяльністю, частковим зледенінням північної півкулі, вимиранням багатьох груп: гіпаріони, хоботні ( зменшилися).

3)Антропогеновий період:

а)плейстоценова епоха – на Австралійському континенті виникли перщозвірі. Наприкінці відбулося зледеніння у Північній півкулі, тому там вимерли копитні. Предки сучасних коней незадовго до цього мігрували до Азії, а потім розселилися в Європу і Африку, де від них пішли коні, осли, зебри. Близько 1,7 млн років вимерли африканські австралопітеки. У цей час у Східній Африці від невідомих предків з’явилася людина прямоходяча ( застосовувала вогонь, деякі знаряддя праці). Згодом цей вид розселився до Азії. Різні його географічні популяції дістали назву пітекантропів, синантропів. Вони вимерли не пізніше, ніж 300 тис. років тому. Саме тоді з’явився вид людина розумна, який мав два підвиди: неандертальці і кроманьйонці ( близькі до сучасних). В кінці плейстоцену великі простори Північної півкулі були зайняті тундрами, із ссавців поширені були гризуни-лемінги, північний олень, вівцебик, слон-мамут, шерстистий носоріг, печерний ведмідь, великорогий олень.

Рушійні сили антропогенезу: біологічні фактори ( боротьба за існування, спадкова мінливість, природний добір ), праця, яка вплинула на формування соціальних відносин (мова, мислення, релігії, т.д.)

Основні етапи еволюції людини:

ІІІ етап - Неантропи (кроманьйонці)

ІІ етап - Палеонтропи (неандертальці)

І етап - Архантропи (явонський пітекантроп, гейдельбергзька людина,

Синантроп).

Є гіпотеза про походження людини від “вторинноводних приматів” (шведський вчений Ян Ліндсберг): на одному з етапів розвитку предки людини повернулися до води і перейшли до земноводного способу життя. У воді було легко добувати їжу, завдяки рибній ловлі та розкриванню черепашок устриць розвинулися кисті рук. Волосяний покрив з часом редукувався, а потім зовсім зник. Ця цікава гіпотеза пояснює багато “білих плям” в еволюції людини.

Б)голоценова епоха – розпочалася активна господарська діяльність людини: полювання, рільництво, скотарство, 5-6 тисяч років тому виникли перші міста, держави, у 19 ст. промисловість. Діяльність людини є провідним сучасним фактором еволюції. Вона проявляється у знищенні природних екосистем внаслідок вирубування лісів, створення водосховищ, поселень, забруднення довкілля, виснаження грунтів. Дуже поширилися різні бур’яни, зростання популяцій тварин і людини стимулювали еволюцію пов’язаних з ними паразитичних, кровосисних видів. Це призводить до дестабілізації біосфери і її кризи з непередбачуваними наслідками. Різке зниження видового різноманіття як результат господарської діяльності людини, пряме винищення нею інших видів – один із факторів, що призводить до руйнування біогеоценозів. За останні 2-3 тис років внаслідок дії людини зникли сотні тисяч видів, за останні 300 років у Європі знищено дикого бика тура, коня тарпана, біля Камчатки – великого морського ссавця стеллерову корову, на Мадагаскарі – 7 видів нелітаючих птахів епіорнісів, в Новій Зеландії – 13 видів безкільових птахів моа, у Монголії – коней Пржевальського. Європейський зубр і американський бізон збереглися завдяки відтворенню їх у зоопарках. 20% видів комах, 80% плазунів, 10-30% птахів і ссавців зараз перебувають під загрозою зникнення. Людина в біосфері Землі виступила в ролі нової сили, нині вона оволоділа величезними силами природи і це поставило її перед найболючішим питанням – про саму себе. Лише негайний перехід до гармонійної господарської діяльності може відвернути загрозу загальної екологічної кризи. Для вирішення будь-яких проблем людина повинна підходити з позиції екологічного мислення:

1) перехід на енергоспоживання, засноване виключно на відновних ресурсах і безвідходних технологіях.

2) скорочення кількості населення приблизно в 10 разів проти сучасного рівня. Це треба робити поступово, пропорційно в різних країнах, при збереженні нечисленних народів.

Але поки що ці умови не виконуються, навіть більше, людина діє у протилежному напрямку: населення зростає, ресурси розтринькуються. Тому важливе на сьогодні завдання – виховання людей для усвідомлення істини, що всі її дії не повинні суперечити законам природи, а узгоджуватися з нею. Тоді, як зазначав Вернадський, “у геологічній історії біосфери перед людиною відкриється величезне майбутнє, якщо вона зрозуміє це і не буде застосовувати свій розум для самознищення”.

Дата добавления: 2014-01-07