Особливості процесуального становища держави, міжнародних організацій та інших суб'єктів (судові імунітети)

Отже, Закон України ≪Про міжнародне приватне право≫ закріплює принцип абсолютного судового імунітету (від лат. іммунітас— недоторканність, звільнення від чого-небудь) іноземної держави. Судовий імунітет держави включає: судовий імунітет у вузькому значенні слова — саму непідсудність однієї держави судові іншої держави, а також імунітет від забезпечення позову.

На підставі принципу національного режиму і судового імунітету іноземної держави іноземці, як і громадяни України, можуть пред'явити позов до іноземної держави, просити про забезпечення позову і звернення стягнення на майно іноземної держави, яке знаходиться в Україні, лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або законом України. Іншими словами, іноземна держава не може бути залучена до суду як відповідач

або третя особа без згоди на це компетентних органів відповідної держави. Таким чином, судовий імунітет іноземної держави означає непідсудність її суду іншої держави. Він ґрунтується на суверенній рівності держав, відповідно до якої ≪рівний над рівними не має юрисдикції≫.

Відповідно до ст. 425 ЦПК пред'явлення позову до іноземної держави, його забезпечення і звернення стягнення на майно цієї держави, яке знаходиться в Україні, можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави.

Дипломатичні представництва, консульські установи іноземних держав в Україні, відповідно до укладених нею договорів (конвенцій) і норм міжнародного права, мають певні привілеї та імунітети і перебувають під юрисдикцією (компетенцією) країни, яку вони представляють, тобто на них поширюються норми національного законодавства

держави, що їх акредитувала (створила).

Специфічне правове становище у МЦП мають іноземці, які є дипломатичними представниками іноземних держав. Відповідно до ч. 2 ст. 79 Закону України ≪Про міжнародне приватне право≫ акредитовані в Україні дипломатичні представники іноземних держав та інші особи, зазначені у відповідних законах України і міжнародних договорах України, підлягають юрисдикції судів України в цивільних справах лише в межах, що визначаються принципами та нормами міжнародного права або міжнародними договорами України.

Так, згідно з Положенням про дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав в Україні, затвердженим Указом Президента України від 10 червня 1993 р., глава дипломатичного представництва і члени дипломатичного персоналу користуються імунітетом від юрисдикції судів України у цивільних справах (п. 13). Глава дипломатичного представництва на рівні посла або посланника акредитується при Президентові України, а на рівні повіреного у справах — при Міністерстві закордонних справ України. До персоналу дипломатичного представництва належать члени дипломатичного, адміністративно-технічного та обслуговуючого персоналу дипломатичного представництва. Членами дипломатичного персоналу є співробітники дипломатичного представництва, які мають дипломатичний ранг. Членами адміністративно-технічного персоналу є співробітники дипломатичного представництва, які здійснюють адміністративно-технічне обслуговування дипломатичного представництва. До членів обслуговуючого персоналу належать співробітники дипломатичного представництва, які виконують обов'язки по обслуговуванню дипломатичного представництва (п. 5 Положення).

Положення про дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав в Україні конкретизує, хто з названих осіб користується судовим імунітетом. Згідно з пп. 13-16 зазначеного Положення імунітетом від кримінальної, адміністративної юрисдикції України, а також від юрисдикції судів України по цивільних справах користуються:

- глава дипломатичного представництва і члени дипломатичного представництва, а також члени їх сімей, які проживають разом з ними і які не є громадянами України;

- члени адміністративно-технічного персоналу і члени їх сімей, які проживають раЗом з ними, — лише щодо дій, здійснених ними при виконанні службових обов'язків, але за умови, якщо вони не є громадянами України або не проживають в Україні постійно;

- члени обслуговуючого персоналу, які не є громадянами України або не проживають в Україні постійно, — тільки щодо дій, здійснених ними при виконанні службових обов'язків.

Наведені положення щодо імунітету певного кола осіб від юрисдикції судів у цивільних справах повністю відповідають багатосторонній Віденській конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 р.

Суть судового імунітету перелічених осіб полягає в тому, що вони підлягають юрисдикції судів України лише у межах, визначених нормами міжнародного права або договорами з відповідними державами і тільки за наявності згоди на це акредитуючої держави. Йдеться про

випадки, коли дипломатичні представники та інші перелічені особи вступають у цивільно-правові відносини як приватні особи у зв'язку з позовами про належне їм нерухоме майно на території України, позовами, що стосуються спадкування, а також у зв'язку з позовами, що виникають з їх професійної чи комерційної діяльності, здійснюваної ними за межами службових обов'язків (п. 13 Положення про дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав в Україні, ст. 31 Конвенції про дипломатичні зносини).

До осіб, які користуються судовим імунітетом в Україні, належать також працівники консульських установ — консульські посадові особи і консульські службовці консульської установи. Згідно з Віденською конвенцією про консульські зносини від 24 квітня 1963 р. і Положенням про дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав в Україні від 10 червня 1993 р. до консульських посадових осіб належать особи, включаючи главу консульської установи, яким доручено виконання консульських функцій (генеральні консули, консули, віце-консули, консульські агенти), а до консульських службовців — особи, які здійснюють адміністративно-технічне обслуговування консульської установи.

Консульські посадові особи і консульські службовці не підлягають юрисдикції судових органів щодо дій, здійснених ними під час виконання консульських функцій. Однак зазначені особи можуть бути притягнуті як відповідачі за позовами, що випливають із договорів, за

якими вони прямо чи побічно не прийняли на себе зобов'язань як агенти держави, яку вони представляють (тобто діють як приватні особи), а також за позовами про відшкодування заподіяної дорожньо-транспортною пригодою шкоди (ст. 43 Конвенції про дипломатичні зносини, п. 25 Положення про дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав в Україні).

Дипломатичний імунітет поширюється також на представників іноземних держав, на членів парламентських і урядових делегацій іноземних держав, які прибувають в Україну для участі в міжнародних переговорах, міжнародних конференціях і нарадах або з іншими офіційними

дорученнями, а також на членів їх сімей, які їх супроводжують і не є громадянами України (п. 27 Положення про дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав в Україні), а також на міжнародні організації.

До осіб, які користуються судовим імунітетом в Україні, відповідно до ч. 3ст. 79 Закону України ≪Про міжнародне приватне право≫ належать міжнародні організації та їх посадові особи в межах, визначених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або законами України. Імунітет міжурядових організацій має договірне походження і закріплюється, як правило, в їх установчих документах або інших міжнародних угодах. Так, відповідно до Угоди про правовий статус посадових осіб і співробітників органів Співдружності Незалежних Держав, учасником якої є Україна (підписано в Москві 25 квітня 2003 р.), посадові особи органів Співдружності, що не є громадянами держави чи перебування і які постійно в ній не проживають, за загальним правилом не підлягають юрисдикції судових чи адміністративних органів держави перебування за сказане чи написане ними і за всі дії, вчинені ними як посадовими особами (ст. 3). Отже, у випадках коли до національного суду з позовом до міжнародної організації звертаються юридичні та фізичні особи, то суд повинен відмовити у відкритті провадження у справі, оскільки у дію вступає судовий імунітет міжурядової організації.

Належність до осіб, які користуються привілеями та імунітетами, згідно із законодавством України та міжнародними договорами України, посвідчується документами, що видаються Міністерством закордонних справ України у порядку, визначеному Положенням про акредитацію

співробітників дипломатичних і консульських установ іноземних держав, міжнародних організацій та їхніх представництв, інших іноземних організацій від 13.01.2003 р.

Слід підкреслити, що відповідно до п. 11 Положення про дипломатичне представництво України за кордоном, затвердженого розпорядженням Президента України від 22 жовтня 1992 р., глава дипломатичного представництва України і члени дипломатичного персоналу дипломатичного представництва України, а також члени їх сімей, члени обслуговуючого персоналу, якщо вони не є громадянами держави перебування, користуються привілеями та імунітетами, передбаченими Віденською конвенцією про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 р., якщо двосторонньою угодою України з цією державою не передбачено інше.

Дата добавления: 2014-01-07