Поняття права власності на землю

Та особливості його об'єкту

Особливості права спільної власності на землю

Форми права власності на землю

Поняття права власності на землю та особливості його об'єкту

Право власності на землю.

ЛЕКЦІЯ 4.

Профілактика.

Що ж робити для відвернення цієї за­грози світового масштабу? Найліпший спосіб контролювати хворобу — виявляти й лікувати її на ранній стадії.

Коли туберкульозу не лікувати, він при­зводить до смерті більше як у половині ви­падків. Зате правильне лікування майже завжди е успішним, хіба що туберкульоз спричинений штамом, опірним декільком медикаментам.

Висновки

Хоча звичайний випадок медикаментозно-чутливого ТБ можна вилікувати за 6 місяців застосування відносно нетоксичного, економного режиму терапії, необхідно створювати новітні методології, щоб ТБ можна було контролювати у майбутньому.

Малоймовірно, щоб режими терапії із застосуванням препаратів, які наявні нині і будуть у найближчому майбутньому, дадуть змогу скоротити тривалість ліку­вання до < 4 місяців. Для скорочення термінів лікування нижче цього рівня потріб­но мати нові препарати, які були б активними проти "напівдрімаючих" мікробів, які спорадично розмножуються і залишилися після початкових бактерицидних ефектів терапії, або імуномодулятор, який значною мірою посилював би клітинний імунітет хворого.

На жаль, незважаючи на величезний тягар туберкульозу, немає добрих еконо­мічних стимулів для фармацевтичної індустрії, щоб інвестувати в розробку цих новітніх методів лікування.

Багаті країни повинні бути зацікав­лені в тому, щоб допомогти менш розвине­ним країнам побороти туберкульоз, інакше прийде час, коли їхні власні країни ста­нуть полем бою.

Люди знають, як ліку­вати туберкульоз, і мають недорогі ліки від нього вже десятиліттями. Тож тепер потрібно, щоб ці медикаменти ефективно використовувалися по всьому світу.

2. Особливості змісту права власності на землю

2.1. Особливості права володіння земельними ділянками

2.2. Особливість права користування земельними ділянками

2.3. Особливість права розпорядження земельними ділянками

3.1. Право приватної власності на землю

3.2. Право державної власності на землю

3.3. Право комунальної власності на землю

1. Поняття права власності на землю

Право власності на землю традиційно розглядається у суб'єктивному та об'єктивному розумінні (як і категорія "право" взагалі).

У суб'єктивному розумінні право власності на землю - повноваження (правомочності) суб'єктів по відношенню до землі (земельної ділянки) як об'єкта права.

Акад. В. І. Андрейцев визначає право власності [на природні ресурси] як "сукупність повноважень різних суб 'єктів (держави, юридичних та фізичних осіб) щодо володіння, користування і розпорядження належними їм природними ресурсами" (у т. ч. земельними)[1].

Ч. 1 ст. 316 ЦК України визначає право власності загалом як "право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб'". Таке визначення, на наш погляд, є більш вдалим, ніж визначення права власності через його зміст, проте воно не відбиває всіх істотних ознак права власності і, фактично, охоплює всі речові права.

На наш погляд, з метою відмежування права власності на землю від інших речових прав, з урахуванням наведеного вище право власності на землю (земельну ділянку) слід визначати як право особи на землю (земельну ділянку), що полягає у можливості найбільш повного панування над нею, з обмеженнями, встановленими законом або договором, і яке особа здійснює за власною волею, незалежно від волі інших осіб. Адже право власності відрізняється від інших речових прав саме своїм обсягом - найбільш повним[2].

Визначення права власності на землю у об'єктивному розумінні формулюється лише у правовій доктрині (в законодавстві відсутнє).

І. І. Каракаш визначає право власності на землю як "систему правових норм, що закріплюють, регламентують і охороняють відносини власності на земельні ресурси та регулюють відносини володіння, користування і розпорядження земельними ділянками їх власниками за своїм розсудом для задоволення своїх матеріальних потреб і реалізації інших інтересів" [3].

Вважаємо, що у об'єктивному розумінні право власності на землю слід розглядати як систему правових норм, що регулюють відносини щодо здійснення суб'єктивного права власності на землю.

У даній темі право власності на землю буде розглядатися головним чином у його суб'єктивному розумінні.

Земля (земельна ділянка) як об'єкт права власності

В більшості випадків, коли йдеться про суб'єктивне право власності на землю, йдеться не провласне "землю", а про "земельну ділянку", оскільки лише земельна ділянка може бути об'єктом, яким можна володіти на праві власності, річчю - "предметом матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки" (ст. 179 ЦК України; див. також ст. 125 та ін. ЗК України), а отже, майном (ст. 190 ЦК України). Таким чином, усталений термін "право власності на землю" в більшості випадків фактично означає "право власності на земельну ділянку".

Об'єктом права державної та комунальної власності, окрім сформованих у встановленому порядку земельних ділянок, є також цілі території (землі), які формальному землевпорядному підходу до визначення земельних ділянок не відповідають, оскільки не мають чітко встановлених меж, кадастрових номерів тощо.

Наприклад, до цих пір не завершена процедура демаркації державного кордону, у зв'язку із цим значні території, що безумовно належать до державної власності, не мають чітко визначених меж. В подальшому дана проблема буде характерна для розмежування земель державної та комунальної власності через відсутність встановлення чітких меж населених пунктів. Між тим, навіть такі території в цілому відповідають поняттю "земельної ділянки", оскільки мають визначене просторове розташування.

Щодо самого поняття "земельна ділянка" та його наповнення, а також співвідношення права власності на земельну ділянку з правом власності на інші об'єкти в її межах див. тему "Земельне право як галузь права".

2. Особливості змісту права власності на землю

Зміст права власності на землю (земельну ділянку) складають повноваження з володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою (ст. 78 ЗК України, ст. 317 ЦК України).

У англосаксонській правовій системі виділяють зовсім інший набір правомочностей права власності:

(1) право володіння,

(2) право користування,

(3) право управління,

(4) право на доход,

(5) право на відчуження, споживання, зміну чи знищення речі,

(6) право на безпеку,

(7) право на передачу речі,

(8) право на безстроковість реалізації правомочностей,

(9) право заборони використання речі на шкоду,

(10) право відповідальності (можливість відібрання речі в рахунок боргу),

(11) право на відновлення порушених правомочностей.

На думку В. В. Носіка, наведені правомочності не можуть бути повністю зведені до "класичної тріади". Виокремлення такої кількості правомочностей дозволяє повніше розкрити економічну природу власності на землю[4]. Зміст суб'єктивного права власності крім "тріади" "може включати також - управління, регулювання, захист землі в межах існуючих кордонів, захист суб'єктивного права власності, гарантування, охорону грунту, обмеження права власності тощо [5].

Дата добавления: 2014-01-07