Показники виробництва

Забезпечення навчального заняття.

Література:

1. Парсяк В.Н., Рогов Г.К. Маркетингові дослідження. - 2-е вид. – Київ: „Наукова Думка”. – 2000

2. Старостіна А.О. Маркетингові дослідження: практичний аспект. – К.; М.; СПб.: Вильямс, 1998. – 262 с.

3. Коршунов В.И. Механизм маркетинговых исследований рынка. – Х.: Основа, 2000. – 352 с.

4. Коршунов В.И. Планирование маркетинговой деятельности предприятия. – Х.: Основа, 2000. – 304 с.

Зміст навчального заняття.

№ елемента	Елементи заняття, учбові питання, форми і методи навчання.	Доповнення, зміни зауваження.
1.	Організаційна частина: 1.1 Перевірка готовності аудиторії до заняття. 1.2 Перевірка присутності студентів, виявлення причин їх відсутності.
2.	Мотивація пізнавальної діяльності студентів. 2.1 Повідомлення теми заняття. Кон’юнктура ринку, послідовність її дослідження, основні показники 2.2 Мета заняття. 2.3 Повідомлення основних питань заняття:
4.	Викладення нового матеріалу.
5.	Роз’яснення незрозумілих питань з викладеного матеріалу.
6.	Підведення підсумків.
7.	Формування домашнього завдання. Теми СВ Кон'юнктура туристичного ринку Аналіз циклічності і динаміки економічних процесів

Викладач: А.В. Васкан

Лекція

Тема Кон’юнктура ринку, послідовність її дослідження, основні показники

Тут перш за все слід знати, що кон’юнктура (від лат. Conjungo — зв’язую, з’єдную) — це існуюча на ринку економічна ситуація, яку характеризують співвідношення між попитом та пропозицією, рівень і динаміка цін, товарних запасів, інші показники та чинники (історичні, національні, природно-кліматичні, територіальні, політичні, соціально-економічні тощо).

Дослідження загальноекономічної кон’юнктури включає:

¾ визначення співвідношення попиту та пропозиції;

¾ аналіз стану й динаміки платоспроможності;

¾ дослідження механізму функціонування ринку цінних паперів і грошового обігу;

¾ аналіз динаміки оптових та роздрібних цін;

¾ аналіз стану номінальних і реальних доходів;

¾ дослідження динаміки продуктивності праці;

¾ визначення величини основних макроекономічних показників;

¾ розрахунок обсягів капіталовкладень;

¾ визначення величини і динаміки затрат на наукові дослідження та розробки;

¾ обчислення темпів оновлення продукції;

¾ розрахунок показників внутрішньої та зовнішньої торгівлі.

Показники, які використовуються для вивчення (аналізу та прог­нозування) загальноекономічної кон’юнктури ринку, наведені нижче.

а) Індивідуальний індекс фізичного обсягу виробництва (Iq)

,

де q₁ — обсяг виробництва в натуральному виразі в поточному періоді;

q₀ — те ж саме в базисному періоді.

б) агрегатний індекс у зіставлених цінах (Іq.с.)

,

де Р₀ — ціна базисного періоду;

в) агрегатний індекс у поточних цінах (Іq.т.)

,

де Р₁ — ціна поточного періоду;

г) обсяг та динаміка випуску продукції по галузі в цілому в натуральному виразі (Q)

,

де q₁ — обсяг випуску продукції і-м виробником;

д) обсяг випуску конкретного виду продукції у вартісному виразі (S)

S = Sⁿ q_i p_i,

де р_і — ціна на продукцію і-го товаровиробника;

е) питома вага (доля) принципово нових розробок у сукупній пропозиції досліджуваної товарної групи на конкретному ринку за певний період (темпи оновлення продукції) (Р).

,

де R — кількість нових розробок, випущених на ринок за досліджуваної товарної групи;

W — число товарних позицій у досліджуваній групі;

ж) темпи оновлення (модифікування) продукції (Т₀)

,

де R_n — кількість принципових доповнень чи змін у зразку продукції за поточний період,

R_б — те ж саме за базисний період;

з) ланцюгові темпи оновлення продукції (Тл)

,

lt (i – 1) — попередній період;

і) обсяг та динаміка капіталовкладень;

к) портфель замовлень (вартість замовлень)

V = S (T – O) i,

де V — величина відвантаженої продукції споживачам у цілому по галузі,

Т — товарна продукція,

О — зміна залишків готової продукції на складах підприємств,

І — кількість підприємств;

л) обсяг виробничих потужностей і ступінь їх завантаження по окремих галузях промисловості

,

де К _обн — коефіцієнт оновлення основних фондів,

С_оф — вартість нових основних фондів,

С_пофк — повна вартість всіх основних фондів на кінець періоду.

К_виб. = С_воф

де К_виб. — коефіцієнт вибуття основних фондів,

С_воф — повна вартість вибувших основних фондів,

С_пофн — повна вартість усіх основних фондів на початок періоду.

,

де К_прид — коефіцієнт придатності,

С₀ — початкова чи відновлена вартість,

С _зносу — вартість зносу основних фондів.

,

де К_{вик. оф} — коефіцієнт використання основних фондів,

D_п — обсяг продукції у вартісному виразі,

С_с — середня вартість основних виробничих фондів у їх початковій оцінці.

,

де Ф — фондомісткість,

Ф_осн — вартість основних виробничих фондів.

,

де Ф_о — фондоозброєність,

С_сп — середня повна вартість основних фондів,

К_р — кількість робітників.

,

де К_в.о. — коефіцієнт використання обладнання в часі,

T_ф — фактично відпрацьований час,

T_k — календарний фонд часу.

,

де К_і.в.о. — коефіцієнт інтенсивності використання обладнання,

Т_м — машинний час,

П_о — потужність обладнання.

І_в.о. = К_в.о. – К_і.в.о.,

де І_в.о. — інтегральний коефіцієнт використання обладнання;

м) показники праці

,

де П — продуктивність праці,

Q — обсяг виробництва (товарооборот),

Ч с/с — середньоспискова чисельність,

t — час.

Ф_з.п. = Зс/м · Чс/с,

де Ф_з.п. — фонд заробітної плати,

Зс/м — середньомісячна заробітна плата.

,

де К_о.р.с. — коефіцієнт загального обороту робочої сили,

Ч_пр. — число (кількість) прийнятих,

Ч_зв. — число звільнених.

К_плин. — коефіцієнт плинності робочої сили

,

де К_тр.д. — коефіцієнт використання тривалості робочого дня,

Т_ф.р.д. — середня фактична тривалість робочого дня,

Тс/д — середня встановлена тривалість робочого дня.

де К_тр.м. — коефіцієнт використання тривалості робочого місяця.

І_тр. = К_тр.д. · К_тр.м.,

де І_тр. — інтегральний коефіцієнт використання робочого часу.

2. Показники внутрішнього товарообороту

а) Обсяг послуг, наданих посередницькими організаціями (Qп)

Qп = S^п S^m qij × yi,

де qij — обсяг замовлень j-го споживача на і-ту послугу,

yi — ціна і-ої послуги;

б) сукупний запас товарів (запас виробника + запас транспортних організацій + запас посередників + запас споживачів);

в) запас на підприємстві (запас поточний + запас підготовчий + запас страховий).

3. Показники зовнішньої торгівлі

а) Сальдо зовнішньоторговельного балансу (3)

S = E – I,

де Е — експорт, І — імпорт;

б) доля експорту і-го виду продукції у сукупному виробництві (Ni)

,

де V_Ei — обсяг експорту і-го виду продукції,

V_Ві — обсяг виробництва і-го виду продукції;

в) доля імпорту і-го виду продукції у сукупному споживанні (Н_о)

,

де V_Ii — обсяг імпорту і-го виду продукції,

V_Сі — обсяг споживання і-го виду продукції.

4. Показники динаміки та рівня цін

.

,

де q₁ і q₀ — обсяги продажу в поточному і базовому періодах.

.

5. Фінансові показники:

¾ Емісія цінних паперів;

¾ курси акцій підприємств — лідерів галузі;

¾ ставки рефінансування;

¾ рівень інфляції;

¾ грошова маса в обороті;

¾ курси валют;

¾ банківські депозити;

¾ позичковий процент.

Система показників кон’юнктури
конкретного товарного ринку

І. Пропозиція товарів (у цілому, а також по окремих товарах, продавцях, регіонах):

¾ обсяг, структура, динаміка;

¾ виробничий та сировинний потенціал;

¾ еластичність пропозицій.

ІІ. Попит (у цілому, а також по окремих товарах, продавцях, регіонах):

¾ міра задоволення, вектор зміни;

¾ місткість ринку;

¾ еластичність.

ІІІ. Пропорційність ринку:

¾ співвідношення попиту та пропозиції;

¾ співвідношення ринків засобів виробництва, предметів споживання і послуг;

¾ товарна структура товарообороту;

¾ частки ринку;

¾ структура продавців за формами власності;

¾ структура покупців;

¾ регіональна структура ринку.

ІV. Тенденції розвитку ринку (обсягів продажу, цін, товарних запасів, інвестицій).

V. Коливання, стійкість та циклічність ринку.

VI. Регіональні відмінності стану й розвитку ринку.

VII. Ділова активність ринку:

¾ портфель замовлень (стан, динаміка);

¾ число, розмір, частота, динаміка угод;

¾ міра завантаженості потужностей.

VIII. Ризики: інвестиційні; прийняття маркетингових рішень; випадкові ринкові коливання.

IX. Масштаб ринку, рівень його монополізації та стан конкуренції:

¾ кількість і характеристики продавців;

¾ рівень приватизації;

¾ розподіл ринку;

¾ доля малого та середнього бізнесу на ринку.

Крім аналізу загальноекономічної кон’юнктури конкретного товарного ринку, предметом маркетингових досліджень є прогнозування майбутнього розвитку ринку.

Прогноз товарного ринку — це об’єктивне ймовірнісне судження про динаміку найважливіших його характеристик та їх альтернативні варіанти за умов виконання сформульованих гіпотез. Алгоритм такого прогнозу наведено на рис. 7.

Вимоги до прогнозу товарного ринку:

¾ надійність, наукова обгрунтованість, системність з врахуванням факторів, які можуть здійснити вплив у майбутньому;

¾ аргументованість, об’єктивність;

¾ наявність альтернативних варіантів, чітке формування всіх гіпотез та передумов, покладених в їх основу;

¾ верифікованість, тобто наявність надійної методики оцінки достовірності і точності прогнозу для його можливого коректування;

¾ чітка і зрозуміла мова формувань;

¾ плановий характер, своєчасність.

Останнє питання теми — прогнозні дослідження збуту. Тут перш за все необхідно зрозуміти, що прогноз збуту (продаж) — це визначення того, що підприємство розраховує продати, виходячи з існуючої кон’юнктури, ринкового потенціалу і власних можливостей. Прогнозування збуту залежить від дії двох груп чинників:

¾ контрольованих: ціни, канали розподілу, система просування, характеристики продукції, товарна політика підприємства;

¾ неконтрольованих: стан економіки, темпи інфляції, процентні ставки, демографічні зміни, смаки споживачів, конкуренція, стан галузі.

Рис. 1. Алгоритм прогнозування кон’юнктури ринку

Звідси прогнозування збуту повинно враховувати можливості підприємства стосовно управління контрольованими чинниками і підлаштовування під дію неконтрольованих змінних. Основними економічними показниками, які використовуються у прогнозуванні збуту, є:

а) випереджаючі індикатори (передумови)

¾ середня тривалість робочого часу промислових робітників;

¾ обсяги замовлень товаровиробникам;

¾ контракти на виробництво комерційних та виробничих споруд;

¾ контракти і замовлення на обладнання;

¾ обсяги затверджених капіталовкладень;

¾ зміни у вартості торгово-промислових підприємств;

¾ прибутки підприємств;

¾ індекс курсу акцій;

¾ зміни у вартості товарно-матеріальних запасів;

б) збіжні індикатори (цінові)

¾ процент безробітних;

¾ показник потреб у робочій силі;

¾ індекс обсягу промислового виробництва;

¾ валовий національний продукт;

¾ особисті доходи громадян;

¾ обсяги продажу роздрібної торгівлі;

¾ індекс оптових цін;

в) індикатори наслідків

¾ витрати підприємств на нове обладнання;

¾ балансова вартість запасів;

¾ заборгованість споживачів;

¾ індекс затрат на робочу силу з розрахунку на одиницю продукції.

Відомі некількісні та кількісні методи прогнозування збуту.

Некількісні методи прогнозування збуту

1. Журі керівників вищої ланки: експертна оцінка майбутніх обсягів збуту керівниками служб маркетингу, фінансів, виробництва, закупівель підприємства.

2. Об’єднана оцінка прогнозу збуту торговельними агентами. Недолік — прогноз, як правило, занижується, що можна компенсувати, встановивши та використавши індекс песимізму для кожного торгового агента (Іп)

,

де Q_р — досягнутий обсяг продажу минулого року,

Q_п — прогноз продаж на минулий рік.

3. Очікування покупців — опитування споживачів стосовно того, що і в яких обсягах вони будуть купувати.

4. Метод Дельфі (Дельфійський метод) — організація декількох мозкових атак за участю групи експертів (від 100 до 1000 чоловік) з наступним усередненням поданих оцінок.

5. Метод створення сценаріїв майбутнього розвитку обсягів збуту, який передбачає розробку декількох можливих варіантів подій.

Кількісні методи прогнозування

Множинна регресія — пошук рівняння, яке відображає залежність майбутніх обсягів збуту від набору незалежних змінних (наприклад, від витрат на рекламу, рівня цін, кількості про­дажів тощо).

Метод стандартного розподілу ймовірностей (PERT від program evaluation and review). Згідно з цим методом перш за все експертним шляхом визначається значення трьох видів прогнозу збуту:

оптимістичного — 0;

песимістичного — П;

найбільш ймовірного — М.

Далі розраховується очікуване значення прогнозу збуту (З_п)

,

після чого розраховується стандартне відхилення (С_в)

.

У відповідності із загальною теорією статистики найбільш вірогідне значення збутового прогнозу (із ймовірністю 95%) знаходитиметься в межах ± 2С_В.

Прогнозування збуту на базі минулого періоду

,

де З_t — обсяги збуту поточного року,

З_{t – 1} — обсяги збуту минулого року.

Кореляційний аналіз — визначення статистично значимих чин­ників впливу на обсяги збуту продукції підприємства та міри їх впливу.

Прогнозування на основі частки ринку. Згідно з цим методом майбутні обсяги збуту визначаються виходячи з прогнозу загальних обсягів збуту галузі і запланованої частки ринку підприємства.

Аналіз кінцевого використання. Прогноз базується на аналізі обсягів збуту кінцевої продукції. Метод використовується при прогнозуванні збуту сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів.

Аналіз часових рядів (рядів динаміки). Прогноз збуту встановлюється виходячи з чотирьох видів коливань:

¾ циклічних — тривалість більше року;

¾ безсистемних — разові події;

¾ періодичних — сезонних;

¾ тренди — підйоми і спади збуту як результат фундаментальних причин.

Дата добавления: 2014-01-07