Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Основні риси його проектів конституції

ПРОЕКТИ КОНСТИТУЦІЇ ДЕКАБРИСТІВ: М. МУРАВЙОВ, П. ПЕСТЕЛЬ

Радикальний напрям державно-правової ідеології був представлений декабристами, які розглядали соціально-правові проблеми під кутом зору права. Можливість проведення в державі суспільних та державних перетворень пов’язувалась із зміною правової системи.

У проектах конституційних перетворень реформаторів закладались:

1. ідея верховенства права:

2. Рівність усіх перед законом;

3. запровадження гласного судочинства;

4. свобода солвісті, слова, друку;

5. створення умов для свободи господарської діяльності.

Декабристи були прибічниками ідеї природного права. Всі люди від природи мають рівні права і відповідно до цього всі позитивні закони мають відповідати природним законам. Декабристи ототожнювали свободу і законність. Вони вважали, що там, де немає однакових для всіх законів, там відсутня політична рівність, а також і свобода. Що стосується майбутнього державного устрою, то тут погляди декабристів різнилися: частина їх схилялася до республіканської ідеї, решта вважала найкращою формою правління конституційну монархію.

Ідеологом обмеженої монархії був Микита Муравйов. Він відстоював федеративний устрій країни, пропонував визначити права суб’єктів федерації, запровадити демократичну виборчу систему, здійснити реформу правової структури.

По-перше, його проект 1822р. проголошував народ єдиним джерелом верховної влади і засуджував абсолютну монархію, вважаючи її протиприродною. Влада в майбутній оновленій Росії повинна була ґрунтуватися на широкому представництві всіх громадян в органах центральної і місцевої влади. Народ, утворивши свою державу за договором, зберігає свій суверенітет і не втрачає свої природні права, вважав автор проекту. «Свобода полягає зовсім не в тому, щоб мати можливість робити все дозволене законами, як вважав Монтеск'є, а в тому, щоб мати закони, які відповідають невідчужуваним правам людини,... всякі інші закони є зловживання, засноване на силі, але сила ніколи не встановлює і не забезпечує ніякого права».

По-друге, муравйовський проект передбачав рівність прав і обов'язків усіх громадян, скасування всіх станів і чинів. «Усі росіяни» оголошувались рівними перед законом. «Кріпосницький стан і рабство скасовуються; раб, доторкнувшись землі Російської, стає вільним». Майбутнє суспільство бачилося автору проекту як громадянське, а всі його члени — повноправними (крім кочових племен), із правом власності, заснування товариств, недоторканністю особи, житла, власності, свободою совісті, слова, пересувань, правом на правосуддя і суд присяжних. Рівність і свобода («усі люди — брати»), з однаковими суспільними повинностями законам і владі батьківщини.

По-третє, внутрішній устрій держави передбачав федерацію з 13 держав і 2 областей, які поділяються на повіти і волості. На території України намічалося створення Чорноморської (зі столицею в Києві) і Української (зі столицею в Харкові) держав. Фактично мова в проекті йде не про федерацію, а про нову систему адміністративно-територіального устрою Росії, яка враховує не національний, а історичний, економічний і географічний фактори. Столицю імперії передбачалося перенести в Нижній Новгород чи Москву — історичний і географічний центр Росії.

По-четверте, формою правління, найкращою для Росії, Муравйов вважав конституційну монархію, засновану на принципі поділу влади — гарантії їх взаємного контролю в державі.

Законодавчою владою наділяється, за проектом, Народне віче, яке складається з Верховної думи і Палати представників. Остання складена з 450 обраних на два роки представників громадян держав. Верховна дума обирається терміном на шість років. Вона складається з представників держав (по три від кожної, двох — від Московської й одного від Донської області) — всього 42. Кожні два роки вона оновлюється на третину свого складу. Члени Думи повинні бути не молодше ЗО років і мати нерухоме чи рухоме майно. Думі належить право прийняття законів, суду над міністрами, верховними суддями і сановниками імперії, обвинуваченими народними представниками.

Верховна виконавча влада належить монарху. «Імператор є верховним чиновником російського уряду», який присягає Народному вічу. Його влада спадкова і за проектом досить велика: призначення міністрів, чиновників, послів, право відкладного вето, права верховного воєначальника, нагляд за виконанням законів тощо. У свою чергу, діяльність імператора й інших чиновників підконтрольна Народному віче. Виконавча влада держав доручається правителям, обраним вищим законодавчим органом за представленням «урядових зібрань держав» і затвердженим імператором.

Вищим органом судової влади є Верховне судилище (з обраних довічно Народним віче суддів), яке вінчає систему судів — обласних, повітових («совісних»), за участю присяжних. Судочинство передбачалося гласним, здійснюване обраними незмінюваними суддями до 70-літнього віку. Основними принципами судочинства повинні стати: верховенство закону, рівність усіх перед судом, захист майнових, особистих та деяких політичних прав громадян, притягнення до відповідальності лише за реальне порушення чинних норм права і на підставі закону, відсутність зворотної дії закону.

Проекти Муравйова (у т.ч. останній — «тюремний») містили вимоги неухильного дотримання законів усіма громадянами імперії.

На слідстві Муравйов висловлював симпатії республіканському правлінню, хоча республіканський проект П.Пестеля засуджував як «варварський і противний моральності», що провокує сваволю і беззаконня. Надії на перехід до конституційної монархії декабрист пов'язував з військовою революцією, керованою членами таємних товариств.

 

Ідеологом республіканізму був Павло Пестель. Більш радикальним проектом державних перетворень була «Руська правда» Павла Пестеля (1793—1826). Монархічну форму державності Росії мислитель вважав неефективною, консервативною, яка скасовує особистість, обмежує права народу. Звідси робить радикальний висновок: монархію слід знищити силовими методами, а заступити її має диктатура тимчасового верховного правління, яка встановлюється на перехідний період і повинна забезпечити суворий порядок у державі та здійснити соціальні, політичні та економічні зміни. Найважливішими серед них є скасування станового поділу суспільства, кріпосного права, проведення земельної реформи. Остання повинна була зрівняти економічні можливості громадян шляхом конфіскації половини земель у поміщиків і сформування земельного державного фонду.

У чому полягає сенс і основний зміст цього програмного документу Південного товариства?

Насамперед, у вступі до «Руської правди» її укладач дає тлумачення «основних понять» — суспільства, держави, народу, їх мети та ін. Так, суспільство (громадянське суспільство) Пестель називає об'єднанням людей із загальною метою: благоденство всього суспільства і кожного його члена. Він розрізняє суспільний і державний устрій, визначаючи державу як влаштоване і приведене в законний порядок суспільство. Воно може існувати тільки за умови рівноваги взаємних прав і обов'язків народу й уряду (підлеглих і повеліваючих). При втраті цієї рівноваги держава переходить зі стану «природного здорового» у «насильницьке і хворобливе». Встановлення такої рівноваги — «обов'язок кожного законодавця».

Право «без обов'язку є ніщо». Обов'язки виникають з мети держави: «по можливості найбільше благоденство численної кількості людей у державі». Обов'язки закріплені в законах — духовних, природних, громадянських. «Кожна людина їм підвладна, — відзначається в «Руській правді», — ніхто не в силах їх скинути, і тому постанови державні повинні бути в такій же згоді з незмінними законами природи, як і святими законами віри». Іншим правилом, що визначає зміст державних законів, служить пріоритет суспільних інтересів.

Організація влади в Росії характеризується як «зловладця», що вимагає зміни і введення такого порядку, який був би «заснований на точних і справедливих законах і постановах і не надавав би нічого особистому самовладцю й у довершеній точності засвідчував би Народ Російський в тому, що він складає Громадянське суспільство, а не є і ніколи не може бути чиєю-небудь власністю або приналежністю». Так Пестель сформулював право на революційне повалення уряду, що не виконує обов'язки (закони) перед народом.

Соціальна програма Пестеля є радикальною. Він вимагає скасування кріпосного права, наділення селян землею («а не мниму волю їм дарувати»), перетворення всіх росіян у власників. Приватні землі вільно продаються і купуються. Розміри поміщицької землі обмежуються. Подушні податі заміняються податками з майна, прибутків і повинні бути прогресивними. Право власності чи володіння оголошувалося священним і недоторканним. Перехід до пропонованого порядку передбачався поступовий.

У «Руській правді» обґрунтовується необхідність введення загальнодемократичних прав і свобод: недоторканність особи, рівноправність, свобода совісті, слова, зборів тощо. Громадяни одержували рівні права на правосуддя, доступ до державної служби. Встановлюється рівність усіх народів Росії. «Право благоудобства» надає політичну незалежність лише Польщі. Інші цією незалежністю «користатися не можуть» і повинні скласти єдиний російський народ. «Росія є держава єдина і нероздільна». Федерацію Пестель відкидав як відродження «удільної системи».

Політичним ідеалом Пестеля є республіка. В організації верховної влади він розрізняє Верховну законодавчу владу і державне правління (виконавчу владу). Верховна влада вручається Народному вічу, виконавча — Державній думі, а нагляд за їхньою діяльністю — Верховному собору («блюстительная власть»).

Народне віче складають народні представники, обрані на 5 років із щорічною ротацією 1/5 частини її складу. У ньому зосереджується виключно законодавча влада. Воно ж оголошує війну й укладає мир. Його ніхто не вправі розпустити.

Державна дума складається з 5 представників народу, обраних на 5 років, один з них щорічно обирається президентом, їй належить уся верховна виконавча влада, у її відомстві «усі міністерства і узагалі всі урядові місця».

Верховний собор складається з 120 чоловік, «іменованих боярами», призначуваних довічно губерніями. Вони затверджують закони, не входячи в їх розгляд по суті, але ретельно перевіряючи дотримання усіх формальностей, після чого закон набуває чинності. Верховний собор призначає зі своїх членів по одному генерал-прокурору в кожне міністерство і кожну область, «утримує в межах законності Народну вічу і державну Думу», має право віддати під суд чиновника будь-якого рівня за зловживання.

Дії влади, державний устрій визначаються Конституцією, яку Пестель називає Державним Завітом. Весь простір російської держави поділяється на 10 областей і 3 повіти. Місцеві органи влади (губернські, окружні, волосні) будувалися за зразком центральних.

Для здійснення «Руської правди» передбачалося проведення військово-революційного перевороту, встановлення Тимчасового Верховного правління терміном на 10—15 років. Організація і повноваження цього органу нагадують відому схему Робесп'єра.

Повстання декабристів потерпіло поразку, наочно показавши кризу самодержавно-кріпосницького ладу в Росії. Слідом за Радіщевим декабристи першими виступили проти всяких форм рабства, за республіку, громадянське суспільство. У своїх проектах конституції вони зуміли поєднати західноєвропейські ідеї, ідеї творців американської конституції з особливостями суспільно-політичного і соціально-економічного розвитку Росії. Водночас у радикальних проектах не знайшлося місця ідеям демократичного вирішення гострого національного питання в багатонаціональній імперії. Виключення робилося лише для Польщі.

 

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Суспільний ідеал Сковороди – “горная республіка”. Це таке ідеальне суспільство, такий лад, де закони абсолютно протилежні тиранським | Плоский напружений стан
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 490; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.012 сек.