Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Суспільний ідеал Сковороди – “горная республіка”. Це таке ідеальне суспільство, такий лад, де закони абсолютно протилежні тиранським


Виходячи з теорії природного права, український мислитель Г.Сковорода також поставив у центр світобудови людину, її щастя, створив філософію "серця", маючи на увазі під серцем увесь лад думок, почуттів людини, що є вищим за тілесні бажання. На противагу релігійно-схоластичній філософії, що ставила в центр міфічний, потойбічний світ, він взяв за вихідний початок своєї філософії людину з її земними справами, думками, прагненням до щастя, зробив людину останнім мірилом і критерієм правди. Вище над усе філософ ставив свободу, оспівуючи її у вірші "Про свободу". Він визнавав свободу найвищим благом людства і головним мірилом життя, писав, що проти свободи багатство – ніщо.Він змагався і за свободу людини (духовну та юридичну) і за свободу народу, оспівував Б.Хмельницького як героя визвольної війни 1648 – 1654 рр.: "Будь славен вовек, о муже изранне, Вольности отче, герою Богдане!". Можна сказати, що він стверджував незалежність суб'єктів один від одного в межах дії однієї правової форми, ратував за однакову підкореність діючим загальним нормам, що створюють правову форму буття. На його думку, – це і є сутністю свободи.

Інтереси українського селянства і рядового козацтва, за­галом народних мас, виражав видатний мислитель Григорій Савич Сковорода (1722—1794). Головний предмет його філософії — людина з її земними справами, думами, праг­ненням до щастя. Саме вона є мірилом і критерієм правди.

Г. Сковорода засуджував кріпосне право і всю феодальну систему разом з її правом і судочинством, за яких правда за тим, хто сильніший, а "якщо убогий, тоді і бідний і дурний". Він був ворогом монархічного ладу, тиранії, виз­навав волю найбільшим здобутком людини. Суспільно-політичний ідеал Сковороди — республіка. В ній немає майнової нерівності, гноблення людини людиною. Закони тут "зовсім не підходять тиранії", тому що забезпечують права всім громадянам, а республікансько-демократичний устрій дає можливість чесно працювати усім вільним лю­дям відповідно до їх здібностей та схильностей. Принцип "схильності" був проголошений Г. Сковородою як головний принцип республіканського устрою. Він означав необхід­не ність для всіх громадян займатися тільки тією працею, до якої у них с природні здібності. Кожен в республіці пови­нен займатися "різною" працею.



Утопічними були не тільки суспільно-політичні ідеали філософа, такими ж були і методи їх досягнення: надія на освіту, особливо молодого покоління, моральне самовдоско­налення.

Грунтом, на якому формувалися його етично-гуманістичні погляди, була перш за все історична дійсність України середини і другої половини XVIII вв. По вираженню академіка Д. Багалія, це був час, коли українське суспільство знаходилося в стані політичної летаргії: змучене попередніми політичними бурями, воно не знаходило нових сил, аби скинути з себе неволю царську і бюрократичну. Знищення Катериною II залишків державної автономії, відсутність суспільних шарів, які могли б очолити національно-визвольну боротьбу перетворило українське суспільство на апатичне. Історична поразка українських національних сил поставила перешкоду перед пошуком доріг виходу в політичній сфері і направила думку до самопізнання етики, гуманізму. Можна погодитися з Би. Кухтой, дослідником цієї проблеми, що "це була і форма порятунку тих здорових національних сил, які не хотіли служити царизму, але не мали сил боротися з ним на політичному полі". Життя і творча спадщина Р. С. Сковороди, поета, викладача, філософа-мандрівника багато в чому підтверджує справедливість цих висловів, але багатогранна особа української культури виходить за рамки яких-небудь однозначних визначень.

В кінці 50 - початку 60-х років відбувається абсолютизація духовного інтересу і головною проблемою філософії Сковороди стає проблема людини, його щастя і дороги досягнення цього щастя. Людина, в розумінні Р. Сковороди, - це центр, в якому сходяться всі проблеми його життя, діяльності і пізнання; і перш ніж пізнати макрокосм, необхідно пізнати мікрокосм, тобто самого себе. Згідно представленню філософа, єство людини полягає в єдності видимого і невидимого, тілесного і духовного. Основним є невидиме - дух, думка, оскільки після смерті зникає лише тіло, а духовне залишається, тому створення справжньої людини настане лише тоді, коли він спіткає невидиме, стає духовною людиною.

Виходячи з таких принципів, Сковорода бачив ключ до розкриття єства буття світу і самої людини саме в самопізнанні. На цьому будується і його концепція щастя: "воно не в багатстві, не на посаді або званні, оскільки це все плоть, а плоть ніщо". Найголовнішим для людини він рахував щастя, побудоване на дусі, оскільки тілесна матерія не має справжнього існування. Дійсна радість, коли людина пізнає сама себе, а через це пізнання і весь світ. Таким чином щастя - в пізнанні і бути щасливим - означає знайти самого себе, свою суть. Слід підкреслити, що для Сковороди це виявлення людиною своєї суті має бути самостійним, абсолютно вільним від всяких впливів повсякденності, незалежний від світу, який хоче цю суть "зловити".

(Саме це мав зважаючи на філософ, попросив написати на своїй могилі: "Світ ловив мене, але не зловив"). Таке самостійне і вільне збагнення своєї суті означає відкрити в собі своє серце, що мислитель висловив: "Усяк є тим, чиє серце в нім". Розуміння серця, як субстанції особи різко противоречит пануючою тоді раціоналістичній філософії людини і, апелюючи до серця, а не до розуму, Сковорода, як відзначає М. Попович, пориває із староукраїнською традицією, (згідно якої моральне те, що розумно) і виступає як єретик.

Разом з проблемою самопізнання мислителя займають філософсько-етичні проблеми, серед яких концепція "спорідненості" є центральною. Оскільки Сковорода абсолютизував дух, протиставивши реальному світу внутрішній моральний закон, те призначення людини - здійснити цей вічний закон, визначений духовним єством, єдністю людини з невидимим "початком". Принцип "спорідненості" і є основою відповідності тому вищому справедливому початку, що визначає сенс людського існування. Мета, яку ставить перед собою людина, закладена в нім "невидимою натурою", як їх "спорідненість" - здатність до певної діяльності. Оскільки природа визначає індивідуальні особливості людей, які можуть лише самоудосконалюватися до межі, позначеної природою, то завдання людини - пізнати самого себе, тобто пристосуватися до природи, тобто пізнати людину відносно його Духу, тобто визначеного закону-бога-природи. Тому ідеал Сковороди - царство Боже - і означає знайти кожному специфічне для себе покликання, знайти споріднене своїй суті, і коли воно буде знайдено - "все інше додається". Упевнений в тому, що єство душі визначається природою людини, а суспільство - лише сума людей, Сковорода вважав, що політичний устрій, державний пристрій залежить від того, наскільки соціально політичною стан членів суспільства відповідає їх духовній природі (і це певною мірою підтверджується сучасним станом України...).



Аналізуючи природні здібності, Г. Сковорода на перше місце ставить "спорідненість до хлебопашеству", вказує на важливість "спорідненості до воїнства". Не заперечуючи ні науки, ні держави, він виступає проти їх спотворення, а корінь всіх спотворень - в "неспорідненості" (невідповідності); у тому, що люди механічно, без заклику своєї природи прагнуть до різних посад, що наводить не лише до особистих, але і суспільних трагедій. Г. Сковорода ясно не обкреслює свій суспільний ідеал і в його політичній концепції можна виділити следущие положення: 1) різка критика існуючого суспільного устрою з позицій раннього християнства, синтезованого з просвітницькою ідеологією; 2) ідеальна форма правління в майбутньому — демократична республіка, в якій забезпечена соціальна рівність всіх громадян; 3) дорога досягнення цього суспільного ідеалу — освіта, самоудосконалення, поширення освіти в народі, виховання на основі моральних традицій.

Визначаючи місце Г. С. Сковороди в історії вітчизняної філософської суспільно-політичної думки, перш за все необхідно підкреслити, що він вперше поставив этико-гуманистическую проблему про призначення людини і обкреслив систему її дозволу на основі синтезу ідей раннього християнства і просвітницької ідеології. І хоча мислитель - син свого часу (і не лише по біблейській стилістиці), в той же час в своїх поглядах, він виходить за рамки раціоналістичної і моралістичної традиції епохи Освіти. Сьогодні, з рівня досягнень сучасної науки, деякі представлення Г. Ськовороди не здаються такими вже і наївними.

Поможем в написании учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой
<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Суспільно-політичні погляди Григорія Сковороди | Основні риси його проектів конституції

Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 1543; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:

  1. Абсолютно пружний центральний удар
  2. Абсолютно упругий удар
  3. Абсолютно упругий удар двух материальных точек
  4. Абсолютной безопасности нет. Приемлемость риска означает, что общество, повышая безопасность, считает этот риск оправданным, имея в виду пользу, которую приносит источник риска.
  5. Виникнення і розвиток некласичної філософії. Протилежність класичного стилю філософії некласичному. Ірраціоналізм А. Шопенгауера.
  6. Государственный строй в Германии в период абсолютной монархии. Особенности германского абсолютизма
  7. Диференціальне рівнянні електромагнітних коливань для ідеалізованого контура.
  8. До найпоширеніших релігієзнавчих концепцій слід віднести матеріалістичну, об’єктивно- і суб’єктивно-ідеалістичні, а також натуралістичну і соціологічну.
  9. Екзистенціально-антропологічні начала осягнення культури «філософії серця» Г.Сковороди.
  10. Економічна система, її сутність, структурні елементи, закони розвитку. Місце і роль людини в економічній системі.
  11. За юридичною силою всі джерела поділяються на закони та підзаконні акти.
  12. Зазнали зміни і закони додавання швидкостей.

studopedia.su - Студопедия (2013 - 2022) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.023 сек.