Добрі чарівники

Злі чарівники

Метод 1 “Вбити звіра”. Ізолювати дитину. Це дуже дієвий метод, тому що поведінка ізолюється разом з дитиною. Прикладом негативного застосування цього методу можуть бути погрози батьків: “Йди з очей, тобі немає місця у моєму серці”, “Погано поводитимешся — здам до школи на цілий день”. Зрозуміло, що при цьому дитина сприйматиме навчальний заклад як покарання за провину.

Метод 2 “Покарання”. Його знають усі й за­стосовують найчастіше, хоча це ніколи не дає очікуваного результату, бо завжди відбувається після скоєного вчинку й виховує в дитині покір­ливість чи страх або агресію та непокору. Пока­рання не формує усвідомлення та розумін­ня неможливості поганої поведінки та не дає дитині розуміння, як же слід поводитися прийнятно й правильно.

Метод 3 “Негативне підкріплення”. Це будь- які небажані для дитини дії дорослого, яким вона могла б запобігти, змінивши власну поведінку. Від покарання цей метод відрізняється тим, що діє в момент скоєння вчинку, а не після нього, й може спонукати до зміни поведінки дитини у цей же момент.

Метод 4 “Згасання”. Небажаній поведінці на­дається можливість зникнути самій по собі. Най­частіше його застосовують щодо таких небажаних проявів, як ниття, бурмотіння, нав’язливі прохання, погрози на адресу дорослого з боку дитини. Якщо ці прояви не дратують батьків, не викликають ніякої реакції, вони згасають.

Проте важливо розібратися, чому дитина так поводиться. Вона ж може капризувати від втоми, голоду, дискомфорту.

“Виховати” по-справжньому вередливе дитя можуть батьки, які, дуже довго витримуючи ка­верзування дитини, раптом зриваються, пору­шуючи всяку виховну стратегію: “Та бери, ро­би, що хочеш, тільки відстань від мене зі своїм скиглінням”, — поступаються вони. Батьки або не розуміють, або забувають, що будь-яке випадкове підкріплення — чи то добре, чи погане — сприяє закріпленню подібної пове­дінки у м айбутньому житті.

Метод 1 “Формування несумісної пове­дінки”. Залучення дитини до виконання дій, фі­зично несумісних з небажаною поведінкою. Цей метод корисний, коли йдеться про подолан­ня негативних емоційних станів: тривоги, смут­ку, самотності. Активні фізичні дії — танці, співи, будь-які інтенсивні рухи — несумісні з почуттям жалю до себе. І навпаки — подалати гіперактивність допомагають заняття, які по­требують посидючості (образотворча діяльність, настільні ігри, читання тощо).

Метод 2 “Поведінка за сигналом”. Поведінка може бути недоречною не сама по собі, а в певному контексті, тоді, як за інших обставин ця ж поведінка може бути своєчасною та слушною. Наприклад, в іграх, інсценівках або у спорті поведінка дитини може відповідати певній ролі. На­віть зовсім малі діти спроможні зро­зуміти це й не переносити ігрові форми у повсякденне життя.

Метод 3 “Запобігання негативним проявам поведінки”. Цей метод дуже корисний у випадках, коли батьки хотіли б, щоб дитина позбулася певного типу поведінки. У цьому разі варто підтримувати будь-які позитивні наміри, дії та досягнення дитини, а не дорікати, лаяти та карати за помилки.

Метод 4 “Зміна мотивації”. Усунення мотивації до небажаної поведінки — най­ефективніший метод. Наприклад, дитина зчинила скандал у магазині, мати намага­ється це припинити, застосовуючи силу. А причина “бунту” виявляється в тому, що дитина хоче їсти, і вигляд та запах великої кількості їжі є для неї надзвичайно сильними по­дразниками. Та й сама мама, втомлена і голод­на після роботи, теж роздратована. Розв’язати проблему можна, погодувавши дитину, перш ніж вирушити за покупками, та й самій матері щось попоїсти.

Зниження уваги до дитини, обмеження спілку­вання з нею або чогось іншого, в чому в неї є по­треба, що вона любить, відмова в улюбленій їжі, тобто намагання примусити дитину зазнавати дис­комфорту з єдиною метою — зробити покарання дієвішим — це аж ніяк не найкращі помічники.

На превеликий жаль, маємо констатувати: з “добрими чарівниками”, багато хто з батьків не знайомий. Сумно те, що, навіть і здогадуючись про їх існування, дорослі не вважають за потрібне звертатися до них. А чи варто мудрувати? Існує ж старий, дідівський метод “навчання” — фізич­не покарання. Це ж простіше, ніж терпляче, до­кладаючи зусиль, виправляти поведінку дитини, часто спровоковану батьківськими ж помилками. Життя — це постійний вибір, як вчинити: гуман­но, по-людськи, чи агресивно, по-звірячому. Саме від батьків залежить, яке підґрунтя цього вибору буде закладено, щоб дитина, а потім до­росла людина робила його самостійно все своє подальше життя.

- Хотіла ще раз закликати жити і працювати дещо інакше, ніж ми звикли, не задовольнятися шабло­нами і штампами. Інакше можна не помітити, як перетворимося на матеріальний кошик на двох ногах, який прагне самих лише задо­волень. Час вимагає іншого способу буття дорослих і дітей. Важливо не дозволяти собі байдужості й егоцентризму. Натиснемо на кнопку своєї совісті — хай вона щодня працює! У змінності — стабільність. Житимемо кожний день у повну силу. Тоді дитяча душа не нагадува­тиме кімнату, до якої нікого не випускають.

Дата добавления: 2014-01-07