До другого питання

До першого питання

ЛИСТ ДЕРЖАВНОГО КОМІТЕТУ УКРАЇНИ ІЗ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ

від 16.04.2008 р. № 14-17-12/3882

Щодо земельних часток (паїв)

Державний комітет України із земельних ресурсів за зверненням <...> розглянув ваш лист <...>, у якому порушено питання щодо земельних часток (паїв). З кожного окремого порушеного вами питання надаємо такі відповіді та роз’яснення.

Земельне законодавство не містить чіткого визначення поняття земельної частки (паю).

У розумінні сутності поняття «земельна частка (пай)» насамперед слід керуватися існуючим законодавством і, зокрема, враховувати статтю 25 та «Перехідні положення» Земельного кодексу України, «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі», Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», Указ Президента України від 08.08.95 № 720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», постанову Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 № 122 «Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)», постанову Кабінету Міністрів України від 12.10.95 № 801 «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)».

Указом Президента України від 08.08.95 № 720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» при паюванні земель передбачено визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості).

Крім земельних часток (паїв), створених у результаті паювання земель сільськогосподарських підприємств, яким вони належали на праві колективної власності, слід враховувати статтю 25 Земельного кодексу України (далі — Кодекс), якою передбачається передача земельних часток (паїв) при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств.

Згідно зі статтею 79 Кодексу земельна ділянка — це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. З урахуванням статті 3 Указу Президента України від 08.08.95 № 720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та вимоги форми сертифіката на право на земельну частку (пай), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.95 № 801 «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)», встановлення розмірів земельної частки (паю) передбачається в умовних кадастрових гектарах без визначення меж даної частки в натурі (на місцевості).

Громадянам — власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства (пункти 16, 17 «Перехідних положень» Кодексу).

Згідно зі статтями 125 і 126 Кодексу право власності на земельну ділянку особи виникає після одержання й державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку.

Отже, громадяни — власники земельних часток (паїв) не можуть вважатися власниками земельних ділянок.

Дата добавления: 2014-01-07