Сифіліс мозку

Сифіліс мозку (СМ) — це ураження судин та оболонок, а також утворення гум. На відміну від ПП, він розвивається швидше — через 5–6 років після первинного зараження. Першу стадію СМ часто називають сифілітичною неврастенією, але з наведених вище міркувань правильніше було б сказати — сифілітична астенія. Для неї характерні часті психогенні реакції в формі неглибокої депресії з тривогою та надцінною іпохондрією. Ця стадія перебігає, як правило, на фоні підвищеної температури тіла. Відмічаються дратівливість, образливість, збудливість, неприємні відчуття в різних частинах тіла, виражена гіперестезія, стійке зниження настрою з тривогою та пригніченістю. Головний біль дуже інтенсивний, посилюється вночі. Погіршується пам’ять. Хворі швидко втомлюються. При неврологічному дослідженні відмічається анізокорія, в’яла фотореакція, підвищення рефлексів з їх нерівномірністю з обох боків, утруднення при підборі слів, можуть спостерігатися короткочасні розлади мовлення. Реакція Вассермана позитивна — як у крові, так і в лікворі. Реакція Ланге: сифілітична або паралітична крива. Із соматичних симптомів доцільно виділити збільшення печінки, селезінки, жовтяницю, альбумінурію.

Розрізняють такі форми СМ:

1. Сифілітичний менінгіт і менінгоенцефаліт. Клініка його мало відрізняється від психічних синдромів при інших менінгітах й енцефалітах інфекційного генезу. Виникає частіше гостро. З боку свідомості — оглушення або сутінковий стан. Якщо спостерігається делірій, то характерною є велика кількість тілесних галюцинацій. Як правило, спостерігаються епілептиформні напади, порушення з боку ІІІ, VІ і VІІ пар черепномозкових нервів. Також характерні анізокорія та деформація зіниць, в’яла їх реакція, птоз, косоокість, афазія, апраксія. Відмічається ригідність потиличних м’язів, симптом Керніга. Захворювання завжди перебігає з гіпертермією. Хворі скаржаться на головний біль, стани непритомності, нудоту, блювання. В лікворі виявляють надзвичайно високу кількість білка та формених елементів (15–20 кл/мл), звичайно позитивна реакція Вассермана, сифілітичний зубець або менінгеальний тип реакції Ланге. Водночас реакція Вассермана крові може бути невизначеною. Щодо перебігу сифілітичного менінгоенцефаліту, то він здебільшого відносно легкий, але з тенденцією до рецидивів.

2. Сифілітичний ендартеріїт судин мозку. Ця патологія завжди призводить до недоумства. Спочатку хворі скаржаться на головний біль, непритомні стани і погане самопочуття. У них спостерігаються часті інсульти з парезами. Відмічаються пасивність таких хворих, значно знижується пам’ять на поточні події. Надалі інтелектуально-мнестичні порушення настільки грубі, що нагадують прогресивний параліч. Хворі ейфоричні, благодушні, бездумні, інколи висловлюють нестійкі ідеї величі. Але ейфорія легко переходить у плаксиво-іпохондричну депресію, з’являється безпідставне маячення переслідування або ревнощів. На відміну від прогресивного паралічу, для цих хворих характерна дисоціація симптоматики, наприклад, довго зберігається усвідомлення хвороби при глибокому мнестичному дефекті, також можливі спонтанні ремісії. Крім того, відсутні зміни мовлення та письма.

3. Гумозна форма сифілісу мозку. Неврологічна симптоматика цієї форми залежить від розмірів та локалізації гум. Клінічна картина цієї форми нагадує клінічну картину пухлини мозку (підвищення внутрішньочерепного тиску, блювання, головний біль, адинамія, застійні соски зорових нервів, оглушення).

4. Епілептиформний сифіліс мозку. Цей варіант сифілісу мозку нагадує епілептичну хворобу з судомними нападами, сутінковими станами свідомості, дисфоріями, абсансами та змінами особистості.

5. Галюцинаторно-параноїдна форма сифілісу мозку. Фоном цього захворювання є помірно виражене недоумство. Переважають слухові галюцинації та маячні ідеї переслідування, величі, а також іпохондричні. Настрій нестійкий: роздратованість змінюється тривожністю або пригніченістю. Інколи спостерігається гнівливість, рідше ейфорія. На пізньому етапі приєднуються епілептиформні напади та порушення свідомості.

6. Вроджений сифіліс. При цьому захворюванні наявні численні дефекти розвитку, такі як мікроцефалія, баштоподібний череп, сідлоподібний ніс, тріада Гетчинсона, олігофренія, що ускладнюються іншими психічними та неврологічними розладами: епілептичні напади, розлади свідомості, інсульти. Рідше на грунті вродженого сифілісу можемо спостерігати психопатоподібні стани без значного зниження інтелекту. В несприятливих випадках у віці 10–15 років формується юнацький прогресивний параліч, за якого спостерігаються дефекти скелету, адипозогенітальна дистрофія, гіпогеніталізм, специфічні ураження печінки, легень, характерні порушення шкіри.

Лікування ПП і СМ передбачає застосування антибіотиків протягом адекватного часу та лікарських засобів, спрямованих на загострення процесу та підвищення проникності гематоенцефалічного бар’єру для антибіотиків (наприклад, пірогенал).

Розглянувши патологічні процеси, спричинені блідою спірохетою, зупинимося на іншому спірохетозі, який набув поширення в останні десятиріччя.

Дата добавления: 2014-01-07