Етіологія і патогенез афективних розладів

Афективні розлади (біполярні, рекурентні, дистимічні) складаються з кількох ланок етіології і патогенезу:

1. Деякі автори вважають афективні розлади спадковими захворюваннями і виділяють окремі гени, відповідальні за це. Існують також теорії генетичної розмаїтості афективних розладів. Припускають існування домінантної, рецесивної і полігенної форм наслідування.

2. Біохімічною причиною є порушення активності обміну нейротрансмітерів — їхня кількість знижується при депресіях (серотонін) і підвищується при маніях, а також катехоламінів — дефіцит катехоламінів відзначається при депресіях.

3. Нейроендокринні причини виявляються в порушенні ритміки функціонування гіпоталамо-гіпофізарної, лімбічної системи й епіфіза, що позначається на ритмі викиду релізингових гормонів і мелатоніну. Це побічно впливає на цілісну ритміку організму, зокрема ритм сну–неспання, сексуальної активності, їжі. Ці ритми систематично порушуються при афективних розладах.

4. Теорії втрати соціальних контактів містять когнітивну і психоаналітичну інтерпретацію. Когнітивна інтерпретація заснована на вивченні фіксації депресогенних схем типу: поганий настрій — я не можу нічого вдіяти — моя енергія падає — я непотрібний — настрій знижується. Ця схема діє на особистісному і соціальному рівні. Стилістика депресивного мислення припускає відсутність плану майбутнього.Згідно структуральної теорії З. Фрейда, амбівалентна інтроекція загубленого об’єкту в «Его» призводить до розвитку типових депресивних симптомів, що оцінюються як втрата енергії, яка належить «Его». «Суперего», не маючи можливості відреагувати відповідно на втрату енергії в зовнішньому прояві, завдає удару по психічній репрезентації втраченого суб’єкта, який тепер інтерналізується в «Его» як інтроект. Коли це перемагає або зливається з «Суперего», спостерігається звільнення енергії, що була раніше зв’язаною в депресивних симптомах, в результаті чого розвивається манія з типовими для неї симптомами надлишку.

5. Причиною афективних розладів можуть бути негативний (дистрес) і позитивний (еустрес) стреси. Серії стресів призводять до перенапруження, а потім — до виснаження як останньої фази основного адаптаційного синдрому і розвитку депресії у конституціонально схильних особистостей. Найбільш значущими стресорами є смерть чоловіка (дружини), дитини, сварки і втрата економічного статусу.

6. Основою психобіології афективних розладів є порушення регуляції в спектрі агресивно-аутоагресивного поводження. Селективним фактором депресії є стимуляція альтруїзму в групі й родині, очевидним переважанням в груповому й індивідуальному доборі відрізняється і гіпоманія. Цим визначається стійкий показник схильності до афективних розладів у популяції.

Дата добавления: 2014-01-07