Наростання кризових явищ в культурі глобалізованого світу. Проблема збереження української національної ідентичності

Культурне та геополітичне самовизначення України як держави у світі, поза всяким сумнівом, належить числа найбільш проблемних та актуальних сторін існування української нації. Після того, як було проголошено незалежність Української держави, перед нею, як незалежною державою, в першу чергу постають проблеми пошуку та створення необхідних інтеграційних процесів входження в європейські та світові структури. При цьому слід осмислити, яке місце Україна як держава має посісти в теперішньому глобалізованому світі, реального відношення внутрішніх проблем українського суспільства разом із загальносвітовими та європейськими тенденціями. Заявивши цілому світові про своє існування та відчуваючи можливість долучення до Європейського Союзу, Україна в кінцевому результаті виявилася неготовою до входження у євроспільноту. Проблема збереження національно-культурних пріоритетів та перспектив з національною ідентичністю загострюється завдяки подальшому широкому розвитку євроінтеграційних процесів. Євроінтеграція, як всякий новий процес, дає можливість розширити культурні обрії української спільноти, зміцнити його дієздатність. З іншого боку такі дії можуть зумовити моральний занепад і деградацію, дати можливість розвитку подій, які в кінцевому результаті можуть привести до занепаду культурної та етнонаціональної ідентичності. Проблема інтеграції в європейське суспільство України вже не перший раз постає як питання національно-культурної ідентичності. Ця проблема яскраво проявляється у формі кризи ідентичності та проблемами збереження національної єдності в мінливому сучасному глобалізованому світі. Окрім зовнішніх чинників, які впливають на формування національної ідентичності, на характер та зміст протікання такого процесу, великий вплив мають парадигмальні та соціокультурні трансформації української спільноти.

Науково-технічний прогрес докорінно змінив розвиток матеріальної культури і, так би мовити, перекодував світогляд сучасної людини. Наша сучасність показує, що культура занепадає і знаходиться в кризовому стані. Розвиток кризового стану викликано суперечностями між стратегією розвитку духовних цінностей та матеріальної культури суспільства.

Сьогоденний розвиток культурних цінностей характеризується швидкими змінами, які постійно час міняють свої показники. Теперішня соціалізована система навчання та виховання являється джерелом набутих знань та культурних навичок. Вирішальну роль у збереженні духовності, національної самобутності, а разом з тим й існування нації, завжди відігравала усна народна традиційна культура, а це в першу чергу, народна пісенна творчість та фольклорний арсенал культури. Як бачимо характерні риси української нації виявляються саме в пісенній народній творчості. Тепер можна зробити висновок, що традиційна народна і сучасна культура представляють собою два аспекти міжкультурних досліджень, що собою являють одну із суперечностей сьогоденного культурного розвитку в сучасній Україні.

Українська культура, як і будь-яка інша, володіє функцією збереження та захисту національно-державної самобутності. На сьогоднішній день відродження почуття національної ідентичності все частіше підмінюють політизацією національного питання, пошуками «національної ідеї», хочуть замінити практичні кроки для її ствердження. З упевненістю можна сказати, що розвиток національної культури завжди буде важливим чинником розвитку національної ідентичності.

Беручи до уваги розвиток світової цивілізації, можна стверджувати, що культурні надбання сучасного світу мають спільні риси, які супроводжуються подібними досягненнями національних культур, кожна з яких вносить свій вклад в загальний розвиток культури. Без творчого спілкування з іншими національними культурами, будь-яка національна культура не може існувати як самодостатня та замкнена. Як національний внесок у розвиток міжнародного культурного процесу можуть стати здобутки української національної культури і, при цьому, часто роблять вагомий внесок у розвиток міжнародного культурного процесу. В сучасній ситуації, коли українська культура намагається посісти гідне місце у світовій спільноті, значно зростають вимоги до національної культури, вимагають більш широкого розкриття її функцій.

Духовні потреби громадян стають основою для позитивних змін у культурному розвитку. Варто відзначити, щодо культури власної нації більше як 77% громадян України чітко визначились. Майже три четверті громадян відчувають потребу у знаннях з історії та національних особливостей української історії та культури, а одна четверта населення лише за останні роки стала відчувати таку потребу. Зростання в багатьох сферах національно-культурної свідомості та реального освоєння культурного спадку, стає передумовою розвитку української культури.

У наш час в освоєнні досягнень української культури стали засоби масової інформації, це телебачення, преса, радіо та кіно, і три чверті населення відзначають їх позитивний вплив.

Значна частина громадян України вважає важливим досягненням національної культури, початок процесів пов’язаних з вивченням і оволодінні громадянами України державної мови. В подальшому такий процес дає можливість для розвитку звичаїв, народного мистецтва та фольклору. Проведені опитування в багатьох містах України показали, що народ не тільки підтримує національну культуру, а прикладає максимум зусиль для відродження української культури.

Система національної культури має в своєму складі такі чинники, які посідають в свідомості народу дуже важливе місце і разом з ними вони формують образ національної культури. При опитуванні більшість громадян в такій системі виділили мову, історію та мистецтво. Меншого значення вони надали рисам національного характеру та питанню релігійної приналежності.

Дата добавления: 2014-01-07