Відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов’язків

Правовою підставою позадоговірної відповідальності організації є стаття 1172 ЦК України, у зміст якої закладено вимогу до організації відшкодувати шкоду, завдану з вини її працівника при виконанні ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно з цією статтею формулюються загальні вимоги до відповідальності організацій незалежно від того, за якою статтею кваліфікується конкретний випадок відповідальності.

Правило статті 1172 ЦК України про коло осіб, протиправні й винні вчинки яких розглядаються як дії самої організації, є загальним правилом віднесення до суб'єктів відповідальності організації. Відповідальність організації за дії її працівників випливає із суті організації як колективного соціального утворення. Працівник при здійсненні своїх трудових обов'язків не виступає як окремий суб'єкт права — із сумованих дій працівників при здійсненні їх трудових (службових) обов'язків складається діяльність організації як єдиного цілого.

Встановлюючи вимогу відшкодування організацією шкоди, стаття 1172 ЦК України передбачає такі ознаки складу цивільного правопорушення як підстави для відшкодування:

· наявність трудових (службових) зв'язків між організацією та працівником, з вини якого заподіяна шкода;

· заподіяння шкоди працівником при виконанні ним трудових (службових) обов'язків.

Одночасно на відповідальність організації поширюється передбачені ст.ст. 1166, 1167 ЦК України загальні підстави відповідальності за заподіяну матеріальну та моральну шкоду.

При цьому слід зазначити, що крім загальних підстав, передбачених ст.1166 ЦК України, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяно шкоду, перебуває у трудових відносинах із цією організацією, і шкоду було заподіяно нею у зв’язку з виконанням трудових (службових) обов’язків незалежно від того, яким саме працівником цієї організації (постійним, сезонним, тимчасовим, за трудовим договором чи на інших умовах) вона була.

Господарські (підприємницькі) товариства, кооперативи відповідають за шкоду на підставі ст. 1172 ЦК України у випадках її заподіяння як їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства (кооперативу), так і особами, які виконують роботу за трудовим договором.

Факт наявності між володільцем та особою, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки, трудових відносин має бути підтверджений належними доказами (первинними документами, довідкою Фонду соціального страхування на випадок безробіття, довідкою органу Державної податкової служби України тощо).

Під виконанням трудових обов'язків необхідно розуміти виконання працівником роботи, обумовленої при прийнятті на роботу або дорученої йому адміністрацією, вищестоящим органом разово чи тимчасово на території підприємства або поза нею протягом робочого часу.

У свою чергу дії працівника (хуліганство, бійки, пустощі тощо), які за своїм змістом не випливають з його становища працівника даної організації, хоча вчинені під час виконання ним своїх трудових обов'язків, не тягнуть за собою відповідальності організації.

У такому випадку відшкодування здійснюється самим працівником на загальних підставах цивільно-правової відповідальності.

При визначенні протиправної поведінки працівника необхідно врахувати, що протиправною вважається діяльність працівника, яка порушує умови і порядок здійснення ним своїх трудових обов'язків.

Бездіяльність — це невиконання працівником обсягу роботи, обумовленої трудовим договором, певними правилами, інструкцією тощо.

Розглянемо два приклади. За розпорядженням директор СТОВ "Зоря" робітник Михайленко спалював солому на площі, що межувала з лісовими угіддями.

У результаті нехтування правилами пожежної безпеки (спалювання проводилось при сильному вітрі), вогонь перемістився на ліс, внаслідок чого лісовому господарству заподіяно матеріальну шкоду.

Другий випадок. Залишена під час операції марлева серветка у брюшній полості стала причиною нового септичного захворювання пацієнта Колбасова, що викликало необхідність у проведенні нової операції та призвело до втрати ним працездатності з отриманням інвалідності другої групи.

Такий наслідок стався тому, що медпрацівники не дотримувались загальнообов'язкових правил підрахування матеріалів, інструментів до і після операції.

У наведених прикладах протиправна поведінка працівників знаходилася у причинному зв'язку з виконанням ними трудових обов'язків, а тому відповідальність за заподіяну ними шкоду слід покласти на організацію.

Підставою відповідальності організації є не лише вина її керівного органу, а й будь-якого працівника, який під час виконання своїх трудових обов'язків заподіяв шкоду. Згідно з статтею 1172 організація відповідає за шкоду, заподіяну її працівником у будь-якій сфері діяльності: господарській, культурно-освітній, охорони здоров'я, управлінській та ін.

Спеціальний склад правопорушення необхідний при відповідальності за статтями 1173-1176 ЦК України.

У кожному випадку необхідно з’ясовувати:

· наявність прямої дійсної шкоди та її розмір;

· якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди;

· в чому полягала його вина;

· в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду;

· чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних

· цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Якщо шкоду заподіяно кількома працівниками, необхідно з’ясувати, які конкретно порушення трудових обов'язків допустив кожен працівник, ступінь його вини та пропорційна їй частка загальної шкоди, за яку до нього може бути застосовано відповідний вид і межі матеріальної відповідальності.

Необхідно зазначити про окремий аспект розгляду спорів щодо відшкодування шкоди власником транспортного засобу - роботодавцем.

Не впливають на виникнення обов’язку володільця джерела підвищеної небезпеки з відшкодування заподіяної ним шкоди наступні обставини:

· в який час було вчинено заподіяння шкоди – службовий або неслужбовий;

· чи було джерело підвищеної небезпеки ввірено працівникові у процесі виконання ним трудових обов’язків, або він самовільно, неправомірно використав його у своїх особистих цілях.

Вивчення справ за позовами потерпілих до осіб, працівники яких, керуючи транспортними засобами, заподіяли шкоду під час виконання трудових обов’язків, дає підстави стверджувати, що суди у переважній більшості вирішують їх правильно і враховують положення ст. 1172 ЦК України, згідно з якими юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Так, рішенням Сімферопольського районного суду від 02 квітня 2010 року (справа № 2-523/10) позовні вимоги Б. до Б., ВКП «Кримстройсервіс» задоволено частково. Стягнуто з ВКП «Кримстройсервіс» на користь Б. в рахунок відшкодування моральної шкоди 80 000 грн, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Задовольняючи позовні вимоги до ВКП «Кримстройсервіс», суд виходив із того, що Б. перебував із підприємством у трудових відносинах, а договір позички автомобіля, на підставі якого Б. керував ним під час ДТП, всупереч вимогам ст. 828 ЦК України не посвідчений нотаріально, отже, згідно з ч. 1 ст. 220 ЦК України є нікчемним.

В апеляційному порядку рішення суду не оскаржувалось.

Не може відповідати особа, яка управляла джерелом підвищеної небезпеки у зв’язку з трудовими відносинами також і перед страховиком, який виплатив страхове відшкодування потерпілому.

Проте у разі якщо громадянинові було заборонено керувати транспортним засобом, а він без дозволу скористався ним в особистих цілях, то це діяння вважатиметься неправомірним заволодінням і обов’язок відшкодувати шкоду буде покладено на винну особу (ст. 1187 ЦК України).

Так, задовольняючи позовні вимоги К. до ПП «Монолітбудсервіс» про відшкодування майнової та моральної шкоди Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області виходив із того, що водій Є., виконуючи трудові обов’язки, керуючи автомобілем ГАЗ-33021, що перебував у користуванні ПП «Монолітбудсервіс», порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого завдав механічних пошкоджень іншому автомобілю, яким керував позивач.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 22 липня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове, яким позовні вимоги К. до водія Є. задоволено частково, в задоволенні позовних вимог до ПП «Монолітбудсервіс» відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що доказів на підтвердження трудових відносин сторонами суду не надано. Крім того, як встановлено в ході судового засідання, наказ про прийняття Є. на роботу до ПП «Монолітбудсервіс» не видавався, а водій Є. скористався автомобілем без дозволу власника в особистих цілях.

Організація, що відшкодувала шкоду потерпілому, може звернутися з регресною вимогою до працівника, з вини якого заподіяна шкода; розмір стягнення визначається законодавством, яке регулює відносини працівника з організацією (статутом кооперативу, статутом громадського об'єднання тощо).

3. Відшкодування шкоди, заподіяної особами з дефектами волі (малолітніми, неповнолітніми, недієздатними, особами,

Дата добавления: 2014-01-07