Необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця)

Інформація про продукцію повинна містити:

1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;

2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція;

3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування — про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об’єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт;

4) відомості про вміст шкідливих для здоров’я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;

5) позначку про наявність у її складі генетично модифікованих компонентів;

6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;

7) дату виготовлення;

8) відомості про умови зберігання;

9) гарантійні зобов’язання виробника (виконавця);

10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;

11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;

12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Продавець (виконавець), який реалізує продукцію, повинен обов’язково зазначати ціну кожної одиниці такої продукції або однієї категорії продукції та ціну однієї стандартної одиниці цієї продукції. Написи щодо ціни реалізації продукції мають бути чіткими і простими для розуміння. Ціна продукції повинна включати в себе всі податки та неподаткові обов’язкові платежі, які відповідно до законодавства сплачуються споживачем під час придбання відповідної продукції.

5) відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров’я людей продукцією.

У ст. 1209 ЦК закріплюються види шкоди, що підлягає відшкодуванню внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), коло осіб, які наділені правом вимагати відшкодування такої шкоди, а також встановлюються спеціальні підстави для виникнення деліктної відповідальності.

За даних обставин підлягає відшкодуванню як шкода, завдана життю і здоров'ю фізичної особи, так і майнова шкода, завдана фізичній або юридичній особі. Також відповідно до ст. 23 ЦК, а також ст. З Закону України від 12 травня 1991 р. "Про захист прав споживачів", до видів відшкодування належить і моральна шкода.

Необхідно зазначити, що згідно із Законом України "Про захист прав споживачів", споживачем може бути лише громадянин, який набуває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб.

Право на відшкодування завданої шкоди внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг) належить фізичним і юридичним особам незалежно від того, чи перебували вони в договірних відносинах із продавцем, виготовлювачем товару, виконавцем робіт (послуг), і зберігається протягом встановленого строку придатності, а якщо його не встановлено, — протягом десяти років з часу виготовлення товару (прийняття роботи, послуги). Проте шкода, завдана споживачеві будь-якими діями третіх осіб, підлягає відшкодуванню на загальних підставах, а не на підставі закону.

Згідно з ч. 1 ст. 1209 ЦК підставами відповідальності за завдану шкоду є: наявність шкоди, протиправна поведінка та причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою. На відміну від загальних правил ст. 1166 ЦК, де суб'єктивною підставою відповідальності є наявність вини особи, яка завдала шкоди, то за даних обставин відповідальність настає незалежно від її вини.

Шкода як підстава відповідальності — це збитки, завдані майну фізичної або юридичної особи внаслідок його пошкодження, знищення, псування або особі — внаслідок втрати заробітку через каліцтво, інше ушкодження здоров'я або утримання внаслідок смерті годувальника. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, яких фізична або юридична особа зазнала внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали через незаконні винні дії продавця, виготовлювача, виконавця або через їх бездіяльність.

Протиправна поведінка може полягати: а) у порушенні вимог щодо якості товарів, робіт (послуг), тобто внаслідок конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків товарів, робіт (послуг); б) у наданні недостовірної або недостатньої інформації про товари, роботи (послуги).

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про захист прав споживачів", споживач має право вимагати від продавця (виготовлювача, виконавця), щоб якість придбаного ним товару (виконаної роботи, наданої послуги) відповідала вимогам нормативно-правових актів та нормативних документів, умовам договорів, а також інформації про товар (роботу, послугу), яку надає продавець (виготовлювач, виконавець). Вимоги до товару (роботи, послуги) щодо його безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативними документами.

Шкода, завдана життю, здоров'ю або майну фізичної особи або майну юридичної особи товарами (роботами, послугами), що містять конструктивні, виробничі, рецептурні або інші недоліки, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, якщо законодавством не передбачено більш високої міри відповідальності. За загальним правилом, обов'язок довести наявність недоліку, зокрема, з наданням висновку експертизи, покладається на потерпілого. Проте, якщо на товар встановлено гарантійний строк і шкода завдана протягом його дії, то має місце презумпція неналежної якості. Тобто повинен довести належну якість переданого товару виготовлювач або продавець. Аналогічно вирішується дане питання і відносно виконання робіт (надання послуг).

Якщо надання недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про товар (роботи, послуги) та про виготовлювача (виконавця, продавця) спричинило завдання шкоди життю, здоров'ю або майну фізичної особи або майну юридичної особи — він має право пред'явити продавцю (виготовлювачу, виконавцю) вимоги про відшкодування завданої шкоди у повному обсязі, а також про відшкодування збитків, завданих природним об'єктам, що перебувають у його володінні на праві власності або інших підставах, передбачених законом чи договором.

Збитки, завдані споживачеві товарами (роботою, послугами), придбаними в результаті недобросовісної реклами, підлягають відшкодуванню винною особою у повному обсязі.

Довести факт недостовірної або недостатньої інформації має потерпілий, враховуючи, що відповідна інформація була йому надана (наприклад, письмова інформація в інструкції з використання). Проте в ч. 1 ст. 1209 ЦК відсутня вказівка на факт ненадання інформації про використання товару, робіт (послуг), оскільки, мабуть, неможливо довести відсутність надання такої інформації в будь-якому випадку.

Необхідною підставою відшкодування шкоди, завданої недоліками товарів, робіт (послуг) є встановлення причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою. Тобто слід довести, що шкода є результатом прояву конструктивного, технологічного, рецептурного та іншого недоліку, неналежної якості підрядних робіт (послуг) тощо.

Шкода, завдана внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг) підлягає відшкодуванню в повному обсязі. Шкода, завдана життю або здоров'ю фізичної особи, завжди відшкодовується в грошовій формі.

У ч. 2 ст. 1209 ЦК передбачаються два випадки звільнення продавця, виготовлювача товару, виконавця робіт (послуг) від обов'язку відшкодування завданої шкоди: а) дія непереборної сили; б) порушення потерпілим правил користування або зберігання товару (результатів робіт, послуг) (ст. 17 Закону України "Про захист прав споживачів").

Потерпілий має право пред'явити вимогу про відшкодування шкоди як до продавця товару, так і до виготовлювача. Проте правом одночасної вимоги (як до продавця, так і виготовлювача товару) потерпілий не наділений.

Частина 3 ст. 1210 ЦК передбачає можливість відшкодування шкоди, завданої внаслідок ненадання повної чи достовірної інформації щодо властивостей і правил користування товарами. Так у разі завдання шкоди внаслідок ненадання повної чи достовірної інформації щодо властивостей і правил користування товаром, шкода підлягає відшкодуванню за вибором потерпілого продавцем або виготовлювачем товару. Проте у разі завдання шкоди внаслідок ненадання повної чи достовірної інформації щодо властивостей і правил користування результатом робіт (послуг), то шкода підлягає відшкодуванню їх виконавцем.

Шкода, завдана внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг) підлягає відшкодуванню, якщо її завдано протягом встановлених строків придатності товару, роботи (послуги), а якщо вони не встановлені, — протягом десяти років від дня виготовлення товару, виконання роботи (надання послуги).

Шкода, завдана внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), підлягає відшкодуванню також, якщо:

на порушення вимог закону не встановлено строку придатності товару, роботи (послуги);

особу не було попереджено про необхідні дії після спливу строку придатності і про можливі наслідки в разі невиконання цих дій.

6) звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав.

7) об’єднання в громадські організації споживачів (об’єднання споживачів).

-3-

-4-

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ У СПРАВАХ ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ

Об'єкт перевірки:

· дотримання законодавства про захист прав споживачів;

· дотримання правил торгівлі та надання послуг;

· дотримання установлених вимог з безпеки товарів.

Повноваження:

1. давати суб'єктам господарської діяльності обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав спожи­вачів;

2. перевіряти у суб'єктів господарської діяльності сфери тор­гівлі, громадського харчування і послуг якість товарів (ро­біт, послуг), додержання обов'язкових вимог щодо безпеки товарів (робіт, послуг), а також додержання правил торгівлі та надання послуг. Входити безперешкодно та обстежувати, відповідно до законодавства, будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів;

3. відбирати у суб'єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або проведення незалежної екс­пертизи у відповідних лабораторіях та інших установах з оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертиз) за рахунок суб'єктів господарської діяльності, що перевіря­ються.

4. проводити контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за надані послуги та реалізовані товари. В разі неможливості повернення зроблених затрат їх відшко­дування відноситься на результати діяльності суб'єктів гос­подарської діяльності. Порядок проведення таких перевірок визначається Кабінетом Міністрів України;

5. одержувати від суб'єктів господарської діяльності, що пере­віряються, безплатно копії необхідних нормативних доку­ментів та інші відомості, які характеризують якість товарів (робіт, послуг), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цих товарів (виконання робіт, надання послуг);

6. припиняти відвантаження і реалізацію товарів, що не від­повідають вимогам нормативних документів, до усунення суб'єктів господарської діяльності виявлених недоліків;

7. забороняти суб'єктам господарської діяльності реалізацію споживачам товарів (виконання робіт, надання послуг):

§ на які немає документів, що засвідчують їх відповідність вимогам нормативних документів;

§ на які в актах законодавства, нормативних документах встановлено обов'язкові вимоги щодо забезпечення безпеки життя, здоров'я, майна споживачів і охорони навколишнього природного середовища, якщо ці то­вари (роботи, послуги) внесені до переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, але не мають сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання іно­земного сертифіката);

§ завезених на територію України без документів, які під­тверджують їх належну якість;

§ на яких термін придатності не зазначений або зазначений з порушенням вимог нормативних документів, а також товарів, термін придатності яких минув.

8. приймати рішення:

§ про припинення у сфері торгівлі, громадського харчуван­ня і послуг продажу та виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг, що не відповідають вимогам нормативно-правових актів та нормативних докумен­тів, - до усунення виявлених недоліків;

§ про тимчасове припинення діяльності підприємств торгів­лі (секцій, відділів), громадського харчування, сфери послуг, складів підприємств оптової і роздрібної тор­гівлі та організацій незалежно від форм власності, що систематично реалізують недоброякісні товари, по­рушують правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання та транспортування товарів, - до усунення виявлених недоліків;

9. опломбовувати у порядку, передбаченому законодавством, у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг виробничі, складські, торговельні та інші приміщення, а також несправні, з невірними показаннями, з пошкодженим пові-рочним тавром або без нього, чи з таким, термін дії якого за­кінчився, засоби вимірювальної техніки, за допомогою яких здійснюється обслуговування споживачів, з наступним по­відомленням про це територіальних органів спеціально упо­вноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації, метрології та сертифікації;

10. вилучати неякісні товари, документи, інші предмети, що свідчать про порушення прав споживачів;

11. подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів;

12. передавати матеріали перевірок на дії осіб, що містять ознаки злочину, органам дізнання чи попереднього слідства;

13. накладати на винних осіб у випадках, передбачених законо­давством, адміністративні стягнення;

14. накладати на суб'єкти господарської діяльності сфери тор­гівлі, громадського харчування і послуг, в тому числі на громадян-підприємців, стягнення за відмову споживачу в реалізації його прав, установлених пунктом 1 статті 14 і пунктом 3 статті 15 Закону Укра­їни «Про захист прав споживачів», а саме:

§ - безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат на їх виправлення споживачем чи третьою особою;

- заміни на товар аналогічної марки (моделі, артикулу, моди­фікації) належної якості;

- відповідного зменшення його купівельної ціни;

- заміни на такий же товар іншої марки (моделі, артикулу, модифікації), з відповідним перерахуванням купівельної ціни; і розірвання договору та відшкодування збитків, яких він за­знав.

- безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі);

- відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої по­слуги);

- безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи;

- відшкодування завданих покупцеві збитків з усуненням не­доліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи, - у десятикратному розмірі вартості товару, виконаної роботи (наданої послуги) виходячи з цін, що діяли на час придбання товару, замовлення роботи (надання послуги), але не менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

§ виготовлення або реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що не відповідає вимогам норматив­них документів, - у розмірі 50 відсотків вартості ви­готовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше деся­ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо законодавством суб'єкт господарської ді­яльності звільнений від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

§ реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що підлягає обов'язковій сертифікації, але не має сер­тифіката відповідності (свідоцтва про визнання іно­земного сертифіката), - у розмірі 50 відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної ро­боти, наданої послуги, але не менше десяти неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо законодавством суб'єкт господарської діяльності звіль­нений від ведення обов'язкового обліку доходів і ви­трат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

§ виготовлення, реалізацію товару, виконання роботи, на­дання послуги, що не відповідає вимогам нормативних документів стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного серед­овища, - у розмірі 300 відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо законодавством суб'єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов'язкового обліку дохо­дів і витрат, - у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

§ реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, заборонених для виготовлення та реалізації (виконан­ня, надання) відповідним державним органом, - у роз­мірі 500 відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян, а у разі якщо законодавством суб'єкт господар­ської діяльності звільнений від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат, - у розмірі ста неоподатковува­них мінімумів доходів громадян;

§ реалізацію небезпечного товару (отрути, отрутохіміка­ту, вибухо- і вогненебезпечної речовини тощо) без на­лежного попереджувального маркування, а також без інформації про правила і умови безпечного його вико­ристання - у розмірі 100 відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, але не менше двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо законодавством суб'єкт господарської діяль­ності звільнений від ведення обов'язкового обліку до­ходів і витрат, - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

§ відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчас­ної інформації про товар, роботу, послугу - у розмірі 30 відсотків вартості одержаної для реалізації партії това­ру, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо законодавством суб'єкт господарської ді­яльності звільнений від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

§ створення перешкод службовій особі спеціально уповно­важеного органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у проведенні перевірки якості товарів, ви­конуваних (виконаних) робіт, надаваних (наданих) послуг, а також правил торговельного та інших видів обслуговування - у розмірі від 1 до 10 відсотків вартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг за минулий календарний місяць, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо законодавством суб'єкт господарської ді­яльності звільнений від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

§ реалізацію товару, термін придатності якого минув, - у розмірі 200 відсотків вартості залишку одержаної для реалізації партії товару, але не менше п'яти неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян;

§ порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги - у розмірі 100 відсотків вартості роботи, послуги. Ті самі дії, вчинені щодо групи споживачів, - у розмірі від 1 до 10 відсотків вартості виконаних робіт, наданих послуг за минулий календарний місяць, але не менше п'яти неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян.

У разі невиконання в добровільному порядку суб'єктами гос­подарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування та послуг рішень (постанов) спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади України у сфері захисту прав споживачів, його територіальних органів та їх посадових осіб про накладення стягнення примусове виконання таких рішень (постанов) здійсню­ється державною виконавчою службою в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ ЗІ СТАНДАРТИЗАЦІЇ, МЕТРОЛОГІЇ ТА СЕРТИФІКАЦІЇ

Об'єкт перевірки: дотримання встановлених для товарів стандартів, норм і правил.

Повноваження:

1. безперешкодно відвідувати, при пред'явленні посвідчення та рішення про перевірку, підприємства, установи й організації (їх об'єднання) незалежно від форм власності (з урахуванням встановленого режиму роботи) для виконання покладених на них обов'язків;

2. одержувати під час проведення державного нагляду необхідні відомості і матеріали з питань додержання стандартів, норм і правил;

3. відбирати зразки продукції у підприємців (у тому числі торговельних організацій) для перевірки не відповідність її стандартам, нормам і правилам. Збитки, завдані підприємцю внаслідок неправомірних або некваліфікованих дій державних інспекторів, підлягають відшкодуванню органами державного нагляду в порядку, встановленому законом.

4. залучати в необхідних випадках за домовленістю з керів­ництвом технічні засоби та спеціалістів підприємств, уста­нов та організацій (їх об'єднань) до проведення перевірок і експертиз, пов'язаних із здійсненням державного нагляду за стандартами, нормами і правилами;

5. давати обов'язкові для виконання підприємцями приписи про усунення порушень стандартів, норм і правил;

6. забороняти випуск і реалізацію продукції, що підлягає
обов'язковій сертифікації, але не пройшла її у встановлені

7. строки або підлягає іншій обов'язковій процедурі з підтвер­дження відповідності, але щодо якої немає відповідного до­кумента про відповідність, а також продукції, виробництво якої проводилося без спеціального дозволу (ліцензії), якщо це передбачено законодавством;

8. оформляти матеріали щодо накладання штрафу на підприємця у разі порушення ним стандартів, норм і правил;

9. складати протоколи про адміністративні правопорушення в сфері стандартизації, якості продукції та метрології;

10. надсилати матеріали до органів прокуратури для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, винних у порушенні стандартів, норм і правил, а також у разі створення підприємцем перешкод при здійсненні дер­жавного нагляду звертатися до органів внутрішніх справ для забезпечення усунення цих перешкод;

11. звертатися до органів, уповноважених видавати спеціаль­ний дозвіл (ліцензію) на здійснення окремих видів підпри­ємницької діяльності, з пропозицією про скасування раніше виданих ліцензій у випадках порушень підприємцями стандартів, норм і правил при такій діяльності.

Дата добавления: 2014-01-07