ЛЕКЦІЯ № 6

з дисципліни

„ТОРГОВЕ ПРАВО”

^{(повне найменування дисципліни)}

ТЕМА № 8. ЗАХИСТ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ

Лекційне заняття № 6 (2 год.)

м. Суми 2008

ТЕМА № 8. ЗАХИСТ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ

1. Визначення термінів в Законі України „Про захист прав споживачів”. Виробник, продавець, виконавець, споживач. Належна якість товару, роботи або послуги, безпека продукції, фальсифікована продукція, недолік, істотний недолік, гарантійний строк, строк (термін) придатності, строк служби.

2. Права та обов’язки споживачів. Право споживача на інформацію про продукцію. Ярлик цін (цінник), його реквізити. Наслідки придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей; неможливість використання придбаної продукції за призначенням; заподіяння шкоди життю, здоров'ю або майну споживача. Право споживача на належну якість продукції. Права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг). Права споживача у разі придбання ним товару неналежної якості. Майнова відповідальність за шкоду, завдану дефектною продукцією або продукцією неналежної якості. Права споживача у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Судовий захист прав споживачів.

3. Громадські організації споживачів. Права громадських організацій споживачів (об’єднань споживачів). Українська асоціація споживачів.

4. Повноваження інших органів виконавчої влади щодо захисту прав споживачів. Повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав та інтересів споживачів і його територіальних органів. Повноваження органів місцевого самоврядування щодо захисту прав споживачів. Відносини органів виконавчої влади, що здійснюють захист прав споживачів, з правоохоронними органами.

-1-

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У цьому Законі терміні вживаються в такому значенні:

1) щодо субєктів відносин, які складають предмет регулювання закону, то називаються виконавець, виробник, продавець та споживач:

виконавець — суб’єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги;

виробник — суб’єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім’я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб’єкта господарювання; або імпортує товар;

продавець — суб’єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації;

споживач — фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника.

2) диференційований підхід встановлено до визнання товарів такими, що мають недоліки. При цьому належна якість товару, роботи або послуги — це властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах, та умовам договору із споживачем.

Отже, існує 3 категорії товарів, що визнаються такими, які не мають належної якості. Це товари з недоліками, товари з істотними недоліками, фальсифікована продукція:

недолік — будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред’являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем);

істотний недолік — недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак:

а) він взагалі не може бути усунутий;

б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів;

в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором;

фальсифікована продукція — продукція, виготовлена з порушенням технології або неправомірним використанням знака для товарів та послуг, чи копіюванням форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а так само неправомірним відтворенням товару іншої особи.

Закон розрізняє конструктивні, технічні, рецептурні та інші недоліки товарів, робіт (послуг). Так конструктивні недоліки містяться в самих виробах і новизні, на підставі чого товар було вироблено; рецептурні недоліки спричинені порушенням об'єму, співвідношення тих чи інших компонентів виробу; технічні — це порушення технології виробництва.

Закон вирізняє поняття «недолік товару» та «істотний недолік товару». Таке розрізнення має практичне значення: закон встановлює різні права споживача при виявлені ним недоліку чи істотного недоліку товару, фальсифікації товару.

Споживач має право вимагати у разі виявлення протягом гарантійного строку
недоліків	істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару
1) пропорційного зменшення ціни;	1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;
2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;	2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

3) Щодо строків (термінів) в ЗУ «Про захист прав споживачів» надається визначення наступних:

гарантійний строк — строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов’язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв’язку з введенням її в обіг;

строк (термін) придатності — строк (термін), визначений нормативно-правовими актами, нормативними документами, умовами договору, протягом якого у разі додержання відповідних умов зберігання та/або експлуатації чи споживання продукції її якісні показники і показники безпеки повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів, нормативних документів та умовам договору;

строк служби — календарний строк використання продукції за призначенням, починаючи від введення в обіг чи після ремонту, протягом якого виробник (виконавець) гарантує її безпеку та несе відповідальність за істотні недоліки, що виникли з його вини.

-2-

Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на:

1) захист своїх прав державою.

Державний захист прав громадян як споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади – Державний комітет України по захисту прав споживачів та його територіальні органи, Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи державного санітарно-епідеміологічного нагляду України, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства, а також судові органи.

2) належну якість продукції та обслуговування.

Якість – це найбільш об’єктивний, узагальнюючий показник наукового, технічного, економічного, соціального, суспільного прогресу.

Одним з важливіших методів управління якістю є стандартизація.

Стандарт – це зразок, модель, еталон, який приймається за вихідний, для зіставлення з ним інших подібних об’єктів. Правові та організаційні основи стандартизації встановлені Законом України „Про стандартизацію” від 17.05.01. нормативними документами по стандартизації є: Державні стандарти України; галузеві стандарти; стандарти науково-технічних та інженерних товариств; стандарти підприємств; практика, яка склалася; технічні умови.

Державні стандарти містять обов’язкові і рекомендовані вимоги. До обов’язкових відносяться: умови, які забезпечують безпеку продукції для життя, здоров’я та майна громадян, забезпечують охорону навколишнього середовища; вимоги техніки безпеки та гігієни праці; вимоги і положення, які забезпечують достовірність та єдність вимірів; вимоги, які стосуються відходів. Обов’язкові вимоги підлягають беззастережному виконанню органами державної виконавчої влади, підприємствами, їх об’єднаннями, установами, організаціями, фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності. Державні стандарти України затверджуються Держстандартом України.

Галузеві стандарти розробляються у випадках відсутності державних або при необхідності встановити більш високі вимоги чім ті, що містяться в державних. Технічні умови містять вимоги, які регулюють відносини між виробником і споживачем.

У період масштабного розвитку торгово-економічного співробітництва між різними країнами виникла необхідність мати такий інструмент, який би гарантував відповідність продукції, яка виготовляється, вимогам стандартів та технічних умов, незалежно від країни – виробника продукції. Таким інструментом в даний час є сертифікація відповідності.

Згідно визначенню Міжнародної організації по стандартизації сертифікація відповідності – це дії, які засвідчують посередництвом сертифіката відповідності або знаку відповідності, що виріб або послуга відповідала певному стандарту або іншому нормативно-технічному документую.

Метою сертифікації продукції, послуг та робіт є:

· запобігання реалізації продукції, яка небезпечна для життя, здоров’я та майна громадян та довкілля;

· сприяння споживачам у виборі продукції;

· створення умов для участі суб’єктів господарювання в міжнародно-економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі.

В Україні сертифікація продукції поділяється на обов’язкову і добровільну.

Згідно з п. 4 ст.16 Закону України „Про захист прав споживачів” підлягають обов’язковій сертифікації товари, по яким встановлені обов’язкові вимоги відносно безпеки для життя та здоров’я споживачів, їх майна, довкілля.

Сертифікат відповідності – документ, який підтверджує якість товарів і їх відповідність вимогам стандартів та інших нормативних документів, видається органами Держстандарту України.

Перелік продукції, яка підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, затверджений Держстандартом України наказом №95 від 30.06.93 і включає сорок розділів: харчова продукція та продовольча сировина, товари легкої промисловості, електропобутове та аналогічне обладнання та багато іншої продукції.

Продукція, яка отримала сертифікат відповідності, маркується знаком відповідності. При здійсненні торговельної діяльності відповідність продукції, яка підлягає обов’язковій сертифікації, можливо підтверджувати копіями сертифікату відповідності, які завірені господарюючими суб’єктами, що реалізують продукцію.

Продукція, яка за законодавством не підлягає обов’язковій сертифікації, за ініціативою виробника, продавця, споживача, органів виконавчої влади, громадських організацій може сертифікуватися добровільно. Добровільну сертифікацію можуть проводити як органи, які мають акредитацію на проведення сертифікації, так і фізичні або юридичні особи, які добровільно взяли на себе ці функції.

За порушення у сфері сертифікації продукції законодавством України передбачена адміністративна відповідальність (ст.170-1 КУпАП, ст.8 Декрету КМУ „Про державний нагляд за дотриманням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення”, ст.23 Закону України „Про захист прав споживачів”).

Законом України «Про захист прав споживачів» передбачений порядок звернення споживачів з вимогами при виявленні недоліків товарів, а також строки реагування на такі вимоги. Продавець зобов’язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги на підставі письмової заяви, яка подається у двох примірниках. Один примірник видається покупцю з відміткою продавця про дату прийняття заяви, прізвища та посади працівника, який прийняв заяву, другий залишається у продавця.

За наявності товару вимога споживача про його заміну підлягає негайному задоволенню, а в разі необхідності перевірки якості – протягом 14 днів або за домовленістю сторін. У разі відсутності товару вимога споживача про заміну підлягає задоволенню у двомісячний термін з часу відповідної заяви.

Під час заміни товару з недоліками на товар аналогічної марки належної якості, ціна на який змінилася, перерахунок вартості не провадиться. Під час заміни товару з недоліками на такий же товар іншої марки перерахунок вартості провадиться виходячи з цін, що діяли на час обміну. При розірванні договору розрахунки із споживачем у разі підвищення ціни на товар провадяться виходячи з його вартості на час пред’явлення відповідної вимоги, а у разі зниження ціни – виходячи з вартості товару на час купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а у разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору – в інший термін за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом 7 днів. За кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений термін (14 днів) споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості товару.

Вимоги споживача розглядаються після пред’явлення споживачем розрахункового документу, а щодо товарів, на які встановлено гарантійні терміни, - технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює з позначкою про дату продажу. Під час продажу товару продавець зобов’язаний видати споживачеві розрахунковий документ, що засвідчує факт купівлі з позначкою про дату продажу.

Споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, у якого він був придбаний, якщо товар не підійшов за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням. Споживач має право на обмін товару належної якості протягом 14 днів, не рахуючи дня купівлі.

Обмін товару належної якості провадиться, якщо він не споживався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачеві разом з проданим товаром.

Перелік товарів, що не підлягають обміну (поверненню) з підстав, зазначених у цій статті, затверджується Кабінетом Міністрів України (світлочутливі матеріали, парфюмерно- косметичні вироби, дитячі м’які та гумові іграшки, зубні щітки, прилади для гоління, ювелірні вироби із дорогоцінних металів, тканини, килимові метражні вироби, білизна натільна та постільна, панчішно-шкарпеточні вироби, продукція нарізана або розкроєна по розміру, вказаному покупцем та ін.)

3) безпеку продукції.

Продукція, на яку актами законодавства або іншими нормативними документами встановлено обов’язкові вимоги щодо забезпечення безпеки для життя, здоров’я споживачів, їх майна, навколишнього природного середовища і передбачено нанесення національного знака відповідності, повинна пройти встановлену процедуру оцінки відповідності. Виробник має право маркувати продукцію національним знаком відповідності за наявності декларації про відповідність та/або сертифіката відповідності, виданих згідно із законодавством.

Створюючи новий (модернізований) товар, розробник повинен подати технічну документацію відповідному органу для проведення державної експертизи на його відповідність вимогам щодо безпеки для життя, здоров’я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища.

Дата добавления: 2014-01-07