Методичні прийоми показу

Методичні прийоми показу складають найбільш численну групу в екскурсійній методиці і покликані спростити споглядання об'єкта, виділити ті його особливості, які непомітні при звичайному огляді, дозволяють екскурсантам подумки розчленувати об'єкт на складові частини, уявити відсутні деталі, «побачити» змінений об'єкт у первісному вигляді та історичні події, які відбувалися багато років тому.

До методичних прийомів показу відносять: попередній огляд, панорамний показ, зоровий аналіз, зорову реконструкцію, зоровий монтаж, локалізацію подій, абстрагування, зорове порівняння, інтеграцію, зорову аналогію (асоціації), переключення уваги, рух, завдання.

Прийом попереднього огляду. Використовується у той момент, коли екскурсанти знаходяться поряд з об'єктом. Попередній огляд є першим ступенем спостереження об'єкта. Існує два варіанти використання цього прийому.

Перший варіант полягає у тому, що екскурсовод запрошує екскурсантів самостійно оглянути об'єкт, познайомитися з його зовнішнім виглядом, побачити певні його деталі. Після цього екскурсовод спрямовує увагу групи на визначення сутності об'єкта, що дає екскурсантам можливість:

а) скласти уяву про історичну місцевість, де відбувалися певні події;

б) представити даний об'єкт у його природному оточенні;

в) дати певну оцінку об'єкта;

г) отримати уявлення про його природне оточення.

Другий варіант використання прийому попереднього огляду полягає в тому, що перед початком огляду екскурсовод робить коротке вступне слово, яким він орієнтує групу на те, що саме слід побачити піл час споглядання об'єкта, які його якості і конкретні особливості рекомендується виявити при спостереженні. Попередній огляд триває 1-2 хвилини.

Прийом панорамного показу дає можливість екскурсантам спостерігати (наприклад, з панорамного майданчика біля Арки Дружби народів у Києві) загальний вид місцевості. Для панорамного показу можна використовувати вежі, дзвіниці, мури, мости та інші високі точки, звідки відкриваються панорамні місця, поля битви, долини річки тощо.

Для активізації сприйняття екскурсантами широкої картини, яка перед ними відкривається, у панорамі необхідно виявити композиційний центр і привернути до нього увагу групи. Друга особливість панорамного показу полягає в тому, що в поле зору екскурсантів потрапляє багато об'єктів. Екскурсовод повинен показати ті об'єкти, які розкривають тему, переходячи від загального до конкретного показу панорами.

Прийом зорової реконструкції (відтворення) надає можливість «спорудити» та «оживити» об'єкт. Він використовується при показі пам'ятних місць, пов'язаних із воєнними діями, з життям та діяльністю письменників, вчених, композиторів, художників. Завдання цього методичного прийому — дати уявлення про об'єкт, який у даний час має інший вигляд, тобто відновити первісний вигляд об'єкта в уяві екскурсантів. Використовуючи цей прийом, екскурсовод має намалювати таку картину, щоб людина одержала чітке зорове уявлення:

а) про пам'ятник, будову, місцевість, такими, якими вони були раніше, або

б) про історичну подію, що відбулась на цьому місці, в даному будинку, або

в) про побут, життя, творчість власників садиби, мешканців будинку та ін.

Використання прийому зорової реконструкції передбачає наявність у екскурсовода широких знань про об'єкт, про його первісний вигляд. Доцільно мати мапу або схему із позначками найбільш важливих подробиць історичної події. Допомагає у використанні цього прийому «портфель екскурсовода» (фотографії об'єкта у минулому).

Важливим цей прийом стає і при висвітленні тем про майбутнє міста, району, вулиці, площі.

Прийом зорового монтажу є одним із варіантів методичного прийому зорової реконструкції. Він допомагає «скласти» необхідний об'єкт, поєднавши зовнішній вигляд кількох об'єктів (будинків, пам'ятників тощо). Складові частини можуть бути «запозичені» від тих об'єктів, які в даний момент є предметом спостереження екскурсантів. Крім того в зоровому монтажі використовуються фотографії, креслення, малюнки.

Прийом локалізації подій відіграє важливу роль у конкретизації змісту подій, виявленні їх зв'язку з певним місцем, обмеження дій рамками певної території. Локальний — означає місцевий, притаманний даному місцю. Цей прийом дає можливість обмежити увагу екскурсантів частиною об'єкта, привернути погляди і увагу до даної конкретної території, до місця, де відбулась певна подія. Цей прийом дозволяє екскурсоводу перейти від загального до конкретного.

Перед екскурсоводом, який використовує методичний прийом локалізації, постає завдання:

а) відокремити подію, що розглядається, від загального процесу, інших подій, або

б) показати, що подія, про яку йдеться, відбулась саме тут («тупнути ногою»), або

в) розглянути, проаналізувати певну частину будинку, пам'ятника тощо.

Прийом локалізації сприяє розвиткові у екскурсантів почуття причетності до подій минулого, подумки стати їх учасником. Прийом прив'язування події до певного місця доцільно використовувати в екскурсіях на історичну та виробничо-економічну тематику.

Прийом абстрагування являє собою уявне виділення з цілого певних частин з метою їх подальшого глибокого аналізу. Цей прийом грунтується, на спостереженні:

а) одного з об'єктів за допомогою уявного відокремлення його від інших об'єктів, які розташовані поряд;

б) однієї з частин будинку (поверху, балкона тощо) у відриві уваги від інших частин, які менш суттєві або непотрібні для розгляду даної теми.

Використання цього прийому розпочинається з пояснень екскурсовода, які частини об'єкта є предметом показу. Абстрагування допомагає екскурсантам «не бачити» того, що не має відношення до теми.

Прийом зорового порівняння. В екскурсійній методиці використовуються різні види порівняння: зорове, словесне, порівняння об'єкта, який візуально сприймається, з об'єктом, який реконструюється подумки або був показаний раніше. Екскурсовод здійснює порівняння явищ, предметів та їхніх ознак. При цьому між собою порівнюють як подібні, так і відмінні за зовнішнім виглядом об'єкти.

Використання прийому зорового порівняння дозволяє екскурсантам уявити дійсну розмір об'єкта (наприклад, висоту пам'ятника, довжину мурів, ширину вулиці), скоротити у розповіді кількість фактів або цифр, які погано сприймаються і запам'ятовуються, відбирають час від важливих пояснень.

Прийом інтеграції (відновлення, доповнення) побудований на об'єднанні в єдине ціле окремих частин об'єкта, який спостерігається. Використання прийому інтеграції не викликає труднощів, адже для кожної людини пізнання навколишнього світу починається з вивчення окремих предметів і фактів. Показуючи будинок, споруду, пам'ятне місце, екскурсовод іде шляхом інтеграції, тобто об'єднання різних сторін, деталей, властивостей в єдине ціле.

Наприклад, прийом інтеграції може бути використаний при показі архітектурного ансамблю. Спочатку показується кожний будинок окремо, потім екскурсовод об'єднує (інтегрує) зорові враження, які екскурсанти отримали під час спостереження окремих об'єктів. На заключному етапі показу група спостерігає ансамбль як єдність кількох споруд, а екскурсовод формулює висновки, характеризуючи ансамбль в цілому.

Прийом зорової аналогії ґрунтується на дії одного із загальних методів наукового пізнання — методу аналогії. Прийом зорової аналогії більш складний, ніж прийом зорового порівняння. При зоровому порівнянні співставляються будинки, споруди, монументи, рослини, портрети, які в даний момент знаходяться перед екскурсантами. Завдання екскурсовода, який використовує прийом аналогії — спрямувати екскурсантів на активний пошук аналогій, викликати в пам'яті образ аналогічного об'єкта, який вони бачили раніше. При цьому у кожного екскурсанта можуть бути власні аналогії.

Іноді цей прийом називають прийомом асоціацій. Особливо часто цей прийом показу будується на асоціації за подібністю. Рідше використовуються асоціації за протилежностями, за порядком у часі, за єдністю місця розташування об'єктів або певних дій (історичних подій).

Прийом переключення уваги реалізується, коли після спостереження об'єкта, екскурсанти за пропозицією екскурсовода переносять погляд на інший об'єкт (наприклад, переведення погляду з будинку, побудованого на початку минулого століття, на сучасну багатоповерхову споруду або перехід від спостереження панорами міста до спостереження об'єктів природи). Наявність контрасту збагачує новими враженнями. Порівняння об'єктів дозволяє краще зрозуміти перший з об'єктів, що спостерігався.

Методичний прийом руху вимагає чіткого розуміння відмінності двох понять: «рух» як ознака екскурсії і «рух» як методичний прийом. Рух в екскурсії як методичний прийом являє собою переміщення екскурсантів поблизу об'єкта (відносно об'єкта) з метою кращого його споглядання. В ряді випадків рух групи використовується для того, щоб екскурсанти отримали уявлення про крутизну схилу, висоту вежі (дзвіниці, мінарета), відстані до об'єкта та ін. Крім того, рух в екскурсії використовується як методичний прийом показу екскурсійних об'єктів — окремих споруд, вулиць, архітектурних ансамблів, площ. В ряді випадків використовують уповільнений рух автобуса довкола цілого комплексу об'єктів. Під час такого руху цей комплекс об'єктів на очах екскурсантів ніби повертається, розгортається, відкриваючи нові об'єкти. Подібне використання даного прийому можливе при поступовому русі уздовж панорамного майданчика. В такому випадку стає можливим вести багатоплановий показ панорами, виявляти повторюваність деталей, подібність об'єктів, їх відмінності, характерні особливості.

Другий варіант руху як методичного прийому — обхід довкола будинку, споруди, пам'ятника. Третій варіант — рух в напрямку пам'ятника, який методично будується таким чином, що об'єкти поступово вимальовуються більш чітко, збільшуючись на очах екскурсантів.

Ці варіанти дозволяють екскурсоводу виявити особливості об'єктів привертаючи до них увагу групи, підвести екскурсантів до необхідних висновків. Найбільшу ефективність використання прийом руху має в тих випадках, коли за задумом авторів екскурсії, її учасники повинні відчути динаміку конкретної події. Екскурсовод під час показу, наприклад, поля битви, пропонує екскурсантам самим пройти той шлях, яким рухалися герої подій.

Показ наочних посібників. Мета цього прийому — заповнити прогалину у зоровому ряді, поповнити знання про об'єкт та події, що з ним пов'язані. При виготовленні наочних посібників необхідним є її дотримання ряду правил: вони мають бути чіткими, якісними, доповнювати основні об'єкти екскурсії, а не відволікати від них. Розмір наочностей може бути 18x24 см або 24x30 см (щоб їх можна було роздивитись). Наочні посібники бувають:

• природні (натуральні) — насіння, гербарії, колекції мінералів тощо;

• образотворчі — мапи, схеми, таблиці, картини, фотографії тощо;

• технологічні — кінофільми, слайди, магнітофонні записи тощо.

Показ меморіальної дошки. Перед показом меморіальної дошки спочатку проводиться аналіз об'єкта, розповідь про події, що з ним пов'язані. Після цього увага екскурсантів звертається на дошку. Не рекомендується зачитувати напис, якщо він знаходиться в межах зору екскурсантів. Висвітлення теми може бути розпочато з меморіальної дошки у тому випадку, якщо її встановлено на будинку, спорудженому на місці будівлі, де відбулась історична подія, тобто, коли об'єкт, про який йдеться, не зберігся.

3.Методичні прийоми розповіді

Дата добавления: 2014-01-07