Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Методичні прийоми розповіді

Читайте также:
  1. Вибіркові прийоми аудиту
  2. Види дитячих розповідей і прийоми навчання розповіді.
  3. Види, форми, прийоми розумової діяльності
  4. Завдання, джерела інформації і методичні прийоми контролю
  5. Завдання, джерела інформації, методичні прийоми і послідовність процедури контролю
  6. Завдання, об’єкти, джерела інформації і методичні прийоми контролю розрахунків
  7. Завдання, об’єкти, джерела інформації та методичні прийоми ревізії
  8. Ігрові прийоми навчання на заняттях зображувальною діяльністю у ДНЗ
  9. Класифікація, технологічні й методичні особливості.
  10. Лекцію обговорено на методичній
  11. Маніпулятивні прийоми
  12. Маніпулятивні прийоми у рекламі

Методичні прийоми розповіді спрямовані на те, щоб подати факти приклади, події так, щоб екскурсанти отримали образне уявлення про те, як це було, побачили більшу частину того, про що їм розповідалося.

Прийоми розповіді можна поділити на дві великі групи. Перша група поєднує прийоми, пов'язані з формою розповіді (довідка, опис, репортаж, цитування). Прийоми цієї групи виконують завдання — донести до екскурсантів зміст розповіді, сприяти формуванню інформації, її впорядкуванню, запам'ятовуванню, зберіганню і відтворенню в пам'яті екскурсантів.

Друга група об'єднує прийоми характеристики, пояснення, «питань-відповідей», посилання на свідчення очевидців, завдань, словесного монтажу, співучасті, індукції і дедукції.

Розглянемо більш детально зміст і особливості застосування різних методичних прийомів розповіді.

Екскурсійна довідка. Цей методичний прийом відіграє своєрідну роль у показі об'єктів та розповіді про них. Він використовується у поєднанні з прийомами зорової реконструкції, локалізації, абстрагування. Екскурсовод повідомляє стислі відомості про об'єкт, який споглядається: дату спорудження (реставрації), автора проекту, розміри, значення тощо. Під час огляду додаткових об'єктів цей прийом використовується самостійно. За своїм змістом даний прийом нагадує дорожню інформацію і часто використовується в оглядових екскурсіях, під час переїздів (переходів).

Опис (характеристика) об'єкта ставить за мету надання допомоги в правильному відображенні об'єкта у свідомості екскурсантів (форма, матеріал виготовлення, розташування відносно сусідніх об'єктів). Для даного методу характерні точність і конкретність. Він передбачає висвітлення екскурсоводом характерних рис, ознак, особливостей зовнішнього вигляду об'єкта у певній послідовності. На відміну від опису об'єктів, застосування цього прийому до історичних подій набуває образного характеру. Прийом опису подій має підпорядкований характер у поєднанні з методичним прийомом зорової реконструкції.

Під час автобусної екскурсії прийом опису використовується при всіх видах показу як з виходом екскурсантів з автобуса, так і без виходу (споглядання об'єкта з вікна і під час руху автобуса на маршруті).

Прийом характеристики побудований на виявленні окремих суттєвих ознак та якостей предмета, явища, людини. На відміну від прийому опису це — перелік особливих ознак, сукупність яких дає найбільш чітке уявлення про даний об'єкт, дозволяє екскурсантам краще зрозуміти його цінність і неповторність.

Словесна характеристика передує екскурсійному аналізу, виступає в якості його початкового етапу. Прийом опису стосується лише зовнішніх сторін об'єкта. При використанні прийому характеристики увага спрямовується на внутрішні властивості і якості, невидимі зовні, і оцінка якісних сторін об'єкта дається через пізнавальну цінність, оригінальність авторського рішення, виразність, збереженість та ін.



Прийом пояснення передбачає більш детальну розповідь про об'єкт. Дається не тільки довідка про подію, пов'язану з об'єктом, але й пояснюються її сутність і причини, які викликали цю подію, частіше цей прийом використовується у природознавчих, історичних виробничо-економічних, мистецтвознавчих, архітектурних екскурсіях. Його застосовують під час зупинок, коли група виходить із транспортного засобу для більш детального знайомства з об'єктом.

Прийом пояснення характерний для екскурсій з показом творів образотворчого мистецтва. Екскурсовод пояснює зміст відображеного художником в картині, відтвореного в пам'ятнику монументальної скульптури. В архітектурній екскурсії за допомогою цього прийому виявляються особливості конструкції будинку, характерні риси архітектурного ансамблю. Особливість прийому пояснення полягає в тому що розповідь про об'єкт має доказовий характер.

Прийом коментування в екскурсії застосовується при викладені матеріалу, який пояснює зміст події або задум автора пам'ятника історії і культури, який в даний момент споглядається. Іноді коментар застосовується в екскурсіях на архітектурну тематику як критичні зауваження про вигляд будинку, його реконструкцію, особливості інженерних споруд тощо. Цей прийом також широко використовується при показі експозицій музеїв і виставок як супровідні пояснення до експонатів, при показі виробничих процесів (робота заводського конвеєра).

У засобах масової інформації коментар використовується у двох видах — як тлумачення подій, явищ, текстів, а також в якості суджень або критичних зауважень про щось, що викликає інтерес аудиторії.

Прийом репортажу в екскурсії — це коротке повідомлення екскурсовода про події, явища, процеси, очевидцями яких є екскурсанти, Розповідь при цьому стосується об'єктів, які потрапили в поле зору. Цей прийом ефективний лише тоді, коли об'єкт показується в розвитку. Він допомагає побачити, як змінюється об'єкт у процесі спостереження і використовується при спогляданні природних або штучних явищ та об'єктів, які рухаються або швидко змінюються (конвейєр, транспортні засоби, тварини, схід і захід сонця тощо).

Складність цього прийому полягає в тому, що джерелом інформації є сам об'єкт і ті зміни, які з ним відбуваються на очах екскурсантів, тому значна частина розповіді не готується завчасно і є імпровізацією (раптове включення в текст екскурсії розповіді про щось незвичайне, дотепне, але таке, що стосується теми екскурсії). Імпровізація — є порушенням вимог технологічної карти і не включається до індивідуального тексту екскурсії. Дозволити собі імпровізувати може досвідчений екскурсовод, який добре володіє матеріалом і вже працював з різними категоріями екскурсантів. Екскурсовод-початківець свої імпровізації повинен старанно і завчасно готувати.

Репортаж є жанром журналістики, який оперативно повідомляє про якусь
подію. Він являє собою інформацію про те, що в даний час відбувається
на очах репортера. Журналіст, який користується даним жанром, завжди
виступає очевидцем або учасником події.

Прийом новизни матеріалу ґрунтується на використанні в розповіді фактів і прикладів по темі, які невідомі екскурсантам. Цей прийом використовується, коли необхідно привернути увагу групи до об'єкта, зробити його сприйняття більш ефективним.

Прийом цитування ґрунтується на використанні у розповіді екскурсовода уривків з документів, статей, художніх творів. Цитата підтверджує ті положення, що містяться у розповіді і надає їй більшої переконливості. Цитати використовують для яскравішого висловлен­ня власної думки, збереження властивостей мови і колориту певного історичного періоду часу, відтворення картини подій і ознайомлення з чиїм-небудь авторитетним судженням. Цитата спрямована на те, щоб викликати зоровий образ і особливо ефективна в тих випадках, коли необхідно відновити картини життя, побуту і діяльності предків.

Цитата — дослівний витяг з якогось тексту або точне наведення чиїх-небудь слів(пряма мова).

В ряді випадків цитати використовуються в інших прийомах, наприклад, зоровій реконструкції, літературного монтажу, посилання на свідчення очевидців. Використання прямої мови, особливо невеликих уривків з мемуарів, має на меті зробити екскурсантів учасниками розмови між історичними особистостями, очевидцями історичних подій.

Прийом літературного монтажу передбачає використання у розповіді певної добірки уривків з літературних творів, документів, спогадів, які розкривають тему екскурсії. Уривки мають бути єдиним змістовним цілим і допомагати створенню відповідного образу об'єкта та пов'язаних з ним подій. Використання екскурсоводом літературного монтажу ґрунтується на «перетворенні» одного виду мистецтва (словесного) в інший (образотворчий). Тому для літературного монтажу треба підбирати такі уривки з художніх творів, які дозволять екскурсантам «побачити» картину подій, відчути їх динаміку.

Найчастіше цей прийом використовується в літературних екскурсіях але може застосовуватись також і в історичних, природознавчих архітектурних екскурсіях. Від екскурсовода вимагається глибоке знання літератури, історії вміння виразно читати віршовані і прозові твори та ін.

Створити у екскурсантів відчуття участі у події, якій присвячено екскурсію, допомагає прийом співучасті. Він здійснюється, наприклад, за допомогою звернення до групи: «Уявіть собі, що цими безкрайніми степами, де коливалася срібляста ковила, скакала буйна козацька вольниця». Після цього за допомогою зорової реконструкції утворюється картина козацького життя.

Прийом посилання на свідчення очевидців також надає можливість для образного відтворення подій. При цьому очевидцями не обов'язково виступають якісь конкретні особистості. Ними можуть бути мури фортеці, вікові дуби, залишки льодовикової морени тощо.

Прийом персоніфікації використовується для уявного створення разу певної людини (письменника, державного діяча, митця). Рекомендується робити це за допомогою цікавої розповіді про окремі епізоди з життя тих людей, з якими пов'язана тема екскурсії, або на основі опису якоїсь історичної події, в якій ці люди брали участь.

Прийом «питання-відповіді» полягає в тому, що в ході розповіді екскурсовод ставить різні питання екскурсантам з метою їх активізації. Більша частина таких питань не розрахована на те, щоб отримувати відповіді від екскурсантів. Вони виконують роль методичного прийому і поділяються на декілька видів:

— питання, на які екскурсовод сам дає відповідь одразу ж або
через певний час, продовжуючи свою розповідь по темі;

— питання історичного характеру, які являють собою ствердження у формі питання (такі питання в лекційній роботі розглядаються як прийом ораторської майстерності);

— питання, орієнтовані на загострення уваги екскурсантів
до змісту екскурсії і на які екскурсанти дають відповіді (такі
питання вносять певну розрядку і допомагають краще зрозуміти тему екскурсії).

Прийом завдань сприяє активізації знань та глибокому засвоєнню інформації під час екскурсії. Наприклад, екскурсовод звертається з проханням пригадати, які твори написав композитор, про якого йде мова на екскурсії. Або запрошує учасників екскурсії подумати, чому пам'ятник отримав саме таку назву; визначити прикмети, які говорять про минуле місцевості тощо

Формулюючи завдання екскурсовод не очікує негайного їх виконання. Завдання цього прийому — зацікавити екскурсантів, змусити їх замислитися, активізумати розумову діяльність, збудити уяву. Що ж стосується відповідей, екскурсовод дає їх сам в подальшій розповіді ніби узагальнюючи думки екскурсантів.

Прийом дискусійної ситуації передбачає висунення екскурсоводом такого положення, яке викликає дискусійну ситуацію. Цей прийом дозволяє в певній частині екскурсії замінити монологічну, форму подачі матеріалу відкритим діалогом. Свою точку зору щодо висунутого положення висловлюють 2-3 екскурсанти, після чого екскурсовод підводить підсумки і робить висновки.

Прийом зіткнення суперечливих версій використовується в розповіді екскурсовода, наприклад, при оцінці певної історичної події, дати виникнення конкретного міста або походження його назви.

Прийом проблемної ситуації полягає в тому, що в розповіді екскурсовода ставиться проблема, пов'язана з темою екскурсії. Постановка проблеми перед екскурсантами змушує замислитися і спонукає знайти правильну відповідь на питання, що сформульовані екскурсоводом. В ряді випадків екскурсантам пропонується знайти альтернативу запропонованому вирішенню проблеми.

Прийом відступу дозволяє екскурсоводу під час розповіді відійти від теми: прочитати вірша, навести приклад з власного життя, розповісти зміст кінофільму чи художнього твору. Цей прийом не пов'язаний прямо зі змістом екскурсії, його завдання — зняти втому екскурсантів. Однак, використовувати цей прийом не можна за рахунок скорочення обов'язкового матеріалу екскурсії. Не можна жартами, анекдотами, «гумористичними штрихами» нівелювати серйозний матеріал, щоб надати складній інформації невимушеного характеру.

Розповідь може будуватися на основі індуктивного або дедуктивного принципу, причому частіше використовується перший. Індукція використовується і в розповіді, коли необхідно здійснити перехід від конкретних, одиничних випадків і фактів до загальної картини, висновків, і в показі, коли екскурсовод від характеристики одного пам'ятника переходить до цілого ансамблю. Прийом дедукції використовується як спосіб переходу від загального до конкретного. В ряді випадків обидва прийоми використовуються при показі того й самого об'єкта, причому кожний з них застосовується як доповнення до іншого.

Клімактеричний прийом передбачає такий виклад екскурсійного матеріалу, коли спочатку повідомляються менш цікаві і малозначимі факти й аргументи, а потім — більш важливі, і наприкінці — найбільш цікаві. Така послідовність, на думку прибічників цього прийому, сприяє наростанню інтересу екскурсантів до розповіді.

Антиклімакритичний прийом полягає в тому, що повідомлення матеріалу розповіді починається з найбільш цікавих фактів і прикладів. Інтерес до теми у екскурсантів, збуджений на початку екскурсії, дозволяє потім успішно знайомити їх з менш цікавим матеріалом.

В екскурсіях клімактеричний і антиклімактеричний прийоми слід розглядати як форми повідомлення матеріалу, як структурні особливості побудови розповіді.

Різноманітні методичні посібники з екскурсійної справи називають також і інші прийоми: використання цифр і фактів, логічних доказів взаємодії інтересів, ретроспективи, використання прислів'їв та поговірок тощо. Між тим, щодо таких прийомів, на відміну від особливих методичних прийомів, існує суперечлива думка про відсутність необхідної ознаки методичного прийому.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
| Методичні прийоми розповіді

Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 2393; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ip: 54.80.236.48
Генерация страницы за: 0.006 сек.