Масові репресії

Суспільно-політичне, соціально-економічне, культурне та релігійне життя. Ідеологізація суспільного життя, культ особи. Монополізація духовного життя. Згортання українізації.

Формувалися тоталітарна система й режим особистої влади Сталіна.

У 1929-1930 рр., в 1933-1934 рр., в 1935-1936 рр. були проведені чистки партії. Діяли профспілки й комсомол.

У 1934 р. столиця УСРР була перенесена з Харкова до Києва. У 1928 – 1938 рр. лідером КП(б)У був С. Косіор, потім – М. Хрущов. У 1934 – 1937 рр. уряд УСРР очолював П. Любченко. У 1933 р. другим секретарем ЦК КП(б)У став П. Постишев, який активно проводив репресії.

У другій половині 1920-х рр. Сталін за допомогою Зінов’єва й Каменєва розправився з Троцьким, потім за участі Бухаріна, Рикова, Томського – з Зінов’євим і Каменєвим. У 1929-1930 рр. із Політбюро були усунуті Бухарін, Риков, Томський.

Склалася тоталітарна (італ. totalita, “охоплююче все”) система на чолі з І. Сталіним. У 1936 р. – прийнята нова («сталінська») конституція СРСР, яка проголошувала демократію. Найвищим органом стала Верховна рада СРСР. Кількість республік зросла з 4 до 11.

Активно перейменовувались міста: Єлисаветград (з 1939 р. - Кіровоград), Олександрівськ (з 1921 р. - Запоріжжя), Юзівка (у 1924-1961 - Сталіне), Луганськ (Ворошиловград, 1935-1990 рр.), Кам’янське (Дніпродзержинськ, з 1936 р.), Катеринослав (Дніпропетровськ, з 1926 р.)

У 1930-ті рр.. під гаслом «Культурна революція» було згорнуто українізацію. У 1934 р. зруйновано Михайлівський Золотоверхий собор.

У 1930 р. було створено союзний наркомат внутрішніх справ (особлива нарада, на місцях – трійки й двійки), а міліція підпорядкована Об’єднаному державному політичному управлінню (ОДПУ). В ОДПУ діяла особлива нарада, на місцях – “трійки” з правом карати без суду. Ці органи проводили репресії. Згодом ОДПУ ввійшло до НКВС.

У 1934–1936 рр. наркомом ВС був Ягода, у 1936–1938 рр. – Єжов, у 1938–1953 рр. – Л. Берія. Репресії посилилися після вбивства у 1934 р. секретаря ЦК С. Кірова. Вироки ухвалювали за списками, без розгляду справ.

У 1928 р. була проведена «Шахтинська справа». 53 спеціаліста обвинувачувалось у створенні в Шахтинському районі Донбасу “великої шкідницької організації”. У Москві проведено показовий судовий процес.

У 1929 (1930) р. в Харкові пройшла справа «Спілки визволення України» по викриттю буржуазних націоналістів (45 викладачів та співробітників Всеукраїнської Академії наук (ВУАН), у тому числі академік ВУАН С. Єфремов, М. Слабченко). 1931 р. датована справа Українського національного центру (постраждали М. Грушевський, М. Яворський). У 1933 р. було проведено справу над Укр. Військ організацією (постраждали Остап Вишня, М. Ірчан).

У 1933 р. письменник М.Яловий попав за грати, тоді ж покінчив життя М. Хвильовий. У 1934 р. було арештовано 37 письменників (Г.Косинку, Д.Фальківського, О.Влизька, К.Буревія, А.Крушельницького і його синів – Івана й Тараса та ін.). Із них 28 були розстріляні. Всі ці події 1930-тих рр.. відомі як «розстріляне відродження». Було репресовано багатьох діячів культури й священників, у тому числі митрополитів Липківського, Борецького, Павловського. У 1930 р. самоліквідвалася УАПЦ.

Жертвами репресій стали такі політичні діячі як С. Косіор, В. Чубар, Х. Раковський, М. Скрипник (покінчив життя в 1933 р.) та ін..

Загалом, розрізняють три хвилі репресій: 1928 – 1931 р. – боротьба з куркулями і шкідниками, 1932 – 1935 рр. – голодомор, боротьба з буржуазним націоналізмом, 1936 – 1938 рр. – «великий терор» - боротьба з націоналізмом, з ухилами в партії, репресії в армії, розстріляне відродження (репресії проти діячів культури).

Дата добавления: 2014-01-07