Особистісна проблема у спілкуванні як об’єкт психологічної корекції

План

ЛЕКЦІЯ 3. ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ПСИХОКОРЕКЦІЙНОЇ ПРАКТИКИ

1. Поняття про особистісні деструкції.

2. Особистісна проблема у спілкуванні як об’єкт психологічної корекції.

3. Поняття про психологічні захисти.

4. Логіка дії несвідомого.

5. Проблеми феноменологічного підходу у психокорекційній практиці.

6. Особливості процесуальної діагностики у ході психокорекції.

1. Поняття про особистісні деструкції

Особистісні деструкції, які підлягають психокорекції, – це стабілізовані утворення психіки, які породжують бар’єри в контактах та ускладнюють реалізацію потреб і цілей клієнта.

Труднощі спілкування спостерігаються тоді, коли взаємодія між учасниками спілкування не сприяє їхньому психічному розвиткові й негативно позначається на їхньому емоційному самопочутті.

Особистісні деструкції породжують імперативна та маніпулятивна стратегії спілкування.

При імперативній стратегії ефект досягається завдяки механізмам підкріплення й покарання. На рівні поведінки це виражається в тенденції підкорення інтересів партнера власним бажанням і потребам. Таке спілкування не зачіпає внутрішньо особистісний аспект, який ретельно охороняється „психологічними захистами”.

Маніпулятивна стратегія відрізняється прихованістю засобів психологічного впливу на іншу людину з метою задоволення власних потреб.

Обидві стратегії порушують принципи рівності, партнерства, гуманізму, що спричинюється наявністю особистісної проблеми суб’єкта. Часто це проявляється на рівні невротичності суб’єкта.

Психічні деструкції знаходять свій прояв у поведінці, що породжує внутрішній дискомфорт, напруження і труднощі у стосунках з іншими людьми. Відтак фокусом психокорекції стають факти розбіжності між свідомо декларованими прагненнями до певної дії і самою дією (поведінкою) клієнта.

Наприклад, педагог бажає продемонструвати свій професіоналізм, а постійно потрапляє в дурне становище.

Труднощі спілкування завжди полягають в інфантильних першопричинах, які «не дозволяють» свідомо долати ці труднощі. Інфантильні першопричини роблять поведінку ригідною, повторюваною, спонукальною, провокативною.

Несвідомо клієнт зацікавлених у цих труднощах, і поки він не усвідомить, чому зацікавлений, він не буде вирішувати свою проблему.

Особистісна деструкція призводить до виникнення особистісних проблем.

Особистісна проблема – це така, яку суб’єкт сам не може розв’язати внаслідок неусвідомлюваності її передумов (провокацій), каузальних аспектів, пов’язаних із внутрішньою, стабілізованою суперечністю.

Психокорекція дозволяє людині усвідомити передумови проблеми, встановити зв’язок з минулим і його вплив на теперішнє і майбутнє. Має відбутися усвідомлення суперечності між свідомими деклараціями і несвідомим результатом дій; усвідомлення „вигод” від особистісної проблеми і відмові від них; формування нових зразків ефективної поведінки.

Результатом психокорекції стає розуміння запрограмованості своєї поведінки, яка не дозволяє досягти поставленої цілі. Клієнт розширює свій поведінковий арсенал.

Подолання особистісної проблеми – це відмова від запрограмованої поведінки. Це набуття адекватної спонтанності, коли клієнт почувається вільним і незалежним. Це поступове формування раціональної поведінки.

3. Поняття про психологічні захисти

Поняття про „психологічні захисти” введене З. Фрейдом. Основна функція психологічних захистів – зниження емоційної напруженості, що провокувалася тривогою за досягнення соціально значущих цілей, яким суперечили потяги, що йшли від Ід.

Завдання психологічних заходів – це прагнення зберегти незмінними і задовольнити інфантильні інтереси Я, а також забезпечити захист Я в його ідеалізованих надбудовах.

Т. С. Яценко розрізняє базові та ситуаційні захисти.

У базових захистах знаходить відображення весь інфантильний емоційно значущий досвід суб’єкта, пов'язаний із лібідними об’єктами. Таким людям властиві первинні лібідні потяги (наприклад, мортидні відштовхування), які невидимо програмують актуальну поведінку. Ця система виражається в певній логіці несвідомого, яка є когнітивною базою психічних захистів. Когнітивний рівень захистів характеризується системними якостями, що не усвідомлюються суб’єктом. Вони підпорядковуються єдиному механізмові: „від слабкості до сили”.

Базові захисти неповторні, зумовлені логікою несвідомого, яка визначає глобальні захисні настановлення суб’єкта.

Ситуативні захисти. Це ті захисти, які були вже відкриті у психоаналізі. Вони класифіковані: витіснення, сублімація, заміщення, інтелектуалізація, раціоналізація тощо. Їхній прояв залежить від актуальної ситуації суб’єкта, проте вони, як правило, не бувають достатньою мірою генералізованими, щоби постійно застосовуватися суб’єктом.

Дата добавления: 2014-01-07