Біоклінічні методи вивчення моделей щелеп

а)Метод Пона

б)Метод Хауса

в)Метод Герлаха

г)Графічний метод Хаулея-Гербера-Гербста

I. Діагностика зубо-щелепових аномалій,визначення плану і прогнозу лікування значно полегшуються і уточнюються при доповненні клінічного обстеження даними вимірювання діагностичних моделей щелеп. Для вимірювання моделей щелеп преміняються спеціальні інструменти і пристосування:

1.штанген циркулем з точністю до десятих долей міліметра

2.симетроскоп(Зіберта),копіювальний аппарат(Коркхауза,Волоткіна);

3.Паралелометр з кутомірним механізмом і багато інших;

Діагностичні моделі щелеп вивчають і вимірюють у трьох взаємно перпендикулярних направленнях-трансверзальному,сагітальному і вертикальному.

І трансверзальному напрямку визначають співвідношеннябокових зубів в прикусі, ширину коронок різців і співвідношення ширини коронок нижніх і верхніх різців,ширини зубних рядів і їх верхівкового базису. Доцільно розрізняти слідуючі різновидності змикання бокових зубів:

1.двостороннє(симетричне) звуження верхнього зубного ряду(двосторонній перехресний прикус);

2.односторонє (асиметричне) звуження верхнього зубного ряду(односторонній перехресний прикус)

3.двостороннє (симетричччне) звуження нижнього зубного ряду і розширення верхнього зубного рядц (двосторонній лінгвальний перехресний прикус);

4.одностороннє (асиметричне) звуження нижнього зубного ряду і розширення верхньоого зубного ряду(односторонній лінгвальний перехресний прикус);

5.двостороннє(симетричне) звуження верхнього зубного ряду і розширення нижнього зубного ряду (двосторонні вестибулярний перехресний прикус);

6.одностороннє (асиметричне) звуженя верхнього зубного ряду і розширення нижнього зубного ряду (односторонній вестибулярний перехресний прикус).

II. Ширину зубних рядів можна визначити методом Пона і методом Снагіної.

Пон встановив залежність між суммою ширини коронок верхніх різців і шириною зубних рядів в області премолярів. Для визначення цієї залежності і вимірюють ширину коронок верхніх різців і відстань між вимірюваними крапками Пона на жувальній поверхні перших премолярів і молярів. На зубах позначають слідуючі крапки:

На _4/4_ -середину міжгорбкової фісури;

На _ 6/6_ - переднє заглиблення міжгорбкової фісури;

На - 4/4- - найбільш дистальна точка скату щічного горба (контактна точка між премолярами);

На -6/6- –вершина заднього щічного горба або вершина середньогощічного горба в п’ятигорбкових молярів.

Пон вивів премолярний і молярний індекси, які виражаються слідуючими чинами:

Премолярний індекс= Ширина верхніх різців *100 =80

Відстань між премолярами

Молярний індекс= Ширина верхніх різців *100 =64

Відстань між молярами

Ширина нижнього і верхнього зубних рядів при ортогнатичному прикусі рівна, так як вимірювальні крапки на нижніх зубах співпадають при центральній оклюзії з такими ж крапками на верхніх зубах.

Снагіна знайшла залежність між сумою мезіо-дистальних розмірів 12 постійних зубів і шириною зубних рядів.

Ширина верхівкового базису зубного ряду визначається по методу Хауса процентним відношенням ширини верхівкового базису до суми мезіо-дистальних діаметрів в 12 постійних зубів. Вимірюють розмір мезіо-дистального діаметру кожного зуба на верхній і нижній щелепах і визначають суму розмірів 12 постійних зубів на кожній щелепі (від першого моляра на одній сторні до першого моляра на протилежній стороні включно). В нормі ширина верхівкового базису верхнього зубного ряду складає в середньому 44%, нижнього 43% від суми мезіодистальних діаметрів 12 постійних зубів.

Для виявлення асиметрії розміщення зубів і діагностики мезіального зміщення верхніх бокових зубів приміняються різні методи і вивчаються слідуючі співвідношення і розміри. Співвідношення зубних сигментів по Герлаху. Вивченням розмірів і співвідношень сигментів зубних рядів по методу Герлаха можна встановити причину неправилбних міжоклюзійних контактів. Метод Герлаха дозволяє встановити індивідуальні різниці в розмірах сегментів зубних рядів, виділення з урахуванням їх функціональної єдності, встановити пропорційність співвідношення сигментів зубних рядів, яка характерна для правильно сформованого прикусу і диференціювати тісне положення зубів,яке викликане невідповідністю в їх величині,від тісного положення зубів,що являється наслідком звуження або скорочення зубного ряду.

Метод Корхауза.При допомозі цього методу визначають деформацію зубного ряду в сагітальному напрямку.Автор встановив залежність довжини переднього відрізку від суми поперечних розмірів чотирьх верхніх різців.Визначивши ці розміри,знаходимо по таблиці величину попереднього відрізку зубної дуги в нормі для даного хворого.Довжина переднього відрізку зубної дуги нижньої щелепи на 2-3мм. Менше довжини переднього відрізку верхньої щелепи.Довжину переднього відрізку зубної дуги визначаємо на моделях слідуючим чином.На міліметровому папері будуємо трикутник,сторонами якого будуть:основа АС – відстань між вимірювальними крапками по Пону на _4/4_; сторона АВ – відстань від вимірювальної крапки на _4/ до контактної крапкиміж _1/1_; сторона ВС – відстань від вимірювалбної крапки по Пону /4_ до контактної крапки між _1/1_.З крапки В на основу АС опускаємо висоту h, величина якої буде відповідати довжині переднього відрізку зубної дуги.(Приклад)

Описані вище методи Пона і Коркхауза дозволяють судити про деформації зубних дуг в трансверзальному і сагітальному напрямках в певних ділянках і тільки в період змінного і постійного прикусів.

Щоб судити про деформації зубної дуги в сагітальному і трансвезальному напрямках на всьому її протязі приміняється графічний метод Хаулея-Гербера-Гербета.Поскільки зубна дуга має форму напівеліпса на верхній щелепі,даний метод оснований на його побудові.Початковими даними для цього служить сума поперечних розрізів трьох верхніх передніх зубів ­­_321/123_.

Побудова діаграми Хаулея-Гербера-Гербета.

Вимірюють ширину коронок центрального, бокового різців та ікол верхньї щелепи кожного окремого по екватору і сумують. Радіусом, рівним сумі поперечних розмірів кожного з цих трьох зубів викреслюють окружність і проводиться вертикальний діаметр АМ. З крапки А тим самим радіусом відсікають дві дуги АС і АD. Одержана таким чином дуга CAD являє собою криву,на якій в нормі повинні розміщатися 6 передніх зубів. Далі викреслюють криві,по яких повинні розміщатися бокові зуби лівої і правої сторін. Для цього потрібно накреслити допоміжну окружність,радіус якої визначається слідуючим чином: до крапки А проводиться доторкуюча FC, до пересікання якої з крапкою М через крапки С і D проводять дві прямі. Сторона отримана таким чином рівносторонього трикутника і є шуканим радіусом. На продовження вертикального діаметра відкладається знайдений радіус допоміної окружності, яким вона і викреслюється із крапки D. Проводиться горизонтальний діаметр KL. Голка циркуля встановлюється в крапку К, олівцем в крапку D і проводиться крива DP,після чогоголка переставляється в крапку L олівцем в крапку С і проводиться крива CN. Одержаний таким чином напівеліпс відповідає формі зубної дуги для даного хворого в нормі.

Слідуючим етапом є співставлення одержаного еліпса з гіпсовою моделлю зубного ряду. Отриманий таким чиноммалюнокнаглядно показує в якій ділянці і в якій степені деформована зубна дуга.

III. З додаткових методів обстеження широко використовуються рентгенологічні методи.Внутрішньоротова рентгенографія – повсякденний метод визнечення стану зубів і пародонту, альвеолярних відростків і щелепових кісток з ціллю виявлення деструктивних змін, кіст, новоутворень і набутих дефектів.

Позаротова обзорна рентгенографія щелеп приміняється для одержання обзорних знімків щелеп.Вона проводиться окремо для верхньої і нижньої щелепи.При дослідженні на одній рентгенограмі одержують зображення зубних, альвеолярних і базальних дуг верхньої або нижньої щелепи, порожнини носа, верхньощелепових пазух, виличних кісток, гілок нижньої щелепи, її тіла і під’язикової кістки. В зв’язку з значною ділянкою огляду можна одержати цінні діагностичні дані при вивченні однієї рентгенограми.

Серед рентгенологічних методів ще використовують ортопантомографію, телерентгенографію.

З додаткових методів дослідження використовують ЕОД (для визначення чутливості пульпи до подразника).

Електроміографія - запис біопотенціалів м’язів з метою вивчення їх електрофізіологічної активності. Приміняється в ортодонтії як один з методів діагностики для визначення стану м’язів в нормі і пои патології. Запис проводять з допомогою спеціального апарату електроміографа. Одержана міограма представляє собою запис біопотенціалів цих м’язів при спокої і під час роботи.

Ефективність жування –робота, яка фактично виконується під час жування їжі.Методи її визначення.

Метод Агапова. Агапов з авторами розробили таблиці таких коефіцієнтів,виходячи з того, що ефективність жування пр інтактних зубних рядах рівна 100%.При визначення степені порушення функції жування відсутніми рахуються не тільки втрачені зуби, але і їх антагоністи. Автор розглядає зниження ефективності жування на 40%, як межа за якою можуть наступити процеси порушення травлення,а наявність таких дефектів є показником до протезування.

Метод Гельмана. Хворому дають 5 гр. мигдаля і пропонують розжувати його на протязі 50 с. Розжований мигдаль збирають в лоток, промивають, висушують і прсіюють через сито з отвоами величиною2,4 мм. Мигдаль,що залишився в ситі важать і вираховують коефіцієнт ефетивності жування в процентах до початкового рівня (5 г), тобто, якщо залишок в ситі склав 2г.,то 5:2=100:X; X=2*100/5=40%. В цьому випадку порушення жування рівне 40%,а коефіцієнт жування рівний 100-40=60%

IV В результаті дії на зубо-щелепову систему сили, яка розвивається ортодонтичними апаратами, змінюється її форма. При цьому виникають сили, які пргнуть відновити початкрву форму; вони називаються силами пружності. Пружність проявляється і в щелепових кістках при дії на них сили ортодонтичних апаратів.

В процесі лікування зубо-щелепових аномалій, механічна сила, що розвивається апаратами або перетворена ними функціональна сила викликає певні тканинні перетворення. Таким чином ортодонтичні апарати являються спецефічними подразниками або стимуляторами, визиваючими тканинну перебудову і закріплюючими змінену форму елементів зубо – щелепової системи і їх взаємовідношення.

Сили, які приміняються в ортодонтії розділяються:

1. по джерелу їх розвитку – механічно і функціонально діючі;

2. по величині – великі, помірні, слабкі;

3. по характеру дії – сили постійної і перемінної дії.

В свою чергу степінь тканинної перебудови може бути різною – від невеликого стимулюючого здавлювання періодонту до повного його защемлення, від чого залежить протікання і кінцевий наслідок перетворення органів і тканин зубо-щелепової системи.Вирішальне значення має загальна реактивність організму хворого, обумовлена загальним станом його здоров’я, вік і інше. Вміння ортодонта співставити в найбільш доцільному сполученні дію апарату як стимулятора і відновну реакцію організму визначає якість ортодонтичного лікування.

7. Матеріали активізації студентів під час викладення лекції:

1. Поняття про фізіологічну норму.

2. Класифікація зубощелепних аномалій за Енглем, А. І. Бетельманом, Д. А. Калвелісом.

3. Причини виникнення зубощелепних аномалій.

4. Роль у виникненні і розвитку зубощелепних аномалій
захворювань на рахіт, порушення дихання через ніс,
ранньої втрати зубів, шкідливих звичок.

5. Профілактика зубощелепних аномалій, значення дис­пансеризації, планової санації, санітарно-освітньої роботи.

6. Природжені аномалії щелепно-лицьової ділянки, їх види,
анатомічні і функціональні порушення.

7. Аномалії зубів (прорізування, кількості, форми і розміру,
положення на зубній дузі).

8. Аномалії і деформації зубних рядів (дуг).

9. Аномалії прикусу: дистальний прикус (прогнатія), мезі-
альний прикус (прогенія), перехресний прикус, глибокий
прикус (глибоке перекриття), відкритий прикус.

10. Класифікація ортодонтичних апаратів за призначенням,
принципом дії, методом фіксації і розміщенням.

11. Прикладання сили ортодонтичних апаратів, поняття
про стаціонарну і взаємодіючу (реципрокну) опору.

12. Механічно діючі апарати, їх недоліки, навести приклади.

13. Апарати функціонально направляючі і функціонально
діючі, принцип їх дії. Навести приклади.

14. Апарати комбінованої дії, особливості їх конструкції і
дії. Навести приклади.

8. Матеріали для самопідготовки студентів:

а) по темі, що викладена в лекції.

Література: Фліс П.С. Ортодонтія. — Київ-Вінниця: Нова книга, 2007. Власенко А.З., Стрелковський К.М. Технологія виготовлення зубних протезів з використанням керамічних і композитних матеріалів. — К.: Здоров’я, 2005. Удовицька О.В. Дитяча стоматологія. — К.: Здоров’я, 2000. Стрелковський К.М., Філіпчик Й.С., Варава Г.М. Ортодонтія і технологія виготовлення ортопедичних конструкцій для дітей. — К.: Здоров’я, 1997. Стрелковський К.М., Варава Г.М. Техніка виготовлення щелепно-лицьових протезів. — К.: Вища школа, 1992.

Рожко М.М., Неспрядько В.П. Ортопедична стоматологія. — К.: Книга плюс, 2001

б) по темі наступної лекції

Література: Фліс П.С. Ортодонтія. — Київ-Вінниця: Нова книга, 2007. Рожко М.М., Неспрядько В.П. Ортопедична стоматологія. — К.: Книга плюс, 2001. Мастеров Ю.І., Скрипнікова Т.П., Семенець В.Г. Захворювання зубів і порожнини рота. — Полтава, 2002.

Перелік основних питань:

1.Обстеження ортодонтичного пацієнта. 2.Історія хвороби як науково-медичний та юридичний документ. 3. Визначення ортодонтичного діагнозу та плану лікування. 4.Вікові показання та методи ортодонтичного лікування.

Дата добавления: 2014-01-07