Повноваження 6 страница

2) Для фізичних осіб, які працюють на умовах трудового до­говору (четверта група), та фізичних осіб, які виконують робо­ти згідно з цивільно-правовими договорами, ставки збору вста­новлюються в розмірі 2% від сукупного оподатковуваного доходу.

З 1 січня 2009 р. сума 10035 грн. є максимальним заробітком, на який треба нараховувати (утримувати) внески до Фонду со­ціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціаль­ного страхування від нещасних випадків на виробництві та про­фесійних захворювань і збір до Пенсійного фонду, навіть якщо працівник отримує дохід, більший за вказану суму.

Таблиця 6.1 – Платники та ставки внесків на загальнообов'язков державне пенсійне страхування з 13 січня 2009 р.

Платник	Ставка внесків
Нарахування
Роботодавці	33,2%
Роботодавці, в яких працюють інваліди	4% -за інвалідів; 33,2% - за інших працівників
Підприємства всеукраїнських громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50% від загальної чисельності працюючих	4%
Підприємства, які використовують працю найманих працівників із числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації	42% - за осіб льотних екіпажів і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи у польотах; 33,2% - за інших працівників
Підприємства-платники фіксованого сільськогосподарського податку		26,56% фактичних витрат на оплату праці найманих працівників
Фізичні особи - СПД, інші самозайняті особи		33,2%, але не менше мінімального страхового внеску (далі - МСВ)
Добровільно застраховані особи
Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України
Фонд соціального страхування на випадок безробіття	-
Утримання
Наймані працівники (за трудовими та цивільно-правовими договорами)	2% незалежно від розміру доходу
Особи, які проходять альтернативну (невійськову службу)

6.6 Механізм сплати збору на обов'язкове державне пенсійне

страхування з окремих видів господарських операцій

Механізм сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій визначе­ний Постановою Кабінету Міністрів України «Про затверджен­ня Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне стра­хування з окремих видів господарських операцій» від 3 листопа­да 1998р. № 1740 зі змінами і доповненнями.

6.6.1 Сплата збору на обов'язкове державне пенсійне страхування

з операцій із купівлі-продажу валюти

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з опе­рацій із купівлі-продажу валюти сплачують юридичні особи, які купують валюту за гривні.

Розмір збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій із купівлі-продажу іноземної валюти становить 0,5 % від суми в гривнях, витраченої на купівлю валюти.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про за­твердження порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» № 1740 юридичні особи одночасно з перерахуванням коштів на купівлю іноземної валюти надають банку платіжне доручення на суму збору, яку необхідно сплатити з купівлі іно­земної валюти. Це платіжне доручення виконується в той самий день, що й операція з купівлі валюти.

6.6.2 Сплата збору на обов'язкове державне пенсійне страхування

з продажу ювелірних виробів

Платниками збору на обов'язкове державне пенсійне стра­хування з операцій з продажу ювелірних виробів із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння є підприємства, організації та фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяль­ності, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами із золота, платини і дорогоцінного каміння.

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з опе­рацій із продажу ювелірних виробів із золота сплачується у розмірі 5% від вартості реалізованих ювелірних виробів із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння.

6.6.3 Сплата збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з вартості легкового автомобіля

Об'єктом обкладання збором до Пенсійного фонду є вартість легкових автомобілів, на яку при відчуженні нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3% (крім авто­мобілів, якими забезпечуються інваліди відповідно до законодавства, та автомобілів, що переходять у власність спадкоємця за законом).

Зазначений збір сплачується платниками збору через уста­нови банків на рахунок місцевих органів Пенсійного фонду за місцем реєстрації легкового автомобіля.

Платниками цього збору є підприємства всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають права власності на легкові автомобілі шляхом:

—купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торговельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством);

—обміну;

—дарування (безоплатної передачі);

—успадкування (крім випадків успадкування легкового автомобіля за законом);

—з інших підстав, передбачених законодавством.

Органи Державної автоінспекції здійснюють реєстрацію автомобіля за наявності квитанції чи платіжного доручення (для юридичних осіб) про сплату збору на обов'язкове державне пен­сійне страхування саме у покупців автомобіля.

6.6.4 Сплата збору на обов’язкове державне пенсійне страхування

з продажу тютюнових виробів

Згідно зі змінами до Закону «Про збір на обов'язкове державне пен­сійне страхування» даний вид збору відмінено.

6.6.5 Сплата збору на обов’язкове державне пенсійне страхування

з операції із купівлі-продажу нерухомого майна

Об'єктом обкладання збором до Пенсійного фонду є вартість нерухомого майна, зазначене в договорі купівлі-продажу.

Платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страху­вання є підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та фізичні особи, що придбають нерухоме майно.

Винятком є придбання майна державними підприємствами, установами і організаціями за рахунок бюджетних коштів, уста­новами й організаціями іноземних держав, які користуються іму­нітетом і привілеями згідно із законами і міжнародними догово­рами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадянами, які придбають і стоять на черзі на отримання житла або придбавають його вперше.

Зазначений збір сплачується у розмірі 1% від вартості нерухомого майна з усіх категорій платників на загальних підставах.

6.6.6 Сплата збору на обов'язкове державне пенсійне страхування

з вартості послуг стільникового мобільного зв'язку

Платниками збору на обов'язкове державне пенсійне стра­хування з вартості послуг стільникового мобільного зв'язку1) є підприємства, установи, організації, фізичні особи, що корис­туються послугами стільникового мобільного зв'язку, а також оператори такого зв'язку, що надають свої послуги безоплатно.

При цьому збір на обов'язкове державне пенсійне страхуван­ня не сплачується, якщо послугами стільникового зв'язку користуються річкові, морські, повітряні, космічні транспортні за­соби, засоби наземного технологічного транспорту (у тому числі таксі), що мають стаціонарно вбудоване обладнання радіозв'яз­ку²⁾, радіонавігації та радіоастрономії, яке не може бути виокрем­лено від таких засобів без утрати його технологічних або експлу­атаційних якостей чи характеристик.

Об'єктом обкладання збором для цієї категорії плат­ників є вартість послуг стільникового мобільного зв'язку, опла­чена споживачами цих послуг оператору, що їх надає, включаю­чи вартість вхідних і вихідних телефонних дзвінків, абонентську плату (надбавку) за роумінг³⁾, суму страхового завдатку, авансу, вартість інших спеціальних послуг, зазначених у рахунку на оплату послуг стільникового мобільного зв'язку. Ставка – 7,5% від об'єкту.

6.7 Видатки Пенсійного фонду та їх характеристика

Згідно з Положенням про Пенсійний фонд України, затвер­дженим Указом Президента України від І березня 2001 р. № 121, кошти Пенсійного фонду України спрямовуються на:

—фінансування виплати державних пенсій та інших соціаль­них виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, у тому числі гро­мадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кор­дон;

—погашення банківських кредитів та відсотків за їх викорис­тання;

—створення та функціонування системи персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пен­сійного страхування;

—утримання центрального апарату та органів Пенсійного фонду України, розвиток їх матеріально-технічної бази;

—організацію роз'яснювальної роботи серед населення та здійснення інших заходів відповідно до завдань Пенсійно­го фонду України.

Згідно з Указом Президента України «Про основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні» від 13 квітня 1998 р. визначені джерела фінансування пенсійного страхування:

—страхові збори (внески) в рамках загальнообов'язкового дер­жавного пенсійного страхування — для виплати трудових пенсій;

—кошти Державного бюджету України – для виплати держав­них пенсій військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, державним служ­бовцям, надбавок до пенсій та їх підвищень окремим кате­горіям громадян — ветеранам війни, жителям гірських на­селених пунктів, соціальних пенсій, державних дотацій при зарахуванні до трудового стажу періодів догляду за мало­літніми дітьми, періодів проходження строкової військової служби тощо;

—кошти Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захи­сту населення;

—для виплати пенсій за інвалідністю, на випадок втрати годувальника, за віком (до досягнення загальновстановленого пенсійного віку), додаткових пенсій і надбавок до пенсій, які призначаються відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи;

—кошти Фонду загальнообов'язкового державного соціаль­ного страхування на випадок безробіття — для виплати пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» за період до настання пенсійного віку.

Найбільша частка видатків бюджету Пенсійного фонду України спрямовується на виплату державних пенсій.

6.7.1 Поняття та види пенсій

У правовій літературі поняття «пенсія» (від лат. pensio – платіж) – це регулярна грошова виплата як матеріальна допо­мога за віком, з інвалідності, за вислугу років, у разі втрати году­вальника.

Пенсія — це гарантована щомісячна грошова виплата для забезпеченості громадян у старості, на випадок повної чи часткової непрацездатності, втрати годувальника, а також у зв'язку з до­сягненням законодавчо встановленого стажу роботи у сферах трудової діяльності.

Раніше згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України отримували такі види державних пенсій:

а) трудові:

• за віком;

• за інвалідністю;

• у разі втрати годувальника;

• за вислугу років;

б) соціальні пенсії.

Тепер згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набув чинності з 1 січня 2004 р., передбачено такі види пенсійних виплат із солідарної системи:

• пенсія за віком;

• пенсія за інвалідністю в результаті загального захворювання, інвалідності з дитинства;

• пенсія у зв'язку із втратою годувальника;

• соціальна виплата — допомога на поховання.

Закон про пенсійне страхування не передбачає з 1 січня 2004 р. призначення соціальних пенсій.

Це буде належати до повно­важень органів Міністерства праці та соціального захисту насе­лення України. Вже призначені до 1 січня 2004р. соціальні пенсії будуть виплачуватися органами Пенсійного фонду за кошти Дер­жавного бюджету України.

Таблиця 6.2 – Види пенсійних виплат згідно з Законами про пенсійне страхування до та після 1 січня 2004 р.

Закон "Про пенсійне забезпечення" (до 01.01.2004р.)	Закон "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (після 01.01.2004р.)
Трудові пенсії: 1 За віком (у тому числі і на пільгових умовах - список № 1, список № 2, трактористи, доярки, текстильниці, водії міського пасажирського транспорту тощо). 2 З інвалідності: - трудові каліцтва та професійні захворювання; - загальні захворювання. 3 У разі втрати годувальника. 4 За вислугу років. Соціальні пенсії	1 Пенсія за віком. 2 Пенсія з інвалідності в результаті загального захворювання, інвалідності з дитинства. 3 Пенсія у зв'язку із втратою годувальника. 4 Соціальна виплата - допомога на поховання

6.7.2 Пенсії за віком

Пенсією за віком прийнято називати таку пенсію, яка встановлюється з досягненням певного віку та за наявності необхідного стажу роботи. Вік, який дає право на пенсію за віком, зветься пенсійним1). Він, як і тривалість стажу, встановлюється зако­ном.

Право на пенсію за віком нерозривно пов'язане з трудовою діяльністю людини у суспільному виробництві. Досягнення пен­сійного віку слугує підставою для припинення трудових відносин працівників із роботодавцями на виробництві, через що у держави виникає необхідність забезпечення громадян.

Пенсія за віком відрізняється від інших видів пенсійного стра­хування, наприклад, від пенсії за інвалідністю та за вислугу років, її призначення не залежить від фактичного стану працездатності людини. Пенсію за віком неважко відрізнити і від пенсії за ви­слугу років, хоча обидві ці пенсії встановлюються незалежно від фактичного стану працездатності. Різниця полягає у тому, що для отримання пенсії за віком є необхідним певний вік, а право на пенсію за вислугу років не передбачає досягнення будь-якого віку.

Пенсії за віком диференціюються за окремими видами (підвидами) залежно від умов праці, тривалості трудового ста­жу, спеціальних (додаткових) юридичних підстав і розміру цих пенсій.

Усі ці обставини залежать від того, про забезпечення яких категорій громадян йшлося. З огляду на це законодавець поділяє призначення пенсій за віком на три види:

- на загальних підста­вах;

- пільгових;

- спеціальних юридичних підставах (умовах).

Загальними правовими підставами (умовами) пенсійного страхування за віком є пенсійний вік і трудовий стаж установле­ної тривалості. Саме цими двома умовами (віком і стажем) пе­редбачено право на забезпечення пенсією за віком.

Під пільговим пенсіонуванням слід розуміти можливість ви­йти на пенсію за віком або в молодшому віці при загальній не­змінній тривалості трудового стажу, або при одночасному знижен­ні вимог до віку і тривалості трудового стажу2).

Що ж до спеціальних юридичних підстав, то вони мають значен­ня для окремих категорій громадян:

- потерпілих від Чорнобильсь­кої катастрофи;

- інвалідів;

- учасників війни і сімей загиблих воїнів;

- багатодітних матерів і матерів інвалідів з дитинства;

- жінок, які пра­цювали на текстильному виробництві, механізаторами, а також на деяких видах робіт у сільському господарстві;

- сліпих і хворих гіпофізарним нанізмом (ліліпутів);

- при неповному стажі роботи.

Право на пенсію за віком мають:

- чоловіки – після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років;

- жінки – після досягнення 55 років і при стажі роботи не мен­ше 20 років.

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком неза­лежно від місця останньої роботи:

1) працівники, зайняті на роботах з особливо шкідливими й тяжкими умовами праці, — за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки — після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки — після досягнення 45 років і при стажі роботи не мен­ше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених ро­ботах.

Особам, які мають не менше половини визначеного стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються: зі зменшен­ням віку, передбаченого ст. 12 Закону «Про пенсійне забезпечен­ня», — на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам та 1 рік і 4 місяці — жінкам.

2) Працівники, зайняті повний робочий день на інших робо­тах із шкідливими і важкими умовами праці, — за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

—чоловіки — після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазна­чених роботах;

—жінки — після досягнення 50 років і при стажі роботи не мен­ше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Особам, які мають не менше половини визначеного стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільго­вих умовах призначаються зі зменшенням віку, передбаченого ст.12 Закону «Про пенсійне забезпечення», — на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам та за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком та­кож:

- трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті на ви­робництві сільськогосподарської продукції;

- жінки, які пра­цюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства, зайняті протягом повного сезону на вирощуванні, збиранні та післязбиральній обробці тютюну;

- робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах;

- жінки, які пра­цюють на сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, — незалежно від віку і трудового ста­жу;

- водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) за умови наявності відповідного трудо­вого стажу та досягнення віку, передбаченого чинним зако­нодавством.

Особам, які не мають достатнього для призначення пенсії стажу роботи, призначаються пенсії за віком при неповному стажі у розмірі, пропорційному наявному стажу, але не менше соціальної пенсії.

Згідно із Законом с ередньомісячний заробіток для обчислення пенсій береть­ся за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерви у роботі та за пе­ріод роботи, починаючи з 1 липня 2000 р. до моменту звернення за пенсією.

Заробіток за період роботи до 1 липня 2000 р. врахо­вується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплату, дохід), виданих у встановленому законодавством по­рядку, а за період роботи, починаючи з 1 липня 2000 р. – за да­ними персоніфікованого обліку відомостей у системі загально­обов'язкового державного пенсійного страхування.

До заробітку для обчислення пенсії входять всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону Ук­раїни «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхуван­ня, в межах максимальної величини фактичних витрат на опла­ту праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (при­бутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми за­робітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання за­значеного заробітку (виплат, доходу).

З 1 січня 2004 р. набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з цим Законом мінімальну пенсію за віком будуть встановлювати на рівні 20% від середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній рік.

Право на мінімальну пенсію матимуть громадяни зі стра­ховим стажем: у чоловіків — 25 років, а у жінок — 20 років (якщо ж менше — мінімальну пенсію встановлюватимуть у розмірі, про­порційному наявному страховому стажу).

Закон про пенсійне страхування скасовує максимальне об­меження розміру трудових пенсій за віком.

З 1 січня 2004 р. пенсії за віком обчислюють за допомогою формули

П = Зп Кс,

де П — розмір пенсії;

Зп — заробітна плата, з якої обчислюють пенсію;

Кс — коефіцієнт страхового стажу.

Зп = Зс (Ск: К),

де Зс — середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звер­нення за призначенням пенсії;

Ск — сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кож­ний місяць (знаходять діленням суми зарплати (доходу) застрахованої особи на середню заробітну плату працівників, зайня­тих у галузях економіки України, за місяць, за який обчислюють коефіцієнт);

К — кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти зарплати (доходу).

Кс = (СмВс):(100%12),

де См — сума місяців страхового стажу;

Вс — величина оцінки одного року страхового стажу (у відсот­ках).

За період участі тільки в солідарній системі Вс дорівнюва­тиме 1%, а за період участі в солідарній і накопичувальній систе­мах пенсійного страхування – 0,8%.

Цей коефіцієнт розраховують з округленням до 5 знаків після коми. Кс з урахуванням періодів роботи до 1 січня 2004 р. не може перевищувати 0,75%, а з урахуванням періодів підземної робо­ти, роботи в особливо шкідливих і особливо важких умовах праці (Список №1) - 0,85% (п.2 ст.25 Закону).

Для особи, яка братиме участь у солідарній і накопичувальній системах, визначатимуть один показник як суму двох коефіцієнтів: за участь тільки в солідарній системі та за пе­ріод участі в обох системах.

Коефіцієнт заробітної плати (доходу) особи за кожний місць стажу, який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою:

Кз = Зв: Зс,

де Кз – коефіцієнт заробітної плати (доходу) особи;

Зв – сума заробітку (доходу) особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про пенсійне за­безпечення» враховується для обчислення пенсії, за місяць, для якого визначається коефіцієнт заробітку;

Зс – середня заробітна плата працівників, зайнятих у видах економічної діяльності, за місяць, для якого визначається ко­ефіцієнт заробітку.

Законодавством встановлені надбавки до пенсій за віком:

а) непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї, – на кожного непрацездатного в розмірі соціальної пенсії;

б) одиноким пенсіонерам, які за висновком медичної уста­нови потребують постійного стороннього догляду, – на догляд за ними у розмірі соціальної пенсії.

Названі надбавки можуть нараховуватися до пенсії одночас­но.

Пенсії за віком призначаються довічно незалежно від стану здоров'я.

6.7.3 Особливості пільгового пенсійного забезпечення за віком окремих категорій громадян

Пенсійне забезпечення на пільгових умовах вирізняється де­якими особливостями порівняно із звичайними умовами при­значення пенсій за віком. Ці особливості стосуються підстав, за якими визначають право на пенсію на пільгових умовах. В од­них випадках вони виступають як спеціальні юридичні підстави надання права на пенсію за віком, в інших — у вигляді додатко­вих вимог до спеціального стажу роботи.

6.7.3.1 Пенсійне забезпечення наукових працівників відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»

При розгляді питання пенсійного забезпечення наукових працівників слід використовувати таку нормативну базу:

• Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13 грудня 1991 р. № 1977-ХІІ;

• Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку посад наукових (науково-педагогічних) праців­ників державних підприємств, установ, організацій, пере­бування на яких дає право на призначення пенсій та випла­ти грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 22 листопада 2001 р. № 1571;

• Постанова Кабінету Міністрів України «Про реалізацію ча­стини другої статті 24 Закону України «Про наукову і нау­ково-технічну діяльність» від 22 листопада 2001 р. № 1570;

• Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку фінансування та виплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівни­кам державних бюджетних установ і організацій, науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств і організацій відповідно до Закону Украї­ни «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, на яку мають право зазначені особи» від 13 грудня 2000 р. № 1826;

• Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для при­значення пенсій за відсутності трудової книжки або відпо­відних записів у ній» від 12 серпня 1993 р. № 637.

Держава встановлює для наукових (науково-педагогічних працівників), які мають необхідний стаж наукової, науково-тех­нічної, науково-педагогічної, науково-організаційної роботи на державних підприємствах, в установах, організаціях пенсії на рівні, який забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

До стажу наукової роботи зараховується час роботи на поса­дах наукових (науково-педагогічних) працівників незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання на посадах, які до них прирівнюються, на підприємствах, в установах, органі­заціях, вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти IIІ-IV рівнів акредитації, у тому числі з підготовки керів­них та управлінських кадрів. До стажу наукової роботи зарахо­вується час навчання в аспірантурі, ад'юнктурі, докторантурі.

Заробітна плата наукових працівників складається з посадо­вих ставок (окладів), премій, доплати за наукові ступені, вчені звання, надбавки за стаж наукової, науково-технічної, науково-організаційної та науково-педагогічної роботи.

Перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників державних підприємств, установ, організацій, перебування на яких дає право на призначення пенсій та виплати грошової до­помоги у разі виходу на пенсію затверджується Кабінетом Міністрів України.

Пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається при досягненні пенсійного віку:

чоловікам — за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 20 років;

жінкам — за наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 15 років.

Дата добавления: 2014-01-07