Галицько-Волинська держава. 16 страница

Україна брала активну участь у врегулюванні кризи на Балканах. Українські військові входять до складу міжнародних миротворчих збройних сил. Український інженерний батальон бере участь у розмінуванні території Лівану; українські миротворці у Сьєрра-Леоне сприяють врегулюванню місцевого міжетнічного конфлікту.

Після терористичних актів 11 вересня 2001 р. У США Україна взяла активну участь у боротьбі з міжнародним тероризмом. Ірак.

Україна цілком підтримує концепцію «нової Європи», основою якої є Європейський Союз, Рада Європи та НАТО. Співпраця з цими організаціями є підґрунтям європейського курсу України у новому сторіччі. Нині ЄС є найбільшим торговим партнером України.

Отже, західний напрям зовнішньополітичної діяльності став одним із пріоритетних для незалежної України. Українська дипломатія намагалася розширенням політичного діалогу і співробітництва на дво- і багатосторонній основі створити ґрунт для швидкої інтеграції нашої держави до європейських структур. Однак на заваді реалізації цих планів стали різний рівень розвитку України і західноєвропейських держав, нестабільність української економіки, намагання Росії зберегти Україну в орбіті свого впливу, існування потужного українського ядерного потенціалу, що дістався у спадок від СРСР, тощо. Зміна акцентів у зовнішній політиці та вирішення проблеми ядерного роззброєння дали змогу Україні інтенсифікувати процес інтеграції у світові, насамперед європейські, структури, налагодити регулярний політичний діалог із США, активізувати двостороннє співробітництво із західними державами, зміцнити зв'язки з НАТО. Ці процеси створили підґрунтя для поступового перетворення України з пасивного об'єкта на активний суб'єкт міжнародних відносин.

Україна та СНД

8 грудня 1991 р. у Мінську лідери Росії, України та Білорусії (країн-засновників СРСР) заявили про припинення дії Союзного Договору 1922 р. та про намір створити Співдружність Незалежних Держав (СНД). Після алма-атинської зустрічі (21 грудня) до складу СНД увійшло 11 колишніх республік (без Грузії та держав Прибалтики). 25 грудня Президент СРСР М. Горбачов пішов у відставку. СРСР припинив своє існування. З цього моменту відкривається новий етап у відносинах між тепер вже незалежними державами, що утворилися на уламках Радянського Союзу. Його суть - у спробі переходу від відносин залежності та підкорення в межах єдиної наддержави - СРСР - до відносин рівноправних партнерів. Утворенню СНД сприяли спеціалізація економічних районів, тісні економічні контакти, спільне правове поле, входження до єдиного воєнно-оборонного простору, функціонування загальної валюти, усталені міжетнічні зв'язки. Крім того, певною мірою процес інтеграції стимулювався спільністю стратегічних інтересів тих держав, що увійшли до складу СНД, пріоритетними серед яких були:

— вихід із соціально-економічної кризи;

— проведення ефективних ринкових реформ;

— реструктуризація та модернізація економіки;

— збереження територіальної цілісності та юридичне визнання відмови від взаємних претензій;

— досягнення внутрішньої соціально-економічної та політичної стабільності, запобігання виникненню руйнівних внутрішніх конфліктів, блокування спроб повернути розвиток історії у зворотному напрямі.

Проблема Україна-СНД має три основні аспекти: політичний, економічний і воєнний.

Росія намагалася перетворити СНД у наддержавну структуру з міцними координуючими та виконавчими функціями у воєнній та політичній сфері.

Відносини України з сусідніми державами. Українсько-російські відносини.

Отже, ставлення України до СНД у своєму розвитку еволюціонувало. Якщо на початковому етапі незалежності українська сторона вбачала в співдружності лише форму «цивілізованого розлучення», то з плином часу цей підхід зазнав суттєвих змін. Нині СНД розглядається Україною як міжнародний переговорний механізм, здатний зближувати позиції, збалансовувати інтереси, шукати компроміси, узгоджувати принципи господарської діяльності. Інтеграційний процес у межах СНД має суперечливий характер. З одного боку, певна консолідація країн СНД дає змогу задовольнити взаємовигідні інтереси на основі багатостороннього співробітництва; забезпечує політичну стабільність у міждержавних відносинах; надає переваги у вирішенні таких глобальних проблем як екологія та енергетика. З іншого - все виразніше в інтеграційному потоці простежується домінуюча роль Росії, її бажання перетворити СНД на наддержавну структуру з міцними координуючими та виконавчими функціями; посилюється вплив на процеси консолідації військово-політичних та ідеологічних чинників; реальною лишається загроза того, що економічна інтеграція в СНД не зможе забезпечити технологічного прориву і в перспективі призведе до консервації господарської, технічної та технологічної відсталості країн співдружності. З огляду на це Україна за основу своєї діяльності в межах СНД взяла концепцію інтеграції на «різних швидкостях», яка дає змогу зберігати незалежну позицію та реалізовувати національні інтереси.

Налагодження відносин із Російською Федерацією. Не завжди на міжнародній арені інтереси України і Росії збігаються. Але протистояння країн небезпечне для них самих. Підписання «Великого договору» між Росією й Україною (1997 р.) зміцнило взаємовигідну співпрацю держав.

Росія - найбільший постачальник електроенергії, газу, нафти, товарів народного споживання в Україну. Сьогодні масштаби російсько-української економічної співпраці відповідають потребам і потенційним можливостям обох країн. Перспективи розвитку відносин України й Росії вимагають створення нормативно-правової бази у фінансовій, податковій, банківській і митній сферах.

Наприкінці 1999 - на початку 2000 р. загострилася енергетична криза в Україні, пов'язана з роз'єднанням єдиної енергосистеми. Україна, маючи велику заборгованість перед Росією за отримані енергоносії, не могла повністю розрахуватися за них. У 2000-2001 рр. відбулися двосторонні переговори про вирішення енергетичної кризи в Україні.

Росія залишається стратегічним партнером на півночі. Саме тому 2002 рік проголошений «Роком України в Росії», а 2003 рік - «Роком Росії в Україні».

У 1996 р. на конференції міністрів закордонних справ в Австрії Україна стала членом, Центральноєвропейської ініціативи ( ЦЄІ). До ЦЄІ входять і сусіди України -Польща, Словаччина, Білорусь, Румунія. Участь

Завершилася робота щодо делімітації державного кордону з сусідніми державами, поглиблюється і розширюється двостороннє співробітництво з ними.

У українсько-румунських відносинах існували певні територіальні протиріччя (претензія Румунії на острови в Чорному морі), хоча в 1997 р. Президенти обох країн підписали Договір про дружбу, співробітництво й добросусідство.

Пріоритетами зовнішньої політики України на межі XX— ст. стали відносини з країнами - членами європейського Союзу, співпраця з НАТО в межах програми «Партнерство заради миру» й Подальше взаємовигідне російсько-українське співробітництво. Важливим зовнішньополітичним фактором для України є співпраця зі США.

Дата добавления: 2014-01-07