Природні умови та ресурси

Зовнішня діяльність Директоріївелась у трьох напрямах: 1. Відносини з Антантою. Коли війська Антанти почали окупацію півдня України укінці 1918 р., то вона не визнала владу Денікіна, але спроба витіснити його війська зазнала поразки. 2.Відносини з Польщею.

Після відновлення Польської держави у липні 1919 р. почалася окупація західно-українських земель, а у квітні 1920 р. з метою успішної боротьби з більшовиками С. Петлюра підписує з поляками Варшавську угоду, згідно з якою погоджується на польську окупацію земель ЗУНР, підпорядкування своїх збройних сил польському командуванню.

Владу Директорія не втримала. В січні 1919 року вона відійшла з Києва під натиском більшовиків і влітку її територія вже становила смугу 10 – 20 км між поляками і більшовиками.

Причини поразки Директорії:

1. В Директорії існували протиріччя щодо змісту і напрямків політики. В. Винниченко виступав за першочергові економічні реформи, а Петлюра – за утворення військових сил. У зовнішній політиці Винниченко був за союз з більшовиками, а Петлюра – з Антантою.

2. Директорія видала закон про ліквідацію приватної власності на землю, але не реалізувала його.

3. Вона обіцяла позбавити буржуазію виборчих прав, а не зробила цього

4. Не створила новий державний апарат.

Розстановка сил у цей період (грудень 1918 р. – 1920 рр.) була не на користь українській революції: на території України діяли: влада Директорії, на Західній Україні – ЗУНР, у Наддніпрянщині тимчасовий радянський уряд вів боротьбу за владу, розпочалася інтервенція військ Антанти на підтримку білогвардійців.

Директорія втрачала підтримку населення, а більшовики її збільшували. У січні 1919 р. після успішної боротьби з Директорією Київ зайняли більшовики. Радянський уряд встановив нову назву держави УСРР; Уряд – Раднарком на чолі з Х.Раковським почав проводити політику «воєнного комунізму»:

- Встановлення радянської влади у вигляді диктатури пролетаріату і надзвичайних органів влади – ревкомів і комбідів;

- націоналізація промисловості, фінансів, зв’язку;

- централізація управління виробництвом і розподілом товарів;

- державна монополія на промислові товари, заборона приватної торгівлі і перехід до прямого товарообміну;

- загальна трудова повинність усіх від 16 до 60 років;

- карткова система розподілу продуктів;

- запровадження продрозкладки, коли у селян забирали зерно і продукти по декілька раз на рік у вигляді податку;

- «червоний терор проти противників».

Ця політика – прагнення не тільки вистояти у громадянській війні, а і здійснити світову революцію і перейти до економіки без ринку і грошей. Вона викликала невдоволення. Крім того радянська влада не витримала натиску білогвардійців і восени 1919 р. впала; влада перейшла до Денікіна, який хотів відновити царські порядки. Проти нього поширився селянський рух (Н.Махно)

Армія УНР розпалася: 1 частина була проти білогвардійців, 2 – за союз з ними. На початку 1920 р. Червона армія подолала опір Директорії і розгромила денікінців. Радянську владу в Україні було відновлено втретє і остаточно.

18 березня 1921 р. між Польщею, Радянською Росією і Україною був підписаний Ризький мир:

- Польща визнавала існування самостійної Радянської України;

до Польщі відходили Східна Галичина, Західна Волинь, Західне Полісся, Холмщина, Підлящина.

3. Проголошення ЗУНР і її політика. Поразка австро-угорських війську Першій світовій війні активізувала національно-визвольний рух на західно-українських землях. 16 жовтня 1918 р. імператор видав маніфест-обіцянку перетворити Австро-Угорщину у федерацію і закликав народи до самовизначення.

У цей час на території Західної України було створено Національну Раду на чолі з Євгеном Петрушевичем, з якою співробітничали військовий комітет австрійської армії і січові стрільці. 2.11.1918 р. влада у Львові була передана Українській Національній Раді, яка планувала провести реформи. 9.11.1918 р. був сформований уряд під керівництвом Левицького, а потім на чолі з Голубовичем. 13 листопада 1918 р. була проголошена самостійна ЗУНР (Східна Галичина, Закарпаття, Буковина). Основні напрямки діяльності керівництва ЗУНР:

- виведення економіки з глибокої кризи:встановлення державної монополії на продаж найважливіших продовольчих і промислових товарів;

- відбудова залізничного транспорту;

- введення в дію власної валюти – гривні та карбованця; але при цьому не вдалось приборкати інфляцію і проконтролювати видобуток нафти;

- аграрна реформа після війни передбачала ліквідацію поміщицького, монастирського і державного землеволодіння і передачею землі селянам;

- проголошувався 8-годинний робочий день;

- в галузі національного будівництва – українська мова об’являлася державною, але національні меншини могли користуватись своєю мовою; був прийнятий закон про громадянство;

- розширювалась мережа освітніх закладів.

Із перших кроків керівництво ЗУНР взяло курс на об’єднання з Наддніпрянщиною: 22 січня 1919 року відбувся Акт злуки ЗУНР і УНР, який проіснував до 16 листопада 1919 року. Ці наміри ЗУНР зустріли опір у поляків, які за підтримки Антанти і США намагались відновити власну державу разом із Галичиною. Загострення польсько-українського конфлікту прискорило формування українських регулярних частин –УГА- Української Галицької армії на чолі з Г. Стефанівим. Перші три тижні війна велась з перемінним успіхом, але 21 листопада уряд ЗУНР вимушений був переїхати до Тернополя, а потім до Станіслава. Призначення генерала М. Омелянович-Павленко з Наддніпрянщини не дало бажаного результату, територія УНР зменшувалась. Спроба уряду ЗУНР домогтися міжнародної підтримки провалились. Антанта визнала право Польщі на Східну Галичину і у квітні 1919 р. надала їй військову допомогу. У липні 1919 року УГА відтіснили за річку Збруч, де вона об’єдналась із залишками військ УНР. Є. Петрушевич виїхав до Відня.

Північну Буковину 6-12 листопада 1918 року приєднала до себе Румунія, а Закарпаття за рішенням буржуазії приєдналось до Чехословаччини, що і було закріплено у Сен-Жерменському мирному договорі 1919 року.

Таким чином. боротьба за незалежність України у 1917- 1921 роках завершилася поразкою: Західна Україна відійшла до Польщі, Румунії, Чехословаччини, а в Наддніпрянській Україні утвердився більшовицький режим.

Причини поразки української національно-демократичної революції:

1. низький рівень національної самосвідомості, слабка соціальна база визвольного руху;

2. відсутність єдності в діях українських національних сил;

3. несприятлива міжнародна ситуація. Проти українців боролися сильніші зовнішні вороги – радянська Росія, білогвардійці, Антанта, Польща.

Історичне значення:

- у ході революції український народ створив власну державу і кілька років підтримував її існування;

- героїчна боротьба українців стала прикладом боротьби для наступних поколінь.

Австралія — найплоскіший і найсухіший континент на Землі. Відокремлення Австралійського материка від інших континентів дало змогу зберегти унікальні рослини і тварин.

Рельєф. Австралія — переважно рівнинна. Приблизно 95% поверхні не перевищують 600 м над рівнем моря (Західно-Австралійське плоскогір’я висотою 400—500 м). Уздовж східного узбережжя простягається середньовисотний Великий Вододільний хребет із крутими, розчленованими східними схилами і пологими західними. Найвищі південні хребти називаються Австралійськими Альпами (г. Косцюшко, 2228 м). Майже 1/3 площі Австралії займає система западин — Центральні низовини. Вони майже не піднімаються вище 300 м над рівнем моря. Територія площею понад 10,4 тис. км2 навколо о. Ейр, зокрема саме озеро, розташована нижче рівня моря. Майже 3/4 території Австралії займають пустелі (Гібсона, Велика Піщана, Велика пустеля Вікторія, Сімпсона), тому її називають «країною пустель». В австралійських пустелях зустрічаються буро-червоні піщані бархани, давні пасовища з різнотрав’ям, а також вузькі ущелини та яри.

Клімат. На півночі протягом року переважають середні температури +23°...+28°С, випадає велика кількість опадів (до 1500 мм), переважно влітку. Взимку дмуть сухі й жаркі вітри, спричиняючи посуху. Для центральної і західної частин континенту влітку (грудень — лютий) середні температури піднімаються до +30°С, а взимку (червень — серпень) знижуються до +10°С. У центрі країни влітку температура удень збільшується до +45°С, а вночі знижується до 0°С і нижче. На території випадає у середньому 250—300 мм опадів на рік. У деяких районах щорічно трапляються посухи, під час яких виникають лісові пожежі. Найм’якшим і вологим є клімат на о. Тасманія, що розташований переважно у помірному поясі.

Ріки й озера. Унаслідок переважання пустельного і напівпустельного клімату поверхневий стік майже не розвинутий. Більшість австралійських рік пересихає. Ріки, які починаються у горах, а також ріки Тасманії мають постійний водотік, однак багато рік, що течуть на захід, пересихають у сухий період (кріки). Численні і довгі кріки належать до басейну оз. Ейр (Куперс-Крік, Дайамантіна, Джорджіна тощо). Найповноводнішою рікою Австралії є Муррей (Маррі) 2570 км з головною притокою Дарлінгом — найдовшою рікою континенту (2740 км), але менш повноводною. Друга велика притока Муррея —Маррамбіджі, довжина її 2172 км.

Повноводні також ріки Північної Австралії, що впадають в Арафурське і Тиморское моря.Найбільш значні ті з них, що стікають з північної частини Великого Вододільного хребта. Найбільші ріки півночі —Фліндерс, Вікторія й Орд — улітку судноплавні в нижній течії на кілька десятків кілометрів.

Озер в Австралії багато, але в більшості випадків вони не мають стоку і засолені, а дуже багато які з них наповняються водою лише після дощів.

Саме велике озеро материка — Ейр — розташоване на Центральній рівнині. Рівень його лежить на 16 м нижче рівня океану. Озеро мілководне, сильно засолене, площа його й обриси непостійні і міняються в залежності від опадів. У період дощів кріки приносять в озеро велику кількість води з гір і воно переповняється водою. У найбільш вологі роки площа озера Ейр досягає 15 тис. км². У сухий період, що продовжується велику частину року, приплив води по кріках припиняється, вода в озері випаровується і воно розпадається на мілководні водойми, з'єднані один з одним ділянками, покритими соляними кірками.

Велика група безстічних солоних озер знаходиться на півдні материка. Це озера Торренс, Герднер,Фром і ін., що міліють і розпадаються на окремі водойми під час сухого періоду і розливаються після сильних дощів. Усі вони оточені широкими смугами солончаків.

Багато безстічних озер на Західно-Австралійському плоскогір'ї. Вони наповняються водою тільки після злив, а велику частину року являють собою висохлі соляні поверхні.

Австралія має великі запаси підземних артезіанських вод. Вони дають воду для промисловості й обводнювання пасовищ. Через сильну мінералізацію ці води малопридатні для пиття і зрошення полів.

Найбільший у світі так званий Великий Артезіанський Басейн простягається від затоки Карпентарія до басейну Дарлінга. У цілому в Австралії нараховується близько 6500 артезіанських колодязів.

Мінеральні ресурси. Австралія посідає перше місце у світі за запасами бокситів (1/3 світових), рутилу, цирконію, друге — за запасами урану. Надра країни багаті на величезні поклади залізної руди — до 16 млрд. т (північний захід країни – Маунт-Ньюмен,Маунт-Голдсуерті, у шт. Пд. Австралія – Айрон-Наб, о. Тасманія- Савідж-Рівер), поліметалів (родовище Брокен- Хіл), міді (родовище Маунт-Айза у штаті Квінсленд, о. Тасманія- Рід-Розбері і Маунт – Лайелл), у Теннат-Лементі (північна територія). Основні поклади золота зосереджені у штаті Західна Австралія, у районі міст Каргуріі і Кунгарді. Боксити (близько 6 млрд. т) залягають на півостровах Кейп- Йорк (родовище Уейпа одне з найбільших родовищ світу) та Арнемленд (родовище Гов), пд.-зх розовище Джаррадейл. Родовища марганцю знаходяться на острові Грут-Айленд у затоці Карпентарія і пн.-зх країни - у районі Пілбарі. Поклади урану (900 млн. т) розвідано на п-ові Арнемленд, у шт.. Пд. Австралія навколо оз. Фром, у штаті Квінсленд Меррі- Каблін, у зх. ч країни – родовище Йіліррі. Провідним паливним ресурсом країни виступає вугілля. Найбільші поклади кам'яного (у тому числі коксівного) вугілля розташовані в східній частині материка (Брісбен, Ньюкасл, Літгоу, Коллінсвілл). Буре вугілля видобувається на півдні країни (Мельбурн) запаси кам’яного вугілля оцінюються (115 млрд. т) У надрах Австралії і на шельфі біля її берегів знаходяться великі родовища нафти (250—540 млн. т) і природного газу (2680 млрд. м3). Нафта- штат Квінсленд (родовища Муні, Олтон, Беннет), п-ів Барроу пн.-зх узбережжя. Поклади газу – Ранкен –пн-зх- шельф. Штат Квінсленд (Рому), Західна Австралія (Пентен, Донгара, Мандарра, Південна Австралія (Джіджеалпа і Моомба)

У 2003 відкрите найбільше в історії країни газове родовище Джанс, розташоване за 200 км від півн.-зах. побережжя Австралії. Родовище охоплює район площею в 2 тис. кв.км. Запаси родовища складають понад 20 трлн. куб. футів (570 млрд м³) газу, що робить його найбільшим газовим ресурсом Австралії

Неметалеві корисні копалини представлені глиною, піском, вапняками, азбестом, слюдою.

Рослинні і тваринні ресурси. Унаслідок ізольованості континенту від інших частин Землі його флора зберегла свою своєрідність: із 12 тис. видів рослин понад 9 тис. — ендеміки, тобто ростуть тільки в Австралії. Зокрема, є багато видів евкаліптів та акацій. Евкаліптів тут нараховується більше 500 видів, а висота окремих дерев сягає 90 м. Вони ростуть у лісах південного сходу і південного заходу. У Західній Австралії зустрічаються евкаліпти із твердою і стійкою деревиною. Евкаліпт із сімейства миртових є рослинним символом Австралії Велике значення мають природні пасовища у районах саван і напівпустель. Лісистість території не перевищує 6%, У південних штатах Вікторія і Тасманія показник лісистості зростає до 25%. Найбільші площі зайняті акаціями, зокрема сріблястою (так званою мімозою), яка теж претендує на звання «національної рослини». В Австралії зустрічається близько 500 різновидів акації, вони є основними складовими знаменитої рослинної формації скреб.

Фауна характеризується ендемізмом, відсутністю копитних, приматів і хижаків (крім дикої собаки дінго). Сумчасті представлені 162 видами: куниця, мурахоїд, кріт, вомбат (байбак), білка, кузу, коала і кенгуру (приблизно 50 видів). тваринним символом став кенгуру (цікаво, що поголів'я цих сумчастих унікумів становить якраз 19 млн.. На континенті водяться яйцекладні ссавці — качкодзьоб та єхидна. На о. Тасманія живе рідкісний хижак — тасманійський сумчастий диявол.

Рекреаційні ресурси. В Австралії визначні природні об’єкти зберігаються у національних парках. Це схили Блакитних гір, прикрашені малюнками аборигенів, стрімчаки Мотвінги у пустелі, евкаліптові гаї на о. Кенгуру, піщані пасма Грампіан (біля Мельбурна), парк «Янчеп» у ПІарк-Бей, де знайдені скам’янілі найдавніші організми Землі — строматоліти, давні пустельні гори Гамерслі і Маунт Огюст. На півдні, 455 км південно-західніше «столиці пустелі» Аліс-Спрінгс, знаходиться найвідоміша пам’ятка континенту — червона гора Айерс-Рок, найбільший моноліт у світі — Улуру (348 м висотою та 9 км в обхваті), який аборигени вважають своєю святинею (Національний парк Улуру). В Австралії налічується до 500 національних парків (понад 5% території країни), найвідомішими з яких є Какаду, Маунт-Косцюшко, Магнетик-Айленд, Уенгелла тощо. У Скалінері при розробці родовищ опалів було виявлено найбільше у світі решток динозаврів.

Уздовж північно-східного узбережжя Австралії тягнеться пасмо островів й атолів протяжністю понад 2000 км — Великий Бар’єрний риф, який австралійці вважають чудом світу. Тут збереглися до 150 різновидів коралів усіх форм і кольору, більше 1500 порід риб і ракоподібних.

3.Населення. Початок європейської колонізації Австралії розпочалося з подорожей Дж. Кука, який в 1770 г. досліджував східне узбережжя материка й оголосив його британським володінням. Першими поселенцями були 850 засуджених і близько 200 солдатів і офіцерів, що відплили з Англії в травні 1787 г., і досягли південно-східного узбережжя Австралії 26 січня 1788 г. (з тих пір 26 січня відзначається в країні як національний день). Вони заснували перше на материку європейське поселення, що одержало назву Сідней — на честь тодішнього міністра колоній Англії. У наступні кілька десятиліть в Австралію було заслано з Англії близько 160 тис. засуджених і виїхало кілька сотень тисяч вільних колоністів, які стали постійними жителями цих далеких земель.

Відкриття в 50-х рр. XIX в. родовищ золота викликали нову масову хвилю імміграції в Австралію, причому фактично із усього світу. Імміграція стала найважливішим чинником формування населення Австралії. Менш чисельні імігранти з Греції, Німеччини, Нідерландів,України. Чисельність вихідців з Азії невелика тому, що доступ азіатським іммігрантам довгий час був утруднений в зв’язку з політикою «Білої Австралії». У 2011 р. кількість австралійців становила 22,4 млн. осіб, за цим показником Австралія належить до перших п’ятдесяти країн світу. Державною мовою проголошено англійську, якою розмовляє більшість населення. Англійська мова чимало запозичила з мови аборигенів.

Демографічні особливості. Темпи природного приросту населення країни з 50-х років XX ст. скоротилися (0,87%), і нині народжуваність сягає 12,26%о, смертність — 7,44%о. Середня кількість дітей в однієї жінки становить 1,8, що набагато нижче норми відтворення населення (2,1 дитини). майже 27% становлять особи віком до 14 років, 63% — від 15 до 65 років і понад 10% — більше 65 років. Тривалість життя значно збільшилася — 84 роки для жінок і 77,5 року — для чоловіків.

Національний і релігійний склад. Близько 80 % сучасного населення Австралії — нащадки переселенців із Британських островів, що утворили англо-австралійську націю. В Австралії проживають також італійці, греки, німці, голландці, в’єтнамці і китайці. Українська діаспора становить понад 30 тис. осіб.

Корінні жителі континенту — аборигени — становлять нині близько 1 % усього населення країни. В етнічному відношенні аборигени не утворюють єдиного цілого. Вони поділяються майже на 200 племен, які говорять на різних мовах. Найбільше їх у Північній території й на островах Торрес, центральних і частково західних частинах. Там вони ведуть традиційний спосіб життя мисливців і збирачів, що зберігають містичне, з погляду європейців, відношення до землі У містах аборигенів порівняно мало, далеко не всі пристосувалися до цивілізації. До 1967 р. аборигенів взагалі не визнавали австралійськими громадянами.

В Австралії переважають християни (71% австралійців), зокрема англіканці (27%), католики (26%), православні (4%), баптисти (2%) і лютерани (2%). На початку XXI в. в Австралії проживало вже більш 300 тис. мусульман, з яких 100 тис. — у Мельбурні. Уже тому Австралія поступово долає традиційні англійські звичаї. З іншого боку, швидкий ріст чисельності мусульман вносить певний «дисонанс» у традиційну австралійську самосвідомість, оскільки донедавна континент залишався сугубо хрис-тиянським.

Розміщення населення. Середня густота населення становить 2,4 особи/км2. У країні воно розміщене нерівномірно: приблизно 80% австралійців мешкають переважно на східному і південно-східному узбережжях континенту у великих містах. Понад 85% австралійців проживають на відстані не більше ніж 80 км від моря. У внутрішніх областях, де густота населення не перевищує 1 особу на кілька квадратних кілометрів, населення сконцентроване навколо гірничопромислових центрів.

Австралія вважається найурбанізованішою країною світу. Якщо на початку XX ст. у містах мешкало 50% населення, то нині — 85%. Тепер типовий австралієць живе у передмістях п’ятьох великих міст — Сіднея (близько 4,2 млн. осіб), Мельбурна (4,1 млн.), Брісбена (2,1 млн.), Перт (1,8 млн.) та Аделаїди (1,1 млн.). Більше 60% населення країни мешкає у цих міських округах.

У сільській місцевості переважає фермерське розселення, причому у внутрішніх районах ферми віддалені одна від одної на десятки або сотні кілометрів. Ізольоване життя на фермах є актуальною проблемою австралійського суспільства.

Трудові ресурси. У 2011 р. чисельність працездатного населення Австралії становила 12,5 млн. осіб, у т. ч. 56% чоловіків і 44% жінок. Майже 70% зайнято у сфері послуг, 26% — у гірничовидобувній та обробній промисловості, лише 4% економічно активного населення працює у сільському, лісовому і рибному господарствах. Незважаючи на певні економічні успіхи, в країні залишається відносно високим рівень безробіття (5,2% у 2011 р.), насамперед серед молоді віком від 15 до 19 років (20%).

Тасмания = 6.0%
— Квинсленд = 5.5%
— Виктория = 5.4%
— Южная Австралия = 5.3%
— Новый Южный Уэльс = 5.2%
— Западная Австралия = 4.1%
— Австралийская Столичная Территория = 3.3%
— Северная Территория = 2.9%

Австралія вирізняється високим рівнем соціальних витрат, що сприяє пом’якшенню соціальної нерівності, яка є порівняно незначною.

Канберра — політичний, науковий і культурний центр держави. Разом із пригородами Канберра утворює Австралійську столичну територію, що є самостійною адміністративною одиницею. Чисельність населення Канберри становить більш 350 тис. чоловік.

Канберра була заснована в 1913 р. Офіційний статус столиці Австралійського союзу місто одержало в 1927 р. Канберра споконвічно відрізнялася від інших великих австралійських міст, побудованих по західноєвропейському типу. Тут не дозволялося зводити висотні будинки, і столиця не повинна була виконувати важливі промислові функції. Вона будувалася головним чином як резиденція уряду й один із центрів розвитку культури й науки Австралії. Планування міста містило в собі цілу систему площ, оточених кільцевими й радіальними вулицями. Торговельні, адміністративні й культурно-освітні зони розділялися затишними парками з достатком зелених насаджень. Транспортне сполучення між міськими районами забезпечувалося за допомогою мережі великих автомагістралей і мостів. Знаменною подією в житті столиці з'явилося відкриття Національного університету (1952 р.). Це забезпечило представникам молодого покоління можливість одержувати престижні професії, не їдучи з Канберри в Сідней, Мельбурн, Аделаїду або Перт — міста, університети яких (найстарші в Австралії). У другій половині XX в. у Канберрі почала інтенсивно розбудовуватися науково-дослідна діяльність, будувалися кінотеатри, театри й інші культурно-дозвільні установи, відкривалися музеї й виставки. Поряд з культурним будівництвом широко розвернулося й житлове. У цей час Канберра — одна з найкрасивіших сучасних столиць світу.

Дата добавления: 2014-01-07