Нафтоперербна промисловість

На сегодняшний день запасы нефти в стране оцениваются в 2,9 млрд баррелей, а природного газа - 1,25 трлн м3, что составляет соответственно 0,3 и 0,9% от общемировых.

Нефтеперерабатывающая промышленность Австралии также развивается динамично. в стране функционируют девять нефтеперерабатывающих предприятий, которые не только обеспечивали ее потребности, но и экспортировали свою продукцию. Крупнейшим из них является НПЗ Квинана(Західна Австралія),, который принадлежит BP Amoco Australia. Також на основі власної та імпортної нафти розвинута у містах: Джилонг (Вікторія), Порт-Станвак (Південна Австралія), Карнел (Новий Південний Уельс), Брисбен (Квінсленд).

В Австралії функціонує завод по скрапленому газу в районі міста Гладстон (проектная мощность - 9,55 млрд м3 сжиженного газа в год)

В середньому видобуток нафти становить 22,6 млн.т (потреба -- 38 млн.т), видобуток природного газу -- 14,9 млрд.м.

Трубопроводная инфраструктура Австралии достаточно хорошо развита. Она связывает между собой основные месторождения, промышленные центры страны, НПЗ и экспортные портовые терминалы. Крупнейшими трубопроводами являются: газопроводы Дампьер - Бунбури (1485 км), Амадеус - Дарвин (1520 км), Купер - Аделаида (около 900 км) и Купер - Сидней - Ньюкасл (1365 км); нефтепроводы Купер - порт Уайалла (около 850 км), Чуку - Брисбен (около 900 км) и Кингфиш - Гилон (около 460 км); а также продуктопроводы Купер - Порт-Пири (около 850 км) и Сидней - Ньюкасл (около 200 км). Кроме того, рядом с основными промышленными центрами имеется разветвленная сеть локальных трубопроводов, транспортирующих углеводородное сырье от основных магистралей непосредственно к потребителям.

Металургія. Основним виробником заліза і сталі є компанія «Брокен-Хілл», яка виробляє 8,4 млн. т сталі щорічно.представлена великими комбінатами в Нююкаслі, Порт-Кембла найбільший сталеплавильний завод 5 млн.т. сталі(новий Пд Уельс) Уяла (пд. Австралія), Кулнанан і Уанда (зах. Австралія).

Кольорову металургію, зокрема виробництво алюмінію, контролюють японські та американо-канадські компанії. Завдяки заводам поблизу Мельбурна (у т. ч. найпотужніший в Австралії — Портленд) південно-східні райони країни лідирують в алюмінієвій промисловості, виробництво алюмінію сягає 1,4 млн. т (9% світового виробництва). Виплавка алюмінію розміщена у містах: Бел-Бей (Тасманія), Карі-Карі, Йенор, Гренвіл (Новий Південний Уельс), Порт-Хейнрі (Вікторія). Найбільший алюмінієвий завод – м. Бойн – Айленд (550 тист. Ал. в рік) Найбільший у світі глиноземний завод розташований у м. Гладстон, а цинкоплавильний комбінат — у м. Хобарт – 320 тис.т. в рік (о. Тасманія). Виплавка кольорових металів здійснюється у містах Порт-Пірі (срібло, свинець, мідь), Маунт-Айза (Квінсленд - мідь), Крупнейшим центром производства меди является завод в Порт-Кембла.
Найбільший завод по виплаці рафінованої міді знаходиться у м. Таунсвілл (300 тис. т.в рік), Порт- Огаста (магній) нікель –м. Калгурлі тощо.

BHP Billiton — крупнейшая горнодобывающая компания в мире. В ее нынешнем виде компания существует с 2001 года, когда она была образована путем слияния австралийской Broken Hill Proprietary Company (BHP) и британской Billiton. Алюминиевое производство — лишь одно из десяти направлений бизнеса это австралийского гиганта. Общие производственные мощности компании составляют на сегодняшний день более 1 млнтонн алюминия и 4 млнтонн глинозема в год. Производственные площадки алюминиевого подразделения BHP Billiton находятся в Южной Африке, Австралии и Южной Америке. (1млн 349 тис. т)

Rio Tinto Group, еще одна диверсифицированная горнодобывающая компания в списке десяти ведущих производителей алюминия, появилась в своем нынешнем корпоративном виде в 1997 году, пережив целый ряд слияний и поглощений. Производство алюминия — одно из семи направлений деятельности группы. Rio Tinto Aluminium добывает бокситы, производит глинозем и первичный алюминий, обеспечивая 26% от общего объема легкого металла, производимого в Австралии. Штаб-квартираподразделения, которое осуществляет свою деятельность в Новой Зеландии, Австралии и Великобритании, располагается в г.Брисбейн, Австралия. В Rio Tinto Aluminium работает 5 000 человек (834 тис т)

Машинобудування. Ця галузь спеціалізується на виробництві устаткування для видобувної і харчової промисловості, локомотивів, сільськогосподарських машин. Главные центры сельскохозяйственного машиностроения расположены в основных сельскохозяйственных районах страны: в Виктории (Мельбурн, Джилонг и др.), Новом Южном Уэльсе (Сидней, Батерст), Южной Австралии (Аделаида), Западной Австралии (Перт) и в Тасмании (Хобарт). автомобілі (Сідней Мельбурн, Джілонг Перті) верстати, промислове у статкування, локомотиви у пунктах виробництва металів або поблизу великих портових міст (Сідней, Мельбурн, Ньюкасл, Куінава. Производство железнодорожных вагонов, тяготеет к местам производства стали - Ньюкасла, Вуллонгонг, Литгоу. Суднобудування спеціалізується на виробництві невеликих за тоннажем суден для перевезення сировини, а також пасажирських і рибальських, поблизу Сіднея, Мельбурна, Брісбена, Ньюкасла тощо.

В период второй мировой войны и в послевоенные годы значительно развилось в Австралии обеспечивающее военные нужды машиностроение. На государственных военных заводах Мельбурна, Сиднея, Бендиго, Литгоу и многих других городов выпускаются боевые самолеты, артиллерийские орудия, минометы, дальнобойные морские орудия, торпедные аппараты и различное военное снаряжение и боеприпасы. На многих судостроительных верфях строятся военные корабли и подводные лодки.

В настоящее время в связи с перевооружением австралийской армии по американскому образцу создаются новые военные предприятия, которые должны обеспечить производство новейших средств военной техники.

Хімічна промисловість.

Хімічна промисловість в останні десятиріччя пройшла стадію значної диверсифікації. Важлива її галузь -- виробництво промислових хімікатів, кислот і вибухівки. Так, випуск сірчаної кислоти (100%) становить 1900 тис.т. Ця галузь розміщена у таких містах, як Порт-Пірі, Порт-Кембла, Ньюкасл (новий пд уельс)., Літгоу. Вробляють в середньому суперфосфату 3,2 млн.т, сульфату амонію -- 120 тис.т. Виробництво фосфатних добрив зосереджено у Порт-Кемблі, Ньюкаслі, Джилонгу та Яравілі (штат Вікторія). Азотні добрива виробляють у Порт-Кемблі, Брисбені, Ботані-Бей та ін. У країні продукують 716 тис.т пластичних мас та синтетичних смол (м.Куінана).

Целюлозно-паперова промисловість як сировину використовує імпортну деревину хвойних дерев, а також деревину місцевих дико-ростучих лісів та спеціальних посадок з швидкоростучими породами. Найбільший район розміщення галузі -- штат Тасманія (міста Берні, Уеслі-Вейл, Девонпорт, Хобарт, Бел-Бейн). Виробництво пиломатеріалів у країні становить 3 млн.м, паперу -- 401 тис.т.

Легка промисловість. Вона працює на місцевій сировині (вовна, шкіра, бавовна) і представлена текстильними, взуттєвими і трикотажними підприємствами у містах штатів Новий Південний Уельс, Вікторія та Південна Австралія.

Харчова промисловість. У країні успішно діють маслоробне виробництво, сироваріння, молочноконсервна промисловість, м’ясохолодобійне, м’ясоконсервне виробництво, виготовлення бекону, борошномельна промисловість, обробка тютюнового листя тощо, а також численні підприємства з консервування овочів та фруктів, виготовлення соків і фруктових концентратів. За розвитком пивоварної промисловості (18,6 млн. гл) країна належить до світових лідерів. Виноробство розвинуте у штатах Південна Австралія, Західна Австралія і Новий Південний Уельс.

Для харчової промисловості характерна експортна орієнтація. Так, експорт м'яса становить до 45% його виробництва, масла до 50%, сиру -- 45%, пшениці і борошна -- до 80%, цукру -- до 65%. Тому найбільші центри харчової промисловості розміщені у портових містах.

6.Сільське господарство. У сільському господарстві використовуються лише 10% площі країни, з них під ріллею — не більше 1/3, посівні площі варіюють від 17 до 22 млн га. решта — пасовища. Однак австралійський аграрний сектор відзначається високою товарністю і продуктивністю. У країні середній розмір ферм становить 2300 га (один із найвищих показників у світі), а понад 80% оброблюваної землі належить фермерам, які володіють від 4000 до 40 000 га.

Розвиток сільського господарства характеризується високим рівнем механізації, електрифікації і впровадженням біотехнологій тощо. Велике значення має штучне зрошення. Потужні зрошувальні системи розташовані здебільшого у штатах Новий Південний Уельс і Вікторія, у басейні Муррея і його приток. Площа зрошуваних земель становить2,1 млн. га, з яких 60% припадає на пасовища і 40% на частку польових і садових культур.

Рослинництво. Зернові культури вирощують у східних і південно-східних районах країни. Загальне виробництво пшениці становить в середньому 25 млн. т, у середньому до 70% зборів вивозиться. Важливими озимими зерновими культурами є ячмінь (7 млн. т) і овес (2 млн. т), за експортом яких Австралія є передовою у світі. Культивують також кукурудзу, сорго і трітікале (гібрид жита і пшениці), а з олійних культур — земляний горіх, соняшник, рапс і сою. Бoльшая часть (98%) риса выращивается на орошаемых землях вдоль рек Муррей и Маррамбиджи (в нижней части долины) на юге Нового Южного Уэльса. Расширяются посевы риса в Квинсленде.

Возделывание сахарного тростника ограничено прибрежными районами на востоке Квинсленда и на севере Нового Южного Уэльса.

Майже весь бавовник вирощують у штаті Квінсленд Овочівництво розвинуте на сході і південному сході. Хоча більшість овочів споживають у свіжому вигляді, у зрошуваних районах їх вирощують для консервування або заморожування. Яблуні, груші й абрикоси саджають на плоскогір’ях, банани, ананаси, папайю, манго — у тропічних широтах. Із плодівництва експортними культурами є ізюм, апельсини, груші й яблука.

Для виноробства і споживання у країні на 80 тис. га культивують виноградники. Австралійські вина відзначаються різноманітністю. У країні функціонують 780 виноробних заводів, однак майже половину продукції забезпечує Південна Австралія, зокрема долина Баросса. Експорт вина становить понад 150 млн. л.

Збір яблук в Австралії становить 344 тис.т, цитрусових -- 545 тис.т, винограду -- 608 тис.т, родзинок -- 64 тис.т. Вироблено 286 тис.т очищеного бавовнику.

Тваринництво. На частку тваринництва припадає 68% вартості усієї продукції сільського господарства. Австралія є найбільшим у світі виробником і постачальником високоякісної вовни (щороку виробляється понад 725 тис. т), а також провідним експортером м’яса (виробництво 3,3 млн. т) і молочних продуктів (143 тис. т масла і 233 тис. т сирів). Австралійське вівчарство зародилося ще у 1797 р., коли з мису Доброї Надії було завезено кілька мериносів, і дотепер Австралія за їх кількістю є лідером (132,6 млн. голів). Більшість поголів’я овець зосереджена у степових і напівпустельних районах, на західних гірських схилах. Приблизно 3/4 усього поголів’я є австралійськими мериносами з високоякісною вовною. Питома ємність пасовищ не однакова: у Західній Австралії одна вівця припадає на 3,2 га, у вологій прибережній зоні — від 1,6 до 12 га на одну вівцю. До 90% вовни експортують, здебільшого у сирому вигляді. Наприкінці XX ст. було налагоджено експорт живих овець (передусім у мусульманські країни Близького Сходу).

М’ясну рогату худобу розводять переважно у тропічних районах на великих скотарських господарствах — ранчо («станціях») пн.. шт. Квінсленд,пн.. територія, пд.-сх караїни шт. Вікторія. Молочне скотарство розвинуте у східних, вологих районах, здебільшого на прибережній рівнині. Загальне поголів’я великої рогатої худоби сягає 24,7 млн. голів. Спеціалізовані молочні ферми невеликі (130--140 га), розміщені у південно-східній частині країни та навколо великих міст.

Виробництво яловичини і телятини становить 1,8 млн. т, з них 42% експортується. Збільшився експорт і живої худоби (понад 900 тис. голів). Свинарство, птахівництво і бджільництво орієнтовані на внутрішній ринок, і лише окремі продукти вивозяться.

Лісове господарство. З огляду на пустельні і напівпустельні території Австралія слабо забезпечена промисловою деревиною. Особливо цінується евкаліптова деревина. Загальна заготівля промислової деревини становить 17,6 млн. м3. Австралія закуповує деревину, насамперед м’яких порід, в Канаді і США.

Рибальство. Ця галузь традиційно розвинута у південних і східних океанічних водах. Загальний вилов риби сягає 218 тис. т, з них найважливішими є блакитний тунець, австралійський лосось, кефаль й акули, а з ракоподібних — креветки (28 тис. т), омари (16 тис. т), лангусти. Креветок виловлюють у затоці Карпентарія, а омарів — у Великій Австралійській затоці. Промисел устриць і гребінців орієнтований переважно на внутрішній ринок. Із 80-х років XX ст. інтенсивно розвивається аквакультура (розведення і вирощування водних організмів: риби, молюсків, ракоподібних, водоростей за певних умов для підвищення продуктивності водоймищ), основними об’єктами якої є устриці, тунці, лососі, креветки і гребінці. Промисел перлів нині майже припинився.

7.Транспорт. В Австралії розвинуті всі види транспорту. Автошляхи відіграють важливу роль у перевезеннях вантажів (80%) і пасажирів. Загальна протяжність доріг становить 913 тис. км, але вони розподілені нерівномірно. Так, добре забезпечені шляхами лише східні, південно-східні і південно-західні райони країни. Тільки 353,3 тис. км доріг мають тверде покриття. У сільських і віддалених місцевостях у вологий сезон іноді кілька тижнів дорожнє сполучення неможливе. Після Другої світової війни було побудовано трансконтинентальне шосе Схід — Захід, яке перетинає країну від м. Порт-Огаста до Калгурлі. В Австралії існує національна система автошляхів, яку фінансує федеральний уряд, у 90-ті роки XX ст. розпочалося будівництво платних доріг, передусім у районі Мельбурна. В Австралії зареєстровано 9 млн. пасажирських і 2,2 млн. вантажних автомобілів, на 1 тис. жителів припадає 647 автомобілів.

Залізниці здійснюють більшість перевезень видобутих корисних копалин, зокрема вугілля, зерна та інших сільськогосподарських продуктів. У кожному штаті, крім державних, діють і приватні залізниці, які обслуговують сільські і промислові райони. Протяжність залізниць сягає 43 802 км, з них 5290 км електрифіковано. Трансконтинентальна залізнична магістраль (1800 км) перетинає континент із сходу на захід — від Сіднея до Перта. У Квінсленді діє унікальна мережа вантажного трамвайного сполучення між цукровими плантаціями і цукровопереробними заводами.

Морський транспорт відіграє важливу роль у перевезеннях масових вантажів (зокрема, залізної руди і вугілля). Через австралійські порти щороку проходить понад 130 млн. т імпортних і 300 млн. т експортних товарів. Загальна тоннажність австралійського флоту становить 1,53 млн. бр.-реєстр. т (2004). Масово використовуються іноземні судна. Понад 20 (із 70) портів країни пропускають від кількох до 20 млн. тонн вантажів на рік. Великими портами є Дампір (залізна руда), Порт-Гедленд (залізна руда), Ньюкасл (кам’яне вугілля і залізна руда). Столиці всіх штатів розташовані на узбережжях і є вантажними портами загального типу (найбільший вантажний порт Австралії — Мельбурн — 25 млн. т).

Авіаційний транспорт Австралії за розмірами пасажиро- (15 млн. пасажирів) і вантажообігу на душу населення є одним із лідерів у світі. Майже всі поселення пов’язані авіамережами з найближчими міськими центрами. Авіаційні перевезення здійснюють приватні національні компанії «Ансетт Груп» і «Куонтас». На території країни нараховується 448 аеропортів із постійними рейсами, з яких 9 — міжнародні, зокрема Сідней (29% пасажирообігу) і Мельбурн (24%), транзитний — Дарвін. Повітряний транспорт забезпечує регулярну доставку пошти, свіжих фруктів та овочів навіть у малонаселені райони країни.

У країні розвинутий трубопровідний транспорт. Загальна протяжність нафтопроводів становить 4773 км, газопроводів — 28 680 км.

8. Зовнішня торгівля. Економіка Австралії значно залежить від зовнішньоекономічних зв’язків. Австралійський експорт (86,9 млрд. ДОЛ.) представлений кам’яним вугіллям, металами, золотом, алмазами, м’ясом, вовною, зерновими культурами, молочними продуктами, цукром тощо. Країна імпортує (98,1 млрд. дол.) переважно комп’ютери, літаки, автомобілі, хімічні продукти (у т. ч. нафту), телекомунікаційне обладнання, ліки, одяг, взуття тощо.

Основними торговельними партнерами Австралії є Японія, США, країни ЄС, АСЕАН, Нова Зеландія, Південна Корея, Індонезія та ін. Останнім часом почали розвиватися австралій- сько-українські торговельні відносини (товарообіг у 2004 р. становив 63,5 млн. дол., з яких на імпорт припало 89%).

Соціальна сфера

Приплив європейських іммігрантів у повоєнні часи вплинув на формування австралійської національної культури.

Освіта. В Австралії у початкових і середніх школах освіта є обов’язковою для усіх дітей віком від 6 до 15 років (у Тасманії — до 16 років). У країні існує 37 державних і З приватних університети, найбільшими і найдавнішими з яких є Сіднейський (1850), Мельбурнський (1853), Аделаїдський (1874) тощо. Майже 18% дорослого населення мають університетську освіту.

Письменним є понад 99% дорослого населення.

Культура і мистецтво. В Австралії дбайливо ставляться до культури аборигенів. У їхньому різьбленні, гравіруванні і розписах (на щитах, бумерангах, священних предметах — «чурингах») геометричний орнамент поєднується з умовними магічними символами і побутовими малюнками. Культурна своєрідна спадщина зберігається у музеях і картинних галереях. У Сіднеї знаходяться Антропологічний музей Австралії, Художня галерея Нового Південного Уельсу, Військово-меморіальна художня галерея, Музей прикладного мистецтва і науки; у Мельбурні — Національна галерея Вікторії, Музей сучасного австралійського мистецтва, Музей Вікторії, Національний гербарій і Королівський ботанічний сад. У Брісбені розташований славнозвісний гербарій Квінсленду. Королівський театр у Сіднеї засновано ще у 1833 р., нині у столицях штатів діють театри і невеликі художні трупи (Австралійська шекспірівська компанія і Мельбурнський театр «Ла-Мама»).

У країні архітектурних споруд колоніальних часів збереглося небагато. У Сіднеї знаходиться район колоніальної архітектури, будинок граматичної школи, Сіднейська опера (символ нової Австралії); у Перті — англіканський і католицький собори; в Аделаїді — собор, св. Петра і католицький собор св. Франсиса Ксавьєра; у Баллараті — відновлене місто золотошукачів середини XIX ст.; у Мельбурні — собор св. Патрика, Королівський монетний двір тощо.

Рекреація і туризм. Щороку Австралію відвідують 5 млн. туристів, які приносять понад 8 млрд. дол. прибутку.

Із 70—80-х років XX ст. Австралія все більше туристів приваблює теплими морями, кліматом, пляжами, оригінальною флорою та фауною. Культурними центрами є міста Сідней, Мельбурн, Канберрі, Аделаїда, Перт. В Австралії часто проходять фестивалі і спортивні змагання. Головний фестиваль мистецтв проводять в Аделаїді раз на два роки. Щорічно у лютому проходить фестиваль мистецтв у Перті, а в січні — у Сіднеї. Збільшенню кількості туристів до Австралії сприяють традиційні міжнародні ярмарки у Сіднеї, гонки «Формули-1» в Аделаїді, кінні і водні змагання, відкритий чемпіонат Австралії з тенісу, який входить до серії «Великого шолома» у Мельбурні тощо. Цікавлять туристів й австралійці-аборигени, змагання з метання бумеранга.

Основні курортні міста Австралії знаходяться на східному узбережжі: Таунсвілль, Туеумба і найпопулярніший — Золотий Берег, відомий морським парком з акулами і дельфінами, казино, сприятливими умовами для серфінгу.

Дата добавления: 2014-01-07