Лекція 3. Організація управлінського обліку в системі контролінг

3.1. Трансформація бухгалтерського обліку

При дослідженні інформаційних потоків випливає зупиниться на джерелах формування інформації, використовуваної для прийняття управлінських рішень. Основним і найбільш значимим джерелом є бухгалерская інформація, тобто інформація, надана бухгалтерським обліком. Еволюційному розвиток бухгалтерського обліку привнесло безліч точок зору на тлумачення його визначення щодо сучасних позицій і підходів.

Так, аналіз визначень обліку за останні 5-10 років показує, що переважної ставати визначення бухгалтерського обліку як системи виміру, обробки і передачі інформації про визначений хозяйствующим суб'єкті: як свідомо і штучно конструируемой системи виміру, реєстрації, збору, обробки, аналізу і надання даних у засобах і джерелах засобів підприємства, як джерела задоволення потреб користувачів у фінансовій інформації.

Виявивши цю тенденцію, правомірне твердження, що вимоги, предъявимые до бухгалтерського обліку, трохи видозмінилися в зв'язку зі змінами зовнішніх факторів. А це значить, що інформація, надана бухгалтерським обліком повинна бути більш деталізованим, розширеним і релевантної, відповідати інтересам не тільки зовнішніх, але і внутрішніх користувачів. Ту частину системи бухгалтерського обліку, що забезпечує потреби керування в інформації, називають управлінським обліком. До такої інформації відносяться дані про витрати на виробництво, собівартості продукції й окремих її видів, рентабельності випуску і результатах реалізації продукції, робіт і послуг.

Говорячи про управлінський облік, необхідно відзначити, що проблемами його дослідження займаються деякі уеные: Голів С.Ф, Данилочкина Н.Г., Нидлз Б., Миколаєва С.А., Струкова С.А., Шеремет А.Д. і досить обмежене коло деяких інших.

3.2. Формалізація факторів, які визначають вибір підсистеми управлінського обліку

Використання даних управлінського обліку в рамках підприємства може бути розглянуте по різному. Це зв'язано з формалізацією факторів, що визначають вибір підсистеми управлінського обліку.

Розмаїтість підприємств, заснованих на різних формах власності, менталітет і компетентність сучасних керівників і їхня потреба в наявності необхідної управлінської інформації обумовлює розмаїтість форм організації управлінського обліку. Основні фактори, що визначають вибір підсистеми управлінського обліку, приведені на рис. 3.1.

	Взаємозв’язок фінансового і управлінського обліку

Інтегрована система обліку

Автономна система обліку

Рис. 3.1. Формалізація факторів, що визначають вибір підсистеми управлінського обліку

Серед існуючих варіантів взаємозв'язку фінансового й управлінського обліку найбільш адекватною сучасною умовою розвитку економіки України, на наш погляд, є інтегрована система фінансового й управлінського обліку, що передбачає в стандартному плані рахунків бухгалтерського обліку наявність рахунків для обліку витрат по статтях, а також рахунків для обліку результатів діяльності. Даний варіант найбільш простий у використанні, оскільки забезпечує функціонування управлінського обліку в системі рахунків бухгалтерського обліку. А введення в дію нового плану рахунків бухгалтерського обліку дозволить модернізувати систему обліку витрат таким чином, щоб вона могла вирішувати задачі управлінського характеру.

Наступним фактором, що визначає вибір системи управлінського обліку, є оперативність обліку витрат. З цього погляду облік фактичних витрат поступається місцем облікові витрат по методу "стандарт-кост". Це відбувається тому, що планування витрат по даному методі здійснюється на підставі прогнозів на майбутнє, а не на фактах минулого. А це, у свою чергу, відіграє важливу роль у забезпеченні точності прогнозів і ефективності контролю витрат.

Підсистема управлінського обліку характеризується ще одним важливим фактором, що полягає в повноті включення; витрат всебестоимость продукції. Мова йде про методи обліку витрат по повній і неоплной (усіченої) собівартості продукції. Слід зазначити, що окремо узяті системи обліку витрат на практиці не зустрічаються в чистому виді, і жодна з них не має істотних переваг. Підприємства вибирають ту або іншу систему обліку витрат у залежності від багатьох факторів, моделюють них у соотвествии зі своїми особливостями і використовують змішані варіанти побудови обліку витрат. Серед існуючих систем обліку витрат великою підмогою є метод «директ-кост». А його використання в сполученні з методом «стандарт-кост» відкриває визначені переваги в порівнянні з традиційними методами.

3.3. «Директ-кост» в поєднанні зі «стандарт-кост»

«Директ-кост» - це один із мтеодов обліку витрат по усіченій собівартості. Основною його особливістю є те, що собівартість продукції враховується і планується тільки в частині перемінних витрат. Постійні ж витрати поетапно списуються зарахунок фінансового результату. Ефективне керування витратами і прибутком залежить від точності калькуляції. Найбільш точної є та калькуляція, що містить у собі усі види витрат, а тільки ті, котрі безпосередньо зв'язані з виробництвом даної продукції.

Крім того, «директ-кост» дозволяє реалізувати продукцію по маржинальной собівартості, що найбільше актуально в даний час при неповному завантаженні виробничих потужностей, коли основна продукція поглинає всі накладні витрати. При цьому рентабельність продукції, розрахована на базі перемінних витрат, підвищується, оскільки всі постійні витрати уже відшкодовані в складі повної собівартості основного продукту.

Основні ж функцією методу «стандарт-кост», на думку Манна Р., Майэра Э., є контроль витрат виробництва. Базуючи на розробці стандартів (норм) на витрати праці, матеріалів, накладних витрат, упорядкування стандартної (нормативної) калькляции й обліку фактичних витрат із вделением відхилень від стандартів (нормативів), даний метод доповнюється метод «директ-кост» і додає йому трохи інший відтінок, коли прямі перемінні витрати плануються по видах продукції, інші - по центрах рсходов. Також плануються ціни і кількість продукції, що випускається.

3.4. Управлінський облік – інформаційна основа прийняття управлінських рішень

Основна задача управлінського обліку - служить інформаційною опорою для прийняття управлінських рішень. Функції контролінга значно ширше. Вони містять у собі не тільки управлінський облік, але й елементи планування, контролю, аналізу, а також вироблення альтернативних варіантів управлінських рішень. Процес вироблення варіантів управлінських рішень відноситься до найбільш трудомісткої і відповідальної частини контроллинга. При цьому оптимальне використання відзначеного змішаного методу обліку витрат дозволяє вирішувати деякі принципові задачі управлінського характеру:

1. Вибирати оптимальні упрвлінські рішення при умовах недовантаження виробничих потужностей (можливість маніпуляції частиною постійних затат – «холостих витрат», що приходяться на частину використаних виробничих потужностей);

2. Спрощувати нормування витрат за рахунок скорочення статей собівартості, що, у свою чергу, дозволить підвищити якість обліку і контролю умовно-постійних витрат;

3. Оптимізувати асортимент що випускається продукції, визначати доцільність прийняття додаткового замовлення за цінами нижче звичайних, робити комплктующие виробу усередині підприємства або закуповувати них з боку й інших задач.

У відповідності з потребами керівництва підприємства в інформації необхідні науково-обгрунтована організація й упорядкування складу і структури всіх інформаційних потоків, які б гарантували інформаційне забезпечення для прийняття рішень. При цьому управлінський облік охоплює усі види облікової і необлікової інформації, що використовується для оперативного керування явищами і процесами. Ціль управлінського обліку можна систематизувати по трьох основних напрямках:

- забезпечення необхідною інформацією менеджерів, відповідальних за досягнення кінцевих виробничих результатів;

- визначення фактичної собівартості продукції і відхилень від установлених норм;

- визначення фінансових результатів по структурних підрозділах (центрам відповідальності).

Використання даних управлінського обліку також допускає деталізацію Плану рахунків бухгалтерського обліку для того, щоб мати необхідну і достатню информациюо фактах господарського життя по видах продукції, центрам відповідальності, місцям відвантаження або персональних замовлень і ін. Ступінь деталізації Плану рахунків визначається підприємством самостійно відповідно до особливостей виробничо-господарських процесів, що протікають на підприємстві і потребою менеджерів в інформації для прийняття управлінських рішень. Подібна самостійність (варіантність використання Плану рахунків) визначається як елемент обліково-економічної політики підприємства, що затверджується на визначений обліковий період.

3.5. Варіант впровадження системного методу обіку затрат («директ-кост» в поєднанні зі «стандарт-кост»)

У зв'язку з вищевикладеним доцільно сформувати основні етапи впровадження змішаного методу обліку витрат у роботу промислових підприємств.

Перший етап упровадження змішаного методу обліку витрат полягає в необхідності структурированя витрат на базі даних бухгалтерського обліку, тобто формування рахунків по групах видів витрат і облік витрат по визначальних факторах. Діюча в даний час номенклатура рахунків бухгалтерського обліку витрат і результатів повинна бути сформована так, щоб безліч рахунків витрат були включені в однорідні групи.

Угруповання видів витрат підприємства повинні обмежуватися рамками: 10-11 самих великих видів витрат. Відхилення від цього оптимального значення може привести або до заплутаності і визначеного роду складностям у вирахуванні маржинального доходу і відповідно загального доходу підприємства або до недооцінки деяких видів витрат (їхній «розчиненні» в інших витратах), що також негативно позначиться на кінцевому результаті. Тому авторами пропонується наступне угруповання рахунків по групах видів витрат (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Дата добавления: 2014-01-07