Угруповання видів витрат по статтях відповідно до визначальних факторів

№	Найменування статтей	Чисто виробничі (перемінні витрати)	Прямі постійні витрати	Косвені постійні затрати
	Сировина і матеріали	+
	Витрати на оплату праці і утримання персоналу	+	+	+
	Вирати на утримання виробничих приміщень і на паливо, газ, електроенергію для виробничих потреб		+
	Витрати на аренду		+
	Транспортні витрати		+
	Вирати на рекламу і командировки			+
	Вирати на утримання основних засобів і на поточний ремонт		+
	Податкові і страхові внески			+
	Витрати на відпуск товарів і поручительство	+
	Відсотки по борговим зобов’язанням		+	+
	Інші виробничі витрати		+

Крім того, необхідно оцінити витрати по визначаючим факторах. Масштабом оцінки поводження витрат служить обсяг виробництва (реалізації), тобто поводження витрат необхідно розглядати з позиції зміни обсягу виробництва (реалізації). За цією ознакою можна виділити наступні групи витрат.

1. Перемінні витрати, тобто витрати, пропорційна зміна яких залежить від зміни обсягу виробництва (реалізації). Ці витрати враховуються бухгалтерією і служать технологічною собівартістю продукції. Величина цих витрат у більшості випадків складає нижню припустиму границю ціни продукції.

2. Постійні витрати (витрати інфраструктури). Під інфраструктурою варто розуміти все підприємство, його організацію і потенціал для підтримки фінансово-господарської діяльності. Зміна інфраструктури (устаткування, кадри, приміщення й ін.) спричиняє зміна витрат, що носять східчастий характер (тобто в міру прийняття рішень).

Тенденція зміни постійних витрат не залежить від зміни обсягу виробництва. У бухгалтерії вони враховуються як непрямі витрати. Однак, для забезпечення можливості регулювання прибутку окремого виду продукту, необхідно розкласти постійні витрати на окремі ступіні, виділення яких підприємство визначає самостійно.

Ціль даного східчастого підрозділу постійних витрат полягає в тому, щоб виявляти місця їхнього виникнення, здійснювати контроль, а отже, сприяти оптимізації витрат і раціональному керуванню. Розкладання постійних витрат на ступіні також дозволить визначати прибуток окремого продукту.

До найбільш загальних ступіней постійних витрат, виділених Манном Р. і Маэйром Е., відносяться витрати, які не можна віднести до конкретних видів продукції, але можна враховувати по групах виробів, центрам відповідальності або функціональних областей діяльності без додаткового розподілу, і витрати, які не можна безпосередньо ортнести ні на виріб, ні на місця виникнення витрат. На думку Антацюва В.А., пятиступенчатое підрозділ постійних витрат являетс максимальним. Однак на практиці рідко удається виділити всі ступіні постійних витрат. «Тому, у залежності від потреб і можливостей підприємства обмежитися двома, трьома, чотирма ступінями, але не однієї». Вышепреведенные аргументи дозволяють сформувати модель обліку витрат з виділенням ступіней постійних витрат (рис. 3.2). Дана модель дозволяє чітко стуктурировать витрати продукту і його прибутку, що дає підставу для прийняття рішень і оцінки реального положення справ.

	В   И   Р   У   Ч   К   А
		П Р И Б У Т О К

Рис. 3.2. Модель обліку витрат по методу «директ-кост» з виділенням рівнів постійних витрат

Другий етап упровадження змішаного методу облыку витрат полягає в особливостях визначення маржинального доходу, що показує величину позитивного результату при порівнянні доходу від реалізації з перемінними витратами. Він є джерелом покриття постійних витрат і повинний забезпечити одержання прибутку.

Маржинальный доход на одиницю продукції являє собою різницю між ціною реалізації цієї одиниці і перемінних витрат на неї. Внутрішні звіти підприємства, побудовані за формою обліку маржинального доходу, містять інформацію, необхідну для прийняття оперативних управлінських рішень. У таких звітах постійні витрати не «розподіляються» по групах (видам) продукції, а показуються загальною сумою. Управлінський аспект даної інформації полягає в здійсненні визначених дій у частині контролю над ситуацією, щоб сума отриманого маржинального доходу була достатньої для погашення постійних витрат і одержання прибув. Частка маржинального доходу у виторзі розраховується по наступній формулі:

Маржинальний дохід / Виручка * 100% = частка маржинального доходові у виручці

Отже, маржинальный доход являє собою проміжний результат діяльності підприємства, за допомогою якого можна визначити прибуток або збитковість калькулюємого об'єкта.

Засвоєння концепції маржинального доходу дозволяє повернутися до східчастого підрозділу постійних витрат і зобразити них у трохи інший інтерпритації.

У схемі багатоступеневого обліку маржинального доходу показане навантаження кожного рівня постійних витрат в абсолютному значенні. Кожна маржа (сума покриття) показує величину постійних витрат, що повинна бути відшкодована. Загальна маржа, що містить усі постійні витрати і прибуток, розпадається на окремі ступіні, що відповідають їхній участі у виробництві продукції, і непокритий залишок зменшення.

Таким чином, використання даного методу обліку витрат дозволить не тільки оцінити кожен рівень витрат, а отже, можливість впливу на ситуацію, але і виявити причинно - слідчі зв'язки виникнення цих витрат.

Третій етап упровадження змішаного методу обліку витрат полягає в необхідності формування системи внутрішньої звітності для вирахування кінцевого результату.

Потреба в звітності виникає в зв'язку з розбіжністю в часі появи інформації і її використань. А тим часом, інформація, що утримується в звітах, необхідна для складання прогнозів, прийняття рішень, планування, передачі інформації зацікавленим особам усередині і поза підприємством. З цього випливає основна мета системи внутрішньої звітності, що складається в передачі об'єктивної інформації про заплановані і фактичні події, процеси на підприємстві.

Запуск у дію системи внутрішньої звітності відбувається за допомогою поступального руху інформаційних потоків від низових рівнів звітності до верхніх ланок керування. Суть даного висловлення розкриває рис. 3.3.

		В н у т р і ш н я з в і т н і с т ь

Рис. 3.3. Рух інформаційних потоків в середині підприємства

Найбільш істотним елементом у системі інформаційних потоків внутрішньої звітності є «Звіт про фінансові результати», тому що саме в ньому фіксуються види витрат що дозволяють оцінити роботу підприємства (структурного підрозділу) і установити оптимальну залежність алгоритму «витрати – прибуток». У зв'язку з цим необхідно сформувати схему системи внутрішньої звітності для вирахування кінцевого результату.

Визначення в такий спосіб кінцевий результат повинний відповідати кінцевому результатові, обчисленому у фінансовій бухгалтерії і відбитому на рахунку прибутків і збитків. Дана модель являє собою методологічну основу внутрішньої звітності, що повинна простежуватися у всіх внутрішніх звітах підприємства.

Відповідно до потреб керівництва підприємства в інформації, необхідні правильна організація й упорядкування структури всіх звітів, що гарантували б інформаційне забезпечення для прийняття рішень. Зрозуміло, що без використання ПЕВМ ця задача буде важковиконуємої і дуже витратної. Використання ж можливостей комп'ютерних технологій дозволи розширить систему звітів і розвити неї до діалогової системи запитів потрібної інформації. Моделювання внутрішньої звітності на підприємстві дозволить підготувати потрібну (релевантну) управлінську інформацію і використовувати її з максимальною користю при мінімальних витратах.

Успішне рішення питань моделювання внутрішньої звітності можливо за умови функціонування чітко відкладеної системи руху інформаційних потоків підсистеми «Контролінг», оскільки саме вона є складовою частиною інформаційної системи підприємства. У відповідності з цим можна сформувати найбільш загальну модель прибутку й оптимізації: витрат, відповідно до якої, шляхом маніпулювання видами витрат (особливо постійних витрат) і обсягу виробництва (реалізації), можна легко визначити передбачуваний прибуток і зробити діагностику фінансово-господарської діяльності підприємства.

Отже, закінчуючи вивчення управліського обліку як основи контролінга, відзначимо, що управлінський облік формує інформацію, що забезпечує вироблення альтернативних варіантів управлінських рішень за результатами виробничої діяльності підприємства. У цьому зв'язку управлінський облік є одним з основних інформаційних «постачальників» системи «Контролінг».

Дата добавления: 2014-01-07