Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Класифікація послуг як предмета торгівлі




 

 

Класифікаційні критерії послуг та методики контролю за ринком розробляються, зважаючи на важливість адекватного регулювання плинного ринку послуг, оптимізації параметрів його функціонування та розвитку на національному та міжнародному рівнях.

Торгівля послугами пов’язана з процесами інвестування, будівництва, банківсько-кредитної діяльності та з іншими формами міжнародної економічної діяльності. Тобто, маючи ознаки самостійної форми міжнародного співробітництва, торгівля послугами є об’єднуючим елементом.

Існує низка статистичних систем та класифікацій послуг (часто не порівнянних між собою), зокрема: Керівництво з платіжного балансу (п’яте видання МВФ), Система національних розрахунків 1993 р., Класифікація основних продуктів ООН, Міжнародна стандартна галузева класифікація усіх видів економічної діяльності, Класифікація торгівлі послугами ОЕСР та Євростату, рекомендації зі статистики міжнародної міграції ООН тощо.

Об’єктивними критеріями класифікації послуг є характер їх учасників і чинників, а саме:

Ø суб’єктів послуг;

Ø предметів і об’єктів послуг;

Ø взаємин між учасниками ринку послуг;

Ø механізм реалізації послуг.

Враховуючи зазначене, залежно від способу доставки споживачам послуги класифікують на:

а) послуги, пов’язані з інвестиціями та виробничою кооперацією (готельні, професійні послуги, передавання технологій);

б) послуги, пов’язані з торгівлею (транспортні, технічне обслуговування, страхування);

в) послуги, пов’язані з інвестиціями, виробничою кооперацією та торгівлею (зв’язок, будівництво, обслуговування виробничого обладнання);

г) послуги, які мають автономний характер (інформаційні, особисті, культурні, рекреаційні).

Порадник зі складання платіжного балансу МВФ, яким користуються усі країни світу, відносить до торгових (тобто міжнародних) послуг такі їх види та підвиди: транспорт (пасажирський і вантажний), поїздки (ділові і особисті), зв’язок, будівництво, страхування, фінансові послуги, комп’ютерні та інформаційні послуги; роялті та ліцензійні платежі, інші бізнес-послуги (посередницькі послуги, лізинг та інші ділові, професійні і технічні послуги), особисті, культурні та рекреаційні послуги (аудіовізуальні та інші), державні послуги, не віднесені до інших категорій.

Система національних рахунків 1993 р. є комплексною системою рахунків, пов’язаних з економічною діяльністю та секторами економіки країни. Для збору даних по операціях певної країни з усіма іншими в цій системі передбачений “рахунок зовнішніх операцій”. У рамках цього рахунка існує “рахунок зовнішніх операцій по товарах та послугах”, де окремо реєструються торгівля товарами та послугами.

Класифікація ГАТС/СОТ включає понад 600 різновидів послуг. Вона базується на Міжнародній стандартизованій промисловій класифікації, яка прийнята ООН і визнається у багатьох країнах світу. Згідно з цією класифікацією до послуг належать ділові послуги (професійні, комп’ютерні та суміжні послуги, послуги з досліджень і розробок, послуги у сфері нерухомості, послуги, супутні позичанню або лізингу без операторів, інші ділові послуги); послуги зв’язку (поштові, кур’єрські, телекомунікаційні, аудіовізуальні та інші послуги); будівництво та суміжні інженерні послуги, послуги дистриб’юторів (послуги комісійних агентів, послуги оптової та роздрібної торгівлі, франчайзинг, інші); послуги у сфері освіти, послуги з охорони навколишнього середовища, фінансові послуги, соціальні послуги, пов’язані з охороною здоров’я, послуги, пов’язані з туризмом, послуги, пов’язані з організацією відпочинку, культурних і спортивних заходів, транспортні послуги, інші послуги.

В ГАТС виокремлюють такі 4 способи (методи) постачання послуг (рис. 4.1) [5, с. 304]:

1) транскордонне постачання: послуги надаються фірмою в одній країні, а споживач перебуває в іншій (наприклад, консультаційні послуги, що надаються через міжнародні телефонні мережі, постачання послуг поштою, переказ грошей через банки). Постачальник і споживач послуги не переміщаються через кордон, його перетинає тільки послуга;

2) споживання за кордоном: споживачі приїзджають до іншої країни, щоб отримати чи придбати послуги (наприклад, туристичні послуги, освіту, медичні послуги в лікарні іншої країни тощо). Постачальник не переміщується.

3) комерційна присутність: постачальник через філіал, представництво, дочірню компанію чи іншу структуру надає послуги на території іншої країни, де перебуває споживач (наприклад, послуги в країні філіалу іноземного банку). Тобто постачальник послуг переміщується, а споживач ні.

4) присутність фізичних осіб, які здійснюють подорож до країни споживача для надання йому послуг (наприклад, відрядження консультантів, медиків, гастролі театрів, артистів, лекції професорів університетів, послуги архітекторів та інше).

Класифікація Світового банку передбачає поділ усіх послуг на дві групи:

Ø чинникові послуги, які включають платежі, що виникають у зв’язку з міжнародним рухом чинників виробництва (доходи та інвестиції, роялті, ліцензійні платежі, зарплата нерезидентам);

Ø нечинникові послуги, які включають решту видів послуг (транспорт, подорожі та інші нефінансові послуги).

Згідно з підходом, який прийнятий конференцією ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), виокремлюють вісім видів послуг:

1) фінансові;

2) зв’язку;

3) будівельні та проектно-конструкторські;

4) транспортні;

5) професійні та ділові (юридичні, медичні тощо);

6) комерційні;

7) туристичні;

8) аудіовізуальні (теле-, відео- кінематографічні).

 


Якщо брати до уваги описовий класифікатор, то серед усіх видів міжнародних послуг можна виокремити ті, які визначають сутність природи господарської діяльності певної фірми або відповідної галузі, і ті, що репрезентують лише окремі види господарської активності бізнесових структур.

Враховуючи зазначене, можна виокремити у системі міжнародної торгівлі послугами два блоки:

1) структурно-галузеві компоненти – це:

Ø інформаційні послуги;

Ø міжнародні транспортні послуги;

Ø міжнародний туризм;

Ø банківсько-страхувальні послуги;

2) виробничо-комерційні операції – це:

Ø лізинг;

Ø франчайзинг;

Ø інжиніринг;

Ø ліцензійний обмін;

Ø міжнародні орендні операції.

 

4.4. Основні положення Генеральної угоди про торгівлю послугами (ГАТС)

 

На відміну від міжнародної торгівлі товарами, яка регулювалася положеннями ГАТТ з 1947 р., багатостороннє міжнародно-правове регулювання торгівлі послугами було відсутнє до 1986 р. Лише в ході Уругвайського раунду багатосторонніх переговорів ГАТТ було створено Комітет з торгівлі послугами та шість робочих груп з проблем лібералізації міжнародної діяльності у сфері транспорту, зв’язку, будівництва, туризму, інжинірингу та надання фінансових послуг. У 1987 р. були розроблені принципи та правила, що мають регулювати торгівлю послугами між країнами, а в 1990 р. міністрам торгівлі країн-учасниць Уругвайського раунду було представлено проект Генеральної угоди з торгівлі послугами (ГАТС). У грудні 1993 р. Уругвайський раунд ГАТТ завершив свою роботу, а Генеральна угода про торгівлю послугами стала складовою Марракеської Угоди про заснування Світової організації торгівлі.

ГАТС (General Agreement on Trade in Services – GATS), що входить на правах додатку в угоду про СОТ, є головним міжнародним документом, котрий регулює міжнародну торгівлю послугами в цілому. Документ визначає торгівлю послугами як надання послуги з території однієї країни на територію іншої країни і розглядає усі види послуг, крім наданих урядом. Серед основних положень угоди можна виокремити такі:

Ø міжнародна торгівля послугами має ґрунтуватися на принципі режиму найбільшого сприяння (РНС);

Ø ставлення до послуг, наданих нерезидентами, на внутрішньому ринку закордонних країн повинно виходити з національного режиму, тобто бути недискримінаційним транспарентним (країни зобов’язані публікувати нове регулювання, що стосується торгівлі послугами, і сповіщати інші країни про нього);

Ø забезпечення активної участі країн, що розвиваються, у міжнародній торгівлі послугами.

Генеральна угода про торгівлю послугами (Додаток 1 В до Марракеської угоди) складається з шести частин, кожна з яких містить відповідні статті. Також дана угода містить вісім додатків. В основному тексті ГАТС зафіксовано концепції, принципи та правила, що загалом стосуються торгівлі послугами. У додатках до угоди сформульовані принципи і правила, що стосуються певних видів послуг.

У преамбулі до ГАТС зазначається, що зростаюче значення торгівлі послугами для зростання та розвитку світової економіки зумовлює необхідність укласти багатосторонній звід принципів і правил торгівлі послугами з метою розширення такої торгівлі на умовах гласності і подальшої лібералізації і як засіб сприяння економічному зростанню усіх торгових партнерів, а також розвитку країн, що розвиваються.

У першій частині “Сфера застосування та визначення” наводиться визначення поставки послуг, на які поширюються положення Угоди, окреслені заходи з лібералізації та регулювання торгівлі послугами.

Друга частина “Загальні зобов’язання і дисципліна” містить зобов’язання країн-членів СОТ, а саме: зобов’язання застосування до міжнародної торгівлі послугами режиму нації найбільшого сприяння; прозорості регулювання; створення довідкової служби з торгівлі послугами; застосування спільних (єдиних) стандартів та критеріїв при видачі дозволів і сертифікатів; взаємного визначення кваліфікаційних вимог до надавачів послуг; правил щодо врегулювання монополій, виключних надавачів послуг та іншої підприємницької діяльності, що обмежує конкуренцію; заходів лібералізації торгівлі, зокрема таких, які передбачають зростання ролі країн, що розвиваються.

До третьої частини угоди “Конкретні зобов’язання” включені зобов’язання, які беруть на себе окремі країни щодо доступу на ринок, національного режиму та додаткові зобов’язання (можливості їх введення) в тих чи інших секторах послуг. Згідно з Генеральною угодою з торгівлі послугами зобов’язання країн-учасниць щодо лібералізації доступу до ринків послуг має виконуватись за допомогою внесення змін до національного законодавства, спрямованих на широке застосування принципу національного режиму до іноземних надавачів послуг і сервісних продуктів.

До видів умов, що можуть ставити країни, беручи на себе зобов’язання щодо доступу на ринок, належать [12, с. 481]:

Ø обмеження кількості постачальників послуг;

Ø обмеження загальної кількості операцій з надання послуг або загальної кількості наданих послуг, тобто введення кількісних квот на імпорт іноземних послуг;

Ø обмеження загальної кількості іноземних постачальників послуг, що можуть залучатися до конкретного сектора послуг і споживачів послуг;

Ø вимоги до специфічного типу юридичної особи, що надає послуги;

Ø обмеження на участь іноземного акціонерного капіталу.

Четверта частина ГАТС “Подальша лібералізація” передбачає організацію через кожні п’ять років переговорів з метою подальшої лібералізації товарів послугами.

П’ята частина Угоди “Інституціальні положення” передбачає порядок проведення консультацій, врегулювання суперечок і виконання рішень, а також регламентує роботу Ради з торгівлі послугами та відносини з іншими міжнародними організаціями.

Шоста частина “Заключні положення” містить положення щодо можливості відмови у вигодах Угоди з переліком відповідних випадків і визначення великої сукупності термінів, що застосовуються у цій угоді.

Відповідно до угоди насамперед слід лібералізувати доступ до ринків послуг надавачам з країн, що розвиваються. Цим країнам дозволяється суворіше застосовувати протекціонізм національної індустрії послуг, зокрема допускати іноземних конкурентів у меншу кількість секторів, лібералізувати менше типів угод, а також вимагати від іноземних інвесторів утворювати спільні підприємства з національними надавачами послуг і надавати національним компаніям доступ до інформації іноземних компаній та їх каналів збуту.

Згідно з вимогами ГАТС національне законодавство щодо міжнародної торгівлі послугами повинно використовуватися обґрунтовано й об’єктивно, право на виконання послуг має надаватися іноземцям без бюрократичних зволікань, також не можна застосовувати обмеження щодо міжнародних трансфертів і платежів, якщо країна не має серйозних проблем з платіжним балансом.

У ГАТС містяться положення, що регулюють винятки із загальних правил цієї угоди (у зв’язку з економічною інтеграцією, платіжним балансом, інтеграцією ринку праці, етикою, охороною здоров’я людини, охороною навколишнього середовища, безпекою держав).

Додатки до Угоди є її невід’ємною складовою. Вони уточнюють межі досягнутих домовленостей в окремих секторах послуг – авіаперевезеннях, телекомунікаціях, банківських і страхових послугах.

Розроблена в ході Уругвайського раунду ГАТС привернула увагу національних урядів до проблем міжнародної торгівлі послугами. Результатом цього став перегляд позицій багатьох країн стосовно регулювання процесу міжнародного обміну послугами, що, звичайно позитивно вплине на процес створення єдиної системи регулювання торгівлі послугами у світі.

 

4.5. Сучасний стан та перспективи розвитку світової торгівлі послугами

Протягом тривалого часу для визначення ролі сфери послуг у національній економіці використовувалися два показники: частка цього сектора в загальніій кількості зайнятих і частка обсягу наданих послуг у ВНП. Сьогодні спеціалісти хоча і зважають на недосконалість обох показників, проте продовжують використовувати їх для різноманітних економічних порівнянь, продовжуючи, поряд з цим, пошуки більш досконалих критеріїв економічного аналізу і оцінки ролі сфери послуг у національній економіці. Так, останнім часом для оцінки значення сектора послуг в економіці окремої країни використовується індекс, що розраховується як співвідношення частки експорту товарів до частки експорту послуг у ВНП. Якщо цей показник тримається на низькому рівні, то послуги мають важливе значення для економіки цієї країни. Найнижчий індекс мають Австралія, Бельгія, США, Іспанія, Франція, Сінгапур, Великобританія, Швейцарія.

З метою оцінки вартісних обсягів міжнародної торгівлі послугами та порівняння їх по країнах найактивніше використовуються дані, що містяться у платіжних балансах. Проте ці дані обмежені. Проблема в тому, що до початку 90-х років більшість великих країн (в основному з перехідною економікою) взагалі не розраховували дані про торгівлю послугами; методологія обліку різних статей послуг дуже відрізнялася по окремих країнах; більшість міжнародних операцій з послугами, зокрема тих, що надавались одним підрозділом фірми іншому, взагалі не включалися до статистики платіжного балансу: певні типи угод з надання послуг, особливо такі, як платежі, пов’язані з міжнародним рухом чинників виробництва, передусім капіталу та робочої сили (прибутки від інвестицій, роялті та ліцензійні платежі) помилково записувалися до інших статей платіжного балансу; по окремих видах послуг велась статистика лише щодо їх сальдо. Тому обсяги міжнародної торгівлі послугами, що відображалися статистикою платіжних балансів, можна вважати дещо заниженими.

Для оцінки рівня спеціалізації певної країни на експорті послуг прийнято розраховувати спеціальний індекс. Він показує співвідношення частки експорту і частки імпорту послуг у ВНП. Найбільшою мірою зорієнтований на експорт сектор послуг Швейцарії, США, Іспанії, Гонконгу, Австрії, Великобританії, Бельгії, Люксембургу, Італії. Проте значна частка послуг у загальному обсязі експорту тієї або іншої країни не обов’язково відображає високий рівень її економічного розвитку. Міжнародна торгівля послугами не є винятковою прерогативою промислово розвинутих країн. У низці країн, що розвиваються, послуги також становлять значну частину їхнього експорту [30, с. 14].

Міжнародна торгівля послугами надзвичайно динамічна сфера розвитку світового господарства. Так, частка послуг у ВНП розвинутих країн становить близько 70%, а країн, що розвиваються, – 55%. У сфері послуг розвинутих країн світу зайнято понад 60% працюючих [14, с. 155].

Протягом останніх років питома вага послуг у світовій торгівлі коливалася на рівні 16–20%. У 2003 р. частка послуг у структурі світового експорту товарів та послуг становила 19,8%, а в структурі світового імпорту – 19,1%, що становить 1796,5 млрд. дол. США та 1782,4 млрд дол., відповідно (табл.. 4.2) [42, с. 37, с. 179, с. 182].

 

Таблиця 4.2

 

Обсяги світової торгівлі товарами та послугами у 2003 р. (млрд. дол. США, %) (складено за даними [42, с. 37, с. 179, с. 182])

 

Показники Експорт Імпорт
Обсяг Частка Обсяг Частка
Товари 7294,0 80,2 7569,0 80,9
Послуги 1796,5 19,8 1782,4 19,1
Разом 9090,5 100,0 9351,4 100,0

 

Протягом 1993–2003 рр. обсяги світового експорту комерційних послуг збільшилися в 1,9 раза, а імпорту – в 1,86 раза. При цьому відбулися зміни і в регіональній структурі експорту. Передусім це стосується збільшення питомої ваги Західної Європи на світовому ринку послуг: якщо в 1993 р. цей показник становив 49,2%, то в 2003 р. він сягнув 51,0%. Частка країн інших регіонів у торгівлі послугами зменшилася, а саме: Північної Америки з 19,9% до 18,3%; Латинської Америки – з 3,9% до 3,4%; Азії – з 19,9% до 19,6%. Незначною була й залишається частка країн Африки у світовій торгівлі послугами – 2,3–2,2%.

Для імпорту послуг характерні наступні тенденції. За минуле десятиріччя збільшилася питома вага купівлі послуг таких регіонів, як Північна Америка (з 14,8% до 15,6%), Західна Європа (із 45,1 до 47,8%). До регіонів, які зменшили свої частки у світовому імпорті послуг, належать: Латинська Америка (з 5,0 до 3,8%), Африка (з 3,2% до 2,7%), Азія (з 24,4% до 22,5%) (табл.. 4.3) [42, с. 179–184].

В таблицях 4.4 та 4.5 представлені обсяги світового експорту та імпорту комерційних послуг по регіонах за 1993–2003 рр. [42, с. 179–184].


Таблиця 4.3

Частка регіонів світу у світовій торгівлі комерційними послугами у 1993 та 2003 рр. (у %)

(розраховано за даними таблиць 4.4 та 4.5)

 

 

Назва регіону Експорт Імпорт
Роки Роки
    Відхилення (+/-)     Відхилення (+/-)
Світ 100,0 100,0    
Північна Америка 19,9 18,3 -1,6 14,8 15,6 0,8
Латинська Америка 3,9 3,4 -0,5 5,0 3,8 -1,2
Західна Європа 49,2 51,0 1,8 45,1 47,8 2,7
Центральна та Східна Європа, країни Балтії та СНД ... 3,8 ... ... 4,4 ...
Африка 2,3 2,2 -0,1 3,2 2,7 -0,5
Близький Схід ... 1,7 ... ... 3,2 ...
Азія 19,9 19,6 -0,3 24,4 22,5 -1,9

 

Таблиця 4.4

Світовий експорт комерційних послуг по регіонах світу, 1993–2003 рр. (млрд. дол. США),

(складено за даними [42, с. 179–181])

 

Регіони світу Роки
                     
Світ 940,6 1036,8 1187,4 1274,6 1325,7 1344,1 1392,4 1479,4 1486,1 1586,4 1796,5
Північна Америка 187,6 204,5 223,9 245,3 263,8 271,9 294,8 317,7 306,7 314,7 329,6
Латинська Америка 36,6 41,2 44,1 46,2 49,3 52,8 54,2 60,2 58,4 56,8 60,6
Західна Європа 462,7 497,1 568,5 597,1 610,8 654,8 669,6 686,4 706,0 771,3 916,3
Центральна та Східна Європа, країни Балтії та СНД ... ... ... ... ... 52,8 45,7 50,2 54,2 59,8 69,2
Африка 21,9 22,5 25,7 28,0 28,5 27,8 30,2 30,5 30,6 31,9 38,7
Близький Схід ... ... ... ... ... 23,8 26,3 30,6 28,4 27,6 30,3
Азія 187,4 221,2 261,6 286,8 299,3 260,3 271,5 303,8 301,8 324,2 351,6

 



Таблиця 4.5

Світовий імпорт комерційних послуг по регіонах світу, 1993–2003 рр. (млрд. дол. США),

(складено за даними [42, с. 182–184])

 

Регіони світу Роки
                     
Світ 958,3 1043,6 1201,2 1269,9 1310,3 1335,9 1387,1 1471,8 1491,1 1570,8 1782,4
Північна Америка 141,6 152,7 162,1 174,6 189,9 204,4 224,1 252,6 249,5 255,8 278,6
Латинська Америка 48,0 51,9 54,1 56,1 62,1 65,6 64,4 71,0 71,1 65,0 67,8
Західна Європа 432,5 467,8 539,1 561,2 565,0 616,9 634,8 643,0 666,1 720,4 851,8
Центральна та Східна Європа, країни Балтії та СНД ... ... ... ... ... 47,7 44,1 50,7 58,2 66,5 78,0
Африка 30,5 30,8 34,5 35,5 37,8 38,6 37,3 38,6 39,4 41,5 48,1
Близький Схід ... ... ... ... ... 40,5 41,7 46,3 45,5 45,9 56,4
Азія 233,8 270,7 330,8 354,0 361,5 322,4 340,7 369,5 361,4 375,8 401,7

 



Таблиця 4.6




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 1963; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.055 сек.