Питання. Системи соціальної стратифікації

Системи соціальної стратифікації

Нерівність існує в усіх типах людського суспільства, навіть у примітивних, де диференціація соц. груп здійснювалась за “природними” соціально-демографічними (стать, вік) та функціональними ознаками (краса, спритність, сила). Відповідно слабкі, ті що мали фізичні вади займали низьке становище в суспільстві. Найбільш поширеними є наступні типи соціальної стратифікації:

Рабство – крайня форма нерівності, коли індивіди у прямому розумінні належать іншим людям як їхня власність. Тут нерівність детермінує не фізичний, а військово-юридичний примус: соц. групи розрізняються за наявністю чи відсутністю у них громадянських прав і прав власності і це становище передавалось у спадок (античне рабство, холопство на Русі, праця військовополонених у період Другої світової війни). Леґальні умови володіння рабами в різних суспільствах були дуже різні. Іноді закон позбавляв раба майже всіх людських прав, тоді як у інших випадках їхнє становище уподібнювалось до ролі слуги, або навіть урядовця (класичні Афіни), деякі з них були досить багатими і мали власних рабів (класичний Рим).

Каста – асоціюється з культурами індійського субконтиненту. Термін “каста” – це запозичення з португальської і означає “раса”, “чиста порода”. В основі виділення касти лежать етнічні відмінності, які закріплюють релігійні порядки та ритуали. Статус тут визначається народженням і є пожиттєвим. Кожна каста – це ендогамна група, якій належить строго визначене місце в системі суспільної ієрархії. Це місце з’являється в результаті відособлення функцій кожної касти в системі суспільного поділу праці. Браміни, що належать до найвищої варни є найдосконалішими з погляду ритуальної чистоти, вони повинні уникати контактів з недоторканими (найнижча каста)і лише їм дозволяється контактувати з тваринами або речовинами, які вважаються нечистими. Кастова система тісно пов’язана з вірою індусів у відродження задля чого необхідно було суворо дотримуватись обов’язків та ритуалів своєї касти.

Стани – були складовою європейського феодалізму, проте існували й у багатьох інших традиційних суспільствах. Стани – це передусім юридичний, а не етнічно-релігійний чи економічний поділ. До найвищого стану належали аристократія і дворянство. До другого – духовенство (нижчий за своїм статусом, але наділений багатьма привілеями); до третього – купці, ремісники, вільні селяни, кріпаки.

Принципова відмінність між станами полягала не стільки в економічному благополуччі, скільки в доступі до влади і соціально-значущих знань. Кожен стан володів монополією на ті чи інші види занять і професії. Належність до стану була спадковою, що сприяло певній закритості системи, однак, перехід між станами був можливий (змішані шлюби, індивідуальна мобільність, винагорода за службу, купівля титулів). Станова система розвивалась там, де існувала традиційна аристократія, побудована на шляхетному походженні (Британія).

Класові системи відрізняються в багатьох аспектах від попередніх систем стратифікації. Особливо слід відзначити 4 відмінності:

1) На відміну від інших типів суспільної стратифікації класи не встановлюються законом і не спираються на релігійну традицію; належність до певного класу не пов’язана з успадкованими привілеями, підкріпленими законом чи звичаями. Класові системи за своєю суттю набагато плинніші, а ніж інші типи стратифікації, й лінії поділу між класами не є чітко визначеними. Не існує формальних заборон на змішані шлюби між представниками різних класів.

2) Індивід, принаймні почасти, досягає свого класу, а не просто “одержує” його при народженні (соц. мобільність – явище більш поширене).

3) Класи утворюються залежно від різниці в економічному становищі між угрупованнями індивідів, нерівностей у володінні та контролі над економічними ресурсами.

4) В інших типах стратифікаційних систем нерівності виражаються передусім через персональні взаємини обов’язку або зобов’язань між кріпаком і поміщиком, рабом і його господарем. Класові системи функціонують через широкомасштабні зв’язки імперсонального характеру. Наприклад, одна з головних засад класових відмінностей полягає в нерівних умовах праці та її оплати; ці нерівності стосується усіх людей у специфічних професійних категоріях, вони виникають внаслідок економічних обставин, що характеризують економіку в цілому.

Дата добавления: 2014-01-07