Мова як суспільне явище. Основні функції мови. МЕТА: розширити знання про українську літературну мову і мову професійного спілкування, проаналізувати основні функції мови та мовні норми

ПЛАН

ТЕМА 1. ДЕРЖАВНА МОВА – МОВА ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ

МЕТА: розширити знання про українську літературну мову і мову професійного спілкування, проаналізувати основні функції мови та мовні норми, визначити нормативно-правову базу утвердження української мови як державної в Україні.

1. Предмет і завдання курсу “Українська мова (за професійним спрямуванням)“.

2. Мова як суспільне явище. Основні функції мови.

3. Українська національна та літературна мова. Види мовних норм.

4. Нормативно-правова база утвердження української мови як державної в Україні.

Література

1. Закон „Про мови...” // ВВР України. – 1990. – №5. – С. 3–10.

2. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення / М. Зубков. – Харків, 2001.

3. Конституція України. – К., 1996.

4. Корж А.В. Українська мова професійного спрямування / А.В. Корж. – К., 2009.

5. Мацюк З. Українська мова професійного спрямування / З. Мацюк, Н. Станкевич. – К., 2005.

6. Михайлюк В. Українська мова професійного спілкування / В. Михайлюк. –К., 2005.

7. Українська мова за професійним спрямуванням / Н. Жигилій, С. Дорошенко. – Полтава, 2006.

8. Українська мова (за професійним спрямуванням). Тексти лекцій / упорядник Н.М. Сизоненко, Н.Ф. Мельник, С.Г. Різник, Н.І. Тесля, Н.О. Швець. – Полтава: РВВ ПДАА, 2011. – 336 с.

9. Український правопис / НАН України, Інститут мовознавства імені О.О. Потебні, Інститут української мови. – К., 2007.

10. Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник / С.В. Шевчук, І.В. Клименко. – К., 2010.

1. Предмет і завдання курсу “Українська мова (за професійним спрямуванням)“

Головне завдання вищої школи – готувати висококваліфікованих фахівців, які досконало володіють державною мовою в усній та писемній її формах. Курс “Українська мова (за професійним спрямуванням) “ передбачає продовження формування національномовної особистості, комунікативних навичок майбутніх спеціалістів.

Науково-технічний прогрес, зокрема комп’ютеризація всіх галузей науки та техніки, перебудова соціально-економічної й політичної систем в Україні насичують мову сучасними поняттями, термінами, зумовлюють динаміку творення нових власне українських слів та запозичення іншомовних. Разом із підвищенням рівня фахових знань представників різних професій зростають і вимоги до їхньої мови.

Мова, завдяки багатьом її функціям, забезпечує належний рівень грамотності носіїв певної професії, формує їх уміння спілкуватися в усіх сферах комунікації – в ділових відносинах, у науці, в освіті, культурі, економіці тощо.

Знати мову професії – це вільно володіти багатим лексичним матеріалом з фаху, додержуватися граматичних, стилістичних, акцентуаційних норм професійного спілкування.

Оволодіння основами будь-якої професії розпочинається із засвоєння певної суми загальних і професійних знань, а також оволодіння основними способами розв’язання професійних завдань, тобто оволодіння мовою професійного спілкування.

Фахівцем з великої літери можна вважати ту людину, яка не лише володіє високою кваліфікацією, а і є духовно багатою, творчою особистістю. Формування такого фахівця дедалі більше пов’язується з глибоким опануванням української мови, з її тонкощами як усного, так і писемного професійного мовлення.

Отже, мова професійного спілкування – це функціональний різновид української літературної мови, яким послугуються представники певної галузі виробництва, професії, роду занять. Як додаткова лексична система професійна мова, не маючи власної специфіки фонетичного та граматичного рівнів, залишається словниковим масивом певної мови.

Предметом вивчення курсу є сучасна українська літературна мова професійної сфери.

Мета курсу:

- формування у майбутніх спеціалістів професійно зорієнтованих умінь і навичок досконалого володіння українською літуратурною мовою у фаховій сфері;

- набуття комунікативного досвіду, що сприяє розвиткові креативних здібностей студентів, активізує пізнавальні інтереси;

- вироблення навичок оптимальної мовної поведінки у професійній сфері; вплив на співрозмовника за допомогою вмілого використання різноманітних мовних засобів, оволодіння культурою монологу, діалогу та полілогу; сприйняття й відтворення фахових текстів, вибір комунікативно виправданих мовних засобів, послуговування різними типами словників.

Володіти мовою професійного спілкування – це:

- вільно послуговуватися всім багатством лексичних засобів із фаху;

- дотримуватися граматичних, лексичних, стилістичних, акцентуаційних та інших норм професійного спілкування;

- засвоїти спеціальну термінологію, специфічні найменування відповідної професійної сфери;

- використовувати всі ці знання на практиці, доречно поєднуючи вербальні й невербальні засоби спілкування.

Отже, професійна мова – це насамперед термінологічна лексика, притаманна тій чи іншій галузі науки, техніки, мистецтва, та професіоналізми. Вона виокремлюється відповідно до сфери трудової діяльності, де активно функціонує.

Завдання курсу:

- сформуватимовну компетенцію майбутніх фахівців, що містить знання і практичне оволодіння нормами літературної професійної мови в усному й писемному мовленні, зорієнтованого на професійну специфіку;

- виробити практичні навички доречного використання мовних засобів різних рівнів залежно від сфери спілкування й мети висловлювання;

- сформувати навички оперування фаховою термінологією, редагування, коригування та перекладу наукових текстів.

Вивчаючи курс, студенти різних спеціальностей здобувають теоретичні знання про фахове спілкування, засвоюють термінологію майбутньої спеціальності, відомості про призначення і структуру ділових документів, необхідних фахівцю певного профілю, формують стійкі комунікативні компетенції, потрібні у професійному спілкуванні, навички послуговування вербальними й невербальними засобами обміну інформацією.

Справжній фахівець повинен мати сформовану мовну, мовленнєву та комунікативну компетенції.

Мовна професійна компетенція – це сума систематизованих знань, норм і правил літературної мови, за якими будуються правильні мовні конструкції та повідомлення за фахом.

Мовленнєва професійна компетенція – це система умінь і навичок використання знань у процесі фахового спілкування для передавання певної інформації.

Комунікативна професійно орієнтована компетенція – це система знань, умінь і навичок, потрібних для ефективного спілкування, тобто треба володіти сумою знань про мову, вербальні й невербальні засоби спілкування, культуру, національну своєрідність та вміти застосовувати ці знання в процесі спілкування.

Мова – одне з найбільших надбань усього народу і кожної людини зокрема. Ми з дитинства засвоюємо найпростіші формули спілкування і впродовж життя, пізнаючи світ, поповнюємо свій словник найрізноманітнішими мовновиражальними засобами. В сучасному глобалізованому світі бурхливого розвитку науки й техніки мова залишається одним із важливих джерел інформації, це ключ до професійних знань. Саме у мові віддзеркалюється інтелект людини, її освіченість, мислення, світосприйняття, мораль.

Мова та література в системі культурних цінностей українського суспільства є найсуттєвішими складовими. Нормальний розвиток мови – це одна з передумов здорового розвитку нації, утвердження естетичних і моральних ідеалів. Література й мова – духовні підвалини нації, без яких вона не може розвиватися в інших сферах суспільного життя.

Мова – явище суспільне, що виникає, розвивається, живе й функціонує в суспільстві. Зв’язок мови і суспільства обопільний, оскільки мова – найважливіше знаряддя соціалізації людини. З одного боку, мова створюється і розвивається суспільством, з другого – без мови не було б суспільства. Суспільство обслуговують, крім мови, й інші явища – наука, техніка, ідеологія, культура, релігія тощо, однак мова виокремлюється з усіх інших суспільних явищ, бо вона обслуговує всі без винятку сфери життя та діяльності людини.

Мова є універсальним засобом спілкування, мислетворення, інтелектуального та естетичного освоєння світу, нагромадження і збереження людського досвіду, а також умова подальшого поступу всього людства.

Мова лежить в основі духовного єднання людей у певну спільноту. Як зазначав І.Огієнко: „В мові наша стара й нова культура, ознака нашого національного визнання… І поки живе мова – житиме й народ, як національність”. У мові виявляється генотип нації, досвід її буття, закладено код нації, її ментальність. Мова – найважливіша ознака нації та засіб репрезентації її у світі, вона є необхідною умовою як існування самого народу, так і його культури. Мову І.Франко назвав “коштовним скарбом народу “, Олесь Гончар – “генофондом культури “, а М.Рильський – основою духовного життя.

Дата добавления: 2014-01-07