Особливістю правового статусу військовослужбовця є встановлення певних обмежень у правах і свободах, особливість реалізації окремих прав і свобод

У відповідності із законодавством України обмежується політична діяльність у Збройних Силах. Військовослужбовці зупиняють членство у політичних партіях та професійних спілках на період військової служби.

Військовослужбовці можуть бути членами громадських організацій, за винятком організацій, статутні положення яких суперечать засадам діяльності Збройних Сил України, і можуть брати участь в їх роботі у вільний від обов'язків військової служби час, коли вони вважаються такими, що не виконують обов'язків військової служби.

Організація військовослужбовцями страйків і участь в їх проведенні не допускаються.

Військовослужбовці та працівники Збройних Сил України можуть бути обмежені у свободі пересування, вільному виборі місця проживання та праві вільно залишати територію України, праві на збирання, використання і поширення інформації відповідно до закону.

Кожному військовослужбовцю гарантується право сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої.

Військовослужбовцям надається можливість відправляти, одноособово чи колективно, релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність з додержанням вимог Конституції України та законів України[1].

Разом з тим військовослужбовцям гарантовані основні політичні і громадянські прав. Вони беруть участь у всеукраїнському і місцевих референдумах. Військовослужбовці - громадяни України, які проходять службу на території України, беруть участь у всеукраїнському і місцевих референдумах, обирають і можуть бути обраними до Рад

Військовослужбовці вправі оскаржити в суд незаконні дії військових посадових осіб і органів військового управління. Військовослужбовці мають рівне з усіма громадянами України право виїзду за кордон[2].

Останнє положення потребує уточнення. У відповідності з Конституцією України, кожному хто на законних підставах перебуває її території, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком, обмежень, які встановлюються законом [3]. У відповідності із ст.17 “Про Збройні Сили України” військовослужбовці можуть бути обмежені у свободі пересування.

Ст.216 Статуту внутрішньої служби встановлює наступний порядок щодо пересування військовослужбовців. Військовослужбовці строкової служби у вільний від занять та робіт час мають право вільно переміщатися по території військової частини, а під час звільнення - і в межах гарнізону. Виїзд офіцерів, прапорщиків (мічманів), військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом, за межі гарнізону здійснюється з дозволу командира військової частини. Виїзд військовослужбовців строкової служби за межі гарнізону (за винятком випадків відбуття у відпустку або відрядження) забороняється.

Обсяг прав і обов’язків військовослужбовців є відмінним у залежності від посад, які вони займають і військових звань. Службові відношення характеризуються ознаками підлеглості і підпорядкування. Командири (начальники) мають право віддавати накази (розпорядження), а підлеглі зобов’язані їх виконувати. Конституція України (ст.60) вказує, що ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.

За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність. Але у відносинах підлеглості і підпорядкованості необхідно також відрізняти поняття законний і незаконний, правомірний і неправомірний, злочинний і деліктний накази. Природа такої юридичної категорії як наказ (розпорядження) досить повно проаналізована в монографії к.ю.н. Дячука С.І.[4].

В процесі військової служби громадяни України реалізують конституційне право на працю (ст.43 Конституції України). При цьому їм забороняється займатися підприємницькою діяльністю (ст.8 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”). Законом не допускається використання військовослужбовців для виконання завдань, не пов’язаних з військовою службою.

Таким чином, до особливостей правового статусу військовослужбовців належить віднести наступне:

¨ особливі права і обов’язки встановлюються спеціальним актами законодавства, військовими статутами, наказами, порадниками, настановами, інструкціями;

¨ обмеження політичної діяльності (заборона участі в страйках, участь в політичних партіях);

¨ обмеження в свободі пересування (ст. 17 Закону України “Про ЗСУ” ст.216 Статуту внутрішньої служби);

¨ залежність правового статусу від посади і військового звання;

¨ заборона займатися підприємницькою діяльністю;

¨ суб’єктивне право на пільги.

¨ особливий порядок притягнення до адміністративної і матеріальної відповідальності;

¨ військовослужбовці виступають у якості спеціального суб’єкта у складі військових злочинів (гл. 11 Кримінального Кодексу України)

Дата добавления: 2014-01-07