Б.Обєктивне обстеження

А. Розмова із жінкою

ХВОРИХ

ЛЕКЦІЯ 2. МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ ГІНЕКОЛОГІЧНИХ

Гінекологія (gyne – жінка, logos – наука) – це наука, що вивчає анатомо-фізіологічні процеси, які відбуваються у статевих органах жінки від дитинства до старості та захворювання жіночих статевих органів, що виникають поза вагітністю та пологами.

Обстеження гінекологічної хворої складається:

1) Скарги (основні - біль, білі, кровотечі (уточнюємо їх характер, коли виникли та деталізуємо…).

2) Анамнез

- хвороби (уточнюємо про початок захворювання -коли виникло, як (гостро чи поступово),можливі причини і т.д.)

- життя (умови життя, перенесені захворювання, травми, операції і т.д)

- спеціальний гінекологічний

Спеціальний гінекологічний анамнез (дані про менструальну (І-і МС, дата останніх місячних, їх характер), статеву (сексуальну), дітородну (вагітності, пологи, аборти), секреторну функції (виділення із піхви), застосування протизаплідних засобів).

1). Загальне (включаючи огляд молочних залоз)

2) Гінекологічне (включаючи ректальне)

Основні методи гінекологічного дослідження, які застосовують в обов'язковому порядку під час обстеження всіх жінок, як хворих, так і здорових (під час профілактичних оглядів).

1.Огляд зовнішніх статевих органів: лобка (форма, стан підшкірної жирової клітковини, характер оволосіння), промежини, великих і матих статевих губ (розмір, наявність набряку, виразок, пухлин, кондиломатозних розростань, ступінь змикання статевої щілини), огляд зовнішнього отвору сечовивідного каналу, клітора, внутрішньої поверхні великих і малих статевих губ (колір, стан слизової оболонки, пігментація, виразки), виявлення розміру бартолінієових залоз (розміщення їх вивідних протоків, характер секрету, наявність припухлості і почервоніння навколо отвору), скеневих залоз, задньої спайки губ (розриви, рубці), виявлення опущення та випадіння стінок вагіни та матки.

Паралельно визначають наявність ознак інфантилізму (вузька статева щілина, великі статеві губи не прикривають малі, висока або коритоподібна промежина), визначення стану м'язів тазового дна

2. Дослідження за допомогою дзеркал (оглядають шийку матки (розмір, форму(циліндрична, конічна), цервікальний канал), склепіння піхви, стан стінок вагіни, характер складчастості та колір слизової оболонки, розростання пухлини, розриви, ерозії, дисплазія епітелію, характер виділень).

3. Вагінальне внутрішнє дослідження (ширина отвору вагіни, великі залози пристінку; стан промежини та м'язів тазового дна, сечовивідний канал за ходом передньої стінки вагіни, довжина, ширина вагіни, складчастість слизової оболонки, наявність рубців, стенозу, перегородки, інфільтрату, пухлини, глибина, симетрія, згладженість, випинання, затвердіння, форма шийки матки, розмір, порушення цілісності, форма зовнішнього вічка, консистенція, положення шийки відносно осі таза, пухлини).

4. Дворучне комбіноване вагінально-абдомінальне дослідження (розмір матки, форма, положення — нахилення, перегин, зміщення за горизонтальною та вертикальною віссю, болючість та рухливість матки, стан маточних труб, тонкі та м'які, звичайно не пропальповуються, їх ділянка не болісна, яєчники у худорлявих жінок добре пальпуються у вигляді тіла мигдалеподібної форми, розміром 3x4 см, досить рухливі та чутливі, зв'язки навколо- маткової клітковини, серозна оболонка матки, перемети її в нормі не пальпуються).

5. Кольпоскопія.

6. Цитологічне дослідження.

В. Додаткові спеціальні методи дослідження.

Ректальне дослідження (ректоабдомінальне). Показане за неможливості піхвового дослідження (у дівчат, у разі стенозу та атрезії піхви), за необхідності детальнішого обстеження тазових органів (за наявності пухлин, щоб визначити ступінь їх поширення на тазову клітковину та стінки кишки), а також у разі запальних захворювань, щоб визначити стан крижово-маткових зв'язок і параректальної клітковини.

Комбіноване прямокишково-піхвово-черевно-стінкове (ректовагінально- абдомінальне) дослідження застосовують у разі підозри на наявність патологічних процесів у стінці піхви, прямої кишки або прямокишково-піхвової перегородки.

Дослідження за допомогою кульових щипців проводиться у разі необхідності визначення зв'язку пухлини черевної порожнини зі статевими органами.

Зондування матки показане при потребі вивчити прохідність шийки матки, її довжину та конфігурацію, наявність в ній пухлин, перед деякими операціями (вишкрібання стінок порожнини матки, ампутація шийки матки та ін.).

Протипоказання: гострі запалення вагіни, матки та придатків, підозра на вагітність, ракові виразки на шийці. Ускладнення: кровотеча, перфорація, занесення інфекції.

Біопсія: відокремлення та дослідження шматочка тканини з діагностичною метою. Повинна проводитись прицільна біопсія (після кольпоскопії та з найбільш підозрілої ділянки). Найчастіше біоптат беруть з ураженої ділянки шийки, але можна з будь-якої ураженої ділянки (краще скальпелем, рідше конхотомом, петлею-ножем для діатермокоагуляційного одержання шматочка тканини).

Діагностичне вишкрібання слизової оболонки стінок порожнини матки, відокремлене діагностичне вишкрібання канапу шийки та стінок порожнини матки.

Показання: маткові кровотечі, підозри на злоякісну пухлину, на залишки плідного яйця, на поліпоз слизової оболонки матки, фіброміому, туберкульоз ендометрію, а також для визначення причини порушення менструального циклу (циклічні та ациклічні кровотечі нез'ясованої етіології).

Протипоказання: гостре і підгостре запалення матки та придатків, гонорейний ендоцервіцит. Діагностичне вишкрібання — один а видів біопсії, де матеріалом для дослідження є слизова оболонка матки.

Пункція черевної порожнини через заднє склепіння. Показання: підозра на позаматкову вагітність, запальні захворювання, які перебігають з утворенням ексудату в ректально-матковому заглибленні, з наступним лабораторним дослідженням. Прицільна пункція пухлини при підозрі на піосальпінкс та гідросальпінкс, піооварій.

Продування та промивання маткових труб, пертубація та гідротубація.

Гідротубація: визначення прохідності труб за допомогою введення в їх просвіт речовини. Протипоказання: вагітність, гостре та підгостре захворювання, пухлини матки, придатків, патологічні кровотечі тощо. Лікарські засоби для гідро- тубації: новокаїн, антибіотики, лідаза, гідрокортизон. Рекомендується проводити на 10—13-й день менструального циклу. Гідротубація з введенням у маткові труби лікарських засобів називається лікувально-діагностичною.

Продування чи промивання маткових труб за показаннями з боку абдомінального кінця в разі розтину передньої черевної стінки називається ретроградною пер-, гідротубацією.

Ультразвукове дослідження. Показання: пухлини матки та придатків, підозра на маткову та позаматкову вагітність, виявлення стану труб при гідро- турбації та ін. Метод заснований на здатності органів і тканин по-різному відображати ультразвукові хвилі внаслідок їх різної акустичної протидії. Відображені ультразвукові хвилі перетворються на електричні коливання за допомогою датчика (п'єзокристала) та виводяться на екран.

Дата добавления: 2014-01-07