Характеристика та класифікація картографічних документів

Еволюція розвитку картографічного документа

№ періоду	Вікові межі	Характерні ознаки періоду	Автор	Примітка
І	IV тис. до н.е. —   І ст. до н.е.	Перші картографічні малюнки, виконані на глиняних табличках. Розвиток астрономії, введення в науковий обіг термінів "пара- лелі" й "меридіани", Перше використання картографічної проекції.		Аккад
	Гекатей Мілетський	Стародавня Греція
	(194- 176рр. до н.е.)
	Ератосфен	Стародавня Греція
	Широке застосування
		карт для задоволення
		практичних потреб (створення дорожних карт), для налагодження
		транспортних зв'язків із сусідніми країнами. Вихід праці "Керів- ництво з географії", де було системати- зовано матеріал для побудови 27 загаль- них карт світу і 26 часткових карт Землі.
Клавдій Птолемей (90 - 168 рр. н.е.)	Стародавній Рим
ІІ	XV- XVI ст.	Поява першої друкованої карти (1472р.). Створення першого глобуса (1492р.) Поява карт окремих областей і країн, створених в результаті зйомок на місцевості. Складання зібрань карт. Публікація першого зібрання карт "Огляд земної кулі". Уперше названо (а пізніше й видано) зібрання карт – «атлас».	М. Бехайм     Авраам Артемій     Г.Менкатор	Німеччина     Нідерланди   Іспанія
ІІІ	XVІІ- XІХ ст.	Винайдення зорової труби (1609р.). Розробка перших температурних вимі- рів засобом тріангу- ляції (розбиття на трикутники об’єкта). Винахід мензули (креслярський столик, що давав можливість проведення більш точних градусних вимірювань). Складання точних географічних карт на геодезичній основі.	Галілео Галілей   Сібеліус	Італія     Голландія
		Створення топогра- фічних карт методом штрихів, а пізніше горизонталей. Розвиток тематичної картографії
IV	XX-поч.	Розвиток комплек­сного картографуван-		.
	XXI ст.	ня, теорії картографії
		й організація
		наукових досліджень. Удосконалення методів, засобів виго- товлення й застосу- вання карт, поліп- шення якості друку карт; запровадження в науковий процес картографування космічних фотозображень.

Картографічні документи виділяються з масиву доку­ментів за формою умовних інформаційних знаків, якими закріплюється інформація.

Картографічні знаки — умовні уніфіковані позначки, що використовуються з метою створення картографічних зоб­ражень.

Картографічні умовні позначки збагачують зображення. Вони дозволяють передавати кількісні і якісні характерис­тики об'єктів (наприклад, указувати ширину і якість по­криття автодоріг, прохідність боліт); відображати об'єкти, недосяжні зору людини (рельєф дна океану, будову земної ори на великій глибині); можуть наочно показати навіть те, що не сприймається органами чуття (магнітні коливання, аномалії сил тяжіння), передати динаміку процесів, їх хід і переміщення в просторі (атмосферні вихрі, міграції населення).

Дослідженням і розробкою картографічних документів, вивченням їх сутності, різновидів, систем, форми, окремих лементів, символів, особливостей оформлення і створення, виробництвом і використанням займається картографія.

Створюються картографічні документи в процесі картографічного виробництва. Під цим поняттям розуміють таке виробництво, головним завданням якого є вироблення в картографічній проекції зображення — зменшеного та частково узагальненого зображення поверхні Землі, астрономічних небесних тіл чи небесного простору за умови визначення їх в окремій системі умовних знаків чи знакових систем.

Об'єкти та явища, що відображає картографічний доку­мент, мають важливу ознаку — географічну точність. Ви­являється вона в зменшенні того місця, що розташоване в дійсності, зі збереженням пропорційності розмірів та відношень до різних об'єктів просторового розміщення. Для цього використовують ті чи інші математичні зобра­ження, що отримали назву картографічних проекцій.

Оскільки всі об'єкти неможливо показати на обмеженій площі карти, виникає необхідність їх відбору. Відбір та уза­гальнення в картографічному документі зображуваних об'єктів, виокремлення їх головних типових рис та характер­них особливостей називається картографічною гене­ралізацією.

Генералізованість — важлива ознака будь-якого картографічного документа. Навіть на найбільш широкомас­штабній карті зображення генералізоване, оскільки немож­ливо показати об'єкти зі всіма деталями. Ге­нералізація визначається кількома факторами:

— масштабом картографічного документа;

— призначенням, тематикою та особливостями зобра­жуваної території.

Відображення дійсності в картографічних документах засновано на системному підході, за якого картографічні явища розглядаються як геосистеми, тобто територіальні, природні та соціально-економічні комплекси різного ран­гу й просторового розміщення, чи як елементи.

За структурою й матеріальною конструкцією розріз­няють три види картографічних видань: карти, атласи, глобуси. Останні до видань відносять досить умовно, тому що це не друкований, а об'ємний документ.

Дата добавления: 2014-01-07