Професійна позиція консультанта

Стадії контактної взаємодії.

Стадії контактної взаємодії:

Накопичення згоди. Не можна відразу переходити до предмету розмови, якщо ви припускаєте, що він неприємний клієнту. Тому завдання першого етапу – нейтралізація настороженості клієнта, пошук спільних тем для розмови. Щоб позитивно налаштувати до себе клієнта, слід підвести його до згоди, хоча б не в головному аспекті розмови. Про позитивні результати можна судити по скороченням пауз, вираженню власної думки співрозмовника, його деякого розслабленню, зниження самоконтролю за висловлюваннями. Тепер можна переходити до наступної стадії.

Пошук співпадаючих інтересів. На цій стадії важливо з’ясувати все, що вказує на подібність позицій. Важливо виявити схильність до поступок, показати зацікавленість до захоплень і поглядів опонента.

Взаємне прийняття для обговорення особистісних якостей і принципів. До цього етапу спілкування набуває емоційне забарвлення і можна шукати більш міцну основу для поглиблення відносин. Тут консультанту необхідно показати, що, незалежно від фактичного стану справ, він беззастережно приймає ті принципи, за якими живе клієнт. Важливо підвести співрозмовника до думки, що їх пов’язують спільні інтереси, схожість поглядів і характеру.

Виявлення якостей, небезпечних для взаємодії. Завдяки пройденим стадіям настороженість співрозмовника знімається настільки, що він може поділитися з тим, що його турбує, з приводу наявних у нього негативних якостей, причому іноді визнання робиться в непрямій формі. У клієнта з’являється потреба повністю розкритися консультанту.

Реалізація способів індивідуального впливу і взаємної адаптації. На цій стадії психологічний фундамент вже настільки міцний, що можна приступати до реалізації вихідної мети, яку ставить перед собою консультант як ініціатор спілкування. Тепер він може відкрито говорити про те, що його хвилює в питаннях виховання дитини.

Узгоджена взаємодія. Ось тепер можна вести принципові суперечки з тих проблем, які були намічені перед початком взаємодії. Адже негативні установки нейтралізовані, довіра встановлено, клієнт починає прислухатися до доводів консультанта без недовіри і психологічних баря’єрів.

Відповідно до своїх якостей і відчуттів, консультант формує певну схему стосунків, яку можна формалізувати через таку характеристику організації психотерапевтичного процесу, як «позиція».

Психотерапевтична позиція – це рольова стратегія, яку обирає консультант, будуючи стосунки з клієнтом. Головні параметри позиції – авторитарність(партнерство) у визначенні цілей і завдань консультативного процесу і директивність (недирективність) у їх технічній реалізації. Позиція є мірою відповідальності за результати консультативної допомоги. Консультант може співпрацювати з клієнтом на рівних, «поряд»,у такий спосіб створюючи умови, які спонукають людину свідомо приймати рішення про відповідальність і зміни (так найчастіше і має бути в консультуванні), або з позиції «зверху», тобто вести клієнта, беручи на себе функції наставника, який знає, що таке «добре» і що таке «погано». За нагоди консультант може «йти» за клієнтом, тобто будувати взаємодію з позиції «знизу», досліджуючи, що саме є вагомим для людини в ситуації, що склалася.

Потрібно пам’ятати, що використовуючи поведінкові та сугестивні техніки, консультант найчастіше виступає з позиції «батько» («умовне прийняття»). Він навчає, веде, організовує процес, дає настанови.

При медитативних техніках стосунки складаються на основі «безумовного прийняття» та співпереживання («материнське ставлення»). «Материнська» позиція поєднує в собі «батьківську» результативність і м’якість впливу, що дозволяє людині рухатися у своєму унікальному напрямі.

«Сестринське» ставлення передбачає увагу, повагу, свободу, визнання самоцінності людини. В позиції «брата» – суворого, але такого, що цінує партнерство і співпрацю. У цій позиції консультант не приховує сутності інтервенцій, заручається підтримкою найздоровіших частин «Я».

«Нейтральна» позиція – позиція «дзеркала». Психоаналітики взагалі підкреслюють, що психоаналіз у його класичному варіанті не є психотерапією, бо в ньому ставиться завдання не вилікувати, а допомогти усвідомити.

Вибрати ту чи іншу позицію можна, зважаючи на характер завдання, індивідуальні особливості та настанови клієнта, того, наскільки він знає свій внутрішній світ, володіє собою.

Інколи виділяють так звані тактики «мисливця» і «рибалки». Консультант «мисливець», визначаючи віхи бесіди «заганяє» клієнта туди, де він, обміркувавши все, має більше можливостей «прозріти» Консультант «рибалка», фасилітуючи процес бесіди, скоріше очікує, надає клієнту простір для того, щоб його підсвідомість сама вибрала шлях до необхідних трансформацій. При цьому жодна з тактик не передбачає втрату ініціативи консультанта. Господарем сеансу завжди має бути консультант, його впевненість і стабільність є гарантом ефективності дійства.

Зайняти правильну позицію в консультативному діалозі – це велике мистецтво, яке може визначатися навіть дрібними деталями. Наприклад, фахівці вважають, що є сенс утримуватися від використання слів «проблема», «допомога» (наприклад «У чому полягає ваша проблема», «Чим я вам можу допомогти»). Адже такі висловлювання провокують відносини «клієнт – консультант», а консультант, який дотримується гуманістичних засад у побудові контакту, має чітко усвідомлювати, що він має справу не з проблемою, а з людиною і допомога за такої постановки питання – це особливого роду допомога, де важливі саме відносини рівності, цінності людського контакту.

Дата добавления: 2014-01-07