Мета і завдання антикризового управління

Агентство з питань запобігання банкрутства підприємств та організацій

Технології антикризового управління

Інвестиційна політика в антикризовому управлінні

Інновації в антикризовому управлінні

Ризики в антикризовому управлінні

Деструктурні зрушення в економіці, нестабільність параметрів зовні­шнього середовища, розриви налагоджених виробничих зв'язків, роздер­жавлення і високий рівень банкрутства підприємств, подальша їх санація та реструктуризація - вимагають перегляду вироблених стереотипів уп­равлінського мислення і переходу до нових форм і методів системи управ­ління в порівнянні із тими, що склалися за умов командно-адміністра­тивної економіки. Триваючі процеси диференціації й інтеграції струк­тур, методів й інших елементів систем управління виробництвом також спонукають до змін в управлінні.

Визначальною проблемою управління всередині будь-якого підприє­мства постає адекватність стимулів і форм взаємодії параметрів об'єкта і суб'єкта управління умовам і методам розв'язання завдань виробництва, його ефективності.

Характеристики зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства в умовах сучасного виробництва і соціального розвитку працівників усіх категорій надзвичайно рухливі. При цьому виробничі системи володіють рядом особливостей, знаючи і володіючи якими, можна ефективно уп­равляти ними. До них відносяться:

- нестаціонарність окремих параметрів системи і стохастичність (імовірність) її поведінки;

- унікальність і непередбачуваність поведінки системи в конкретних умовах, і разом з тим, наявність у неї граничних можливостей, зумовлених наявними ресурсами;

- здатність змінювати свою структуру і формувати варіанти поведін­ки;

- здатність протистояти тенденціям, що руйнують систему;

- здатність адаптуватися до умов, що змінюються;

- здатність і прагнення до цілеутворення, тобто формування цілей усередині системи.

Становлення та формування виробничої системи, природно, зумовле­не виникненням чи формуванням на ринку попиту на продукцію, здат­ної задовольнити вимоги покупців. Тобто будь-яка виробнича система повинна бути пристосована до тривалого існування із задоволення купівельного попиту, що змінюється.

Як наслідок, маємо виробничо-економічні проблеми оптимізації нових зв'язків (зовнішніх і внутрішніх), їх взаємодії в організаційному, економічному і науково-технічному аспектах.

Виходячи із ієрархії управління, розрізняють вищий, середній і нижчий рівні менеджменту організації. Кожному з них притаманні особливі функції, а саме:

Вищий рівень менеджменту (підприємство в цілому):

• стратегічне управління організацією;

• формування корпоративної культури;

• загальне керівництво організацією.

Се редній рівень менеджменту (виробництво, цех):

• координація і контроль діяльності нижніх ланок управління;

• роз­робка виробничих програм і планів;

• підготовка інформації для прийняття рішень на вищому рівні уп­равління;

• забезпечення зв'язку між вищими і нижчими ланками управління

Нижчий рівень менеджменту (дільниця, бригада):

• здійснення контролю за виконанням виробничих завдань;

• безпосереднє керівництво робітниками;

• дотримання вимог технологічних процесів і техніки безпеки;

• забезпечення інформацією керівників середнього рівня про виконання виробничих завдань.

Функції менеджменту кожного з рівнів мають відповідний організацінний зміст, суть якого полягає в організації різноманітних форм діяльності окремих підрозділів щодо виконання виробничих програм, контролю за щоденними поточними операціями і діями, що забезпечують ефективне управління підприємницької структури.

Керівник підприємства виконує роботу, системна складність якої дуже висока — здійснює стикування діяльності функціональних підрозділів, рішення організаційно-економічних і виробничо-технічних проблем, що виникають у взаємодії з іншими організаціями. І чим вищий рівень керівника, чим більше підрозділів і організацій йому підлеглі, тим більше різних проблемних ситуацій він повинен розв'язати. Аналіз і синтез виникаючих кризових ситуацій, інтеграція діяльності функціонально чи предметно спеціалізованих ланок і складають функцію керівництва.

Керівнику, менеджеру необхідно вміти передбачати причини і джерела виникнення кризових ситуацій, і мати про запас заздалегідь спроектований механізм їхнього моделювання і розв'язання для того, щоб виходячи з наявних ресурсів і критеріїв переваги, вибирати прийнятні варіанти.

Управління в кризовій ситуації – це процес роботи під тиском обставин таким чином, що дозволить керівникам аналізувати, планувати, організовувати, направляти і контролював ряд взаємозалежних операцій при прийнятті швидких і раціональних рішень з невідкладних проблем, що виникли перед фірмою

Відтак антикризове управління - це таке управління, де вже поставлено передбачення небезпеки кризової ситуації, аналіз її симптомів для зниження негативних наслідків кризи і використання його факторів для наступного розвитку.

Можливість антикризового управління визначається людським фактором. Усвідомлена діяльність людини дозволяє шукати і знаходити шляхи виходу з критичних ситуацій, концентрувати зусилля на вирішенні складних проблем, використовувати накопичений, у тому числі тисячоліттями, досвід подолання криз, пристосовуватися до виникаючих ситуацій.

Метою антикризового управління є забезпечення результатів, що дозволяють, нормально функціонувати підприємству за допомогою здорової організації, що досягається шляхом використання оточення на основі поставленого управління людьми і комунікаціями.

Реалізація поставленої мети полягає в перебуванні належного балансу між вимогами, висунутими ситуацією, і особистими якостями керівника з урахуванням зрілості (компетентності, досвіду) і готовності колективу до співробітництва.

Необхідно відзначити, що будь-яке управління у визначеній мірі повинно бути антикризовим і тим більше, ставати антикризовим у міру вступу в смугу кризового розвитку організації. Ігнорування цього положення має негативні наслідки, облік його сприяє безболісному проходженню кризових ситуацій.

Суть антикризового управління виражається в наступних положеннях:

- кризи можна передбачати, очікувати і викликати;

- кризи у визначеній мірі можна прискорювати, випереджати, відсувати;

- до криз можна і необхідно готуватись;

- кризи можна пом’якшувати;

- управління в умовах кризи вимагає особливих підходів, спеціальних знань, досвіду і мистецтва;

- кризові процеси можуть бути до визначеної межі керованими;

- управління процесами виходу з кризи здатне прискорювати ці процеси і мінімізувати їх наслідки.

Дата добавления: 2014-01-07