Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Вимоги, властивості та принципи антикризового управління потенціалом підприємства




Антикризове управління фірмою починається з моменту зародження ідеї про її створення. Саме в цей момент ініціатор підприємницької діяльності повинен усвідомити потенціальні можливості і загрози, які можуть виникнути в процесі функціонування фірми.

Антикризовий розвиток - це керований процес запобігання чи подолання кризи, який відповідає цілям організації та тенденціям її розвитку.

Система антикризового управління повинна мати особливі властивості Головними із них являються:

—гнучкість і адаптивність;

—схильність до посилення неформального управління, мотивація ентузіазму, терпіння, впевненість;

—диверсифікація управління, пошук найбільш сприятливих типологічних ознак ефективного управління у складних ситуаціях;

—зниження централізму для забезпечення своєчасного ситуаційного реагування на проблеми, що виникають;

—посилення інтеграційних процесів, які дозволяють концентрувати зусилля і більш ефективно використовувати потенціал компетенції.

Антикризове управління має особливості в частині його процесів і технологій. Головними із них є:

- мобільність і динамічність у використання ресурсів, проведенні змін, реалізації інноваційних програм;

- здійснення програмно-цільових підходів у технологіях розробки і реалізації управлінських рішень;

- підвищена чутливість до фактора часу в процесах управління, втілення сучасних дій по динаміці ситуацій;

- посилена увага до попередніх і подальших оцінок управлінських рішень і вибору альтернативи поведінки і діяльності;

- використання антикризового критерію якості рішень при їх розробці і реалізації.

В механізмі антикризового управління повинні відображатись:

- мотивація, яка орієнтована на антикризові заходи, економію ресурсів, недопущення помилок, обережність, глибокий аналіз ситуацій, професіоналізм;

- настанови на оптимізм і впевненість, соціально-психологічну стабільність діяльності;

- інтеграція по цінностях професіоналізму;

- ініціативність у вирішенні проблем і пошуку найкращих варіантів розвитку;

- корпоративність, процес пошуку і підтримки інновацій.

Все це в сукупності повинне знайти відображення в стилі управління, який потрібно розуміти не тільки як характеристику діяльності менеджера, але і як узагальнену характеристику всього управління. Стиль антикризового управління повинен характеризуватись: професіональною довірою, ціле покладанням, антибюрократичністю, дослідницьким підходом, прийняттям відповідальності.

Головна задача антикризового управління - вироблення найменш ризикових управлінських рішень, які дозволили б досягнути поставленої цілі і результату з мінімумом додаткових засобів і при мінімальних негативних наслідках.

Менеджмент антикризових ситуацій складається з наступних етапів:

- діагностування і оцінка параметрів кризи;

- розробка концепції подолання кризи, яка націлена на планування стратегічних і оперативних заходів;

- реалізація прийнятої концепції по виходу із кризової ситуації;

- постійний моніторинг зовнішніх і внутрішніх факторів.

Діагностування передбачає:

—підвищену увагу при моніторингу зовнішнього і внутрішнього середовища з метою раннього виявлення ознак кризової ситуації;

—виявлення відхилень параметрів ситуації від норми, виявлення слабких сигналів, оцінювання ймовірних ознак загрози кризи;

—встановлення причинно-наслідкових зв'язків і прогнозування можливих напрямків розвитку кризи, масштабів потенціальних втрат;

—визначення і оцінювання факторів, які впливають на розвиток кризової ситуації, вияснення їх зв'язків і взаємозалежностей;

—створення необхідних зворотних зв'язків для відслідковування стану і розвитку кризового явища.

Результати діагностування рекомендується оформити у вигляді аналітичної записки, довідки, прогнозу чи рекомендацій. На наступному етапі ці матеріали можуть використовуватись в якості базових даних для вироблення стратегії подолання кризи.

Етапи розробки концепції подолання кризи:

—ознайомлення зі стратегічним планом розвитку підприємства - для уточнення цілей і задач антикризового управління;

—налагодження міжрегіональних відносин групи антикризового управління;

—забезпечення отримання додаткової інформації учасниками групи антикризового управління;

—висунення версій і гіпотез про шляхи подолання кризи;

—розробка чи уточнення реалістичних планів подолання кризи;

—покращення стилю розгляду проблем і прийняття управлінських рішень;

—підготовка альтернативних (запасних) варіантів планів подолання кризи і оцінка ризику кожного варіанта.

Результати цього етапу оформляються у вигляді ситуаційних планів чи сценаріїв. Для виконання цих робіт дуже важливо вміти використову­вати сучасні методи управління.

Реалізація прийнятої концепції охоплює:

—розробку механізму концепції відхилень при виході із ладу одного із елементів системи, що і призвело до кризової ситуації;

—уточнення моделі управління у випадку необхідності;

—проектування і створення нової, більш сучасної системи управління;

—налагодження роботи групи антикризового управління;

—організацію неперервного контролю і оцінки виконання антикризових заходів;

—розробку методів мотивації персоналу.

Антикризове управління, так як і будь-яке інше, може бути малоефективним і більш ефективним. Ефективність антикризового управління характеризується ступенем досягнення цілей пом'якшення, локалізації чи позитивного використання кризи у співставленні із затраченими на це ресурсами. Важко оцінити таку ефективність в точних розрахункових показниках, але побачити її можна при аналізі і загальній оцінці управління, його успішності чи прорахунків.

Можна відмітити основні фактори, які визначають ефективність антикризового управління:

1. Професіоналізм антикризового управління і спеціальна підготовка.

2. Мистецтво управління від природи і набуття в процесі спеціальної підготовки.

3.Методологія розробки ризикових рішень.

4. Науковий аналіз обстановки, прогнозування тенденцій.

5. Лідерство.

6. Оперативність і гнучкість управління.

7. Стратегія і якість антикризових програм.

8. Людський фактор.

9.Моніторинг кризових ситуацій.

Заходи по виходу із кризи можна поділити на тактичні і стратегічні.

Тактичні (оперативні) заходи по виходу із кризи можуть бути залеж­ними (скорочення витрат, закриття підрозділів, скорочення персоналу, виробництва, збуту) та наступаючими (активні маркетингові досліджен­ня, високі ціни на продукцію, використання внутрішніх резервів, модер­нізація, вдосконалення управління). Оперативні заходи по виходу із кри­зи полягають у встановленні поточних збитків, виявленні внутрішніх резервів, залученні спеціалістів, кадрових змінах, отриманні кредитів, зміцненні дисципліни тощо.

Стратегічні заходи заключаються в аналізі та оцінці положення підприємства, вивченні виробничого потенціалу, розробці виробничих програм, політики доходів, інновацій, розробці загальної концепції фінан­сового оздоровлення підприємства.

Основними принципами формування антикризової програми є:

1. Принцип забезпечення досягнення цілей антикризового управління, який виявляє відповідність заходів, що включаються до антикризового портфеля підприємства, визначеним цілям антикризового управління.

2. Принцип орієнтації на проблеми, які потребують свого розв'язання, а не на зовнішні ознаки їх прояву. Відповідно до цього принципу відбір антикризових заходів для включення до антикризової програми має базуватись на визначенні проблем, що існують, та передбачати їх усунення (розв'язання).

3. Принцип забезпечення відповідності антикризової програми наявним та можливим до залучення ресурсам підприємства. Реалізація цього принципу визначає обмеженість відбору антикризових заходів рамками можливого потенціалу підприємства, необхідного для їх реалізації.

4. Принцип відповідності часовим обмеженням антикризового процесу. Як часове обмеження запропоновано розуміти час, який є в розпорядженні антикризового керуючого до початку ліквідаційних процедур, передбачених законодавством з банкрутства.

5. Принцип обґрунтованості рішення щодо переліку антикризових заходів, який потребує обов'язкового попереднього визначення складових елементів задачі, тобто множини наявних альтернативних рішень, гіпотез про стан розвитку системи, очікуваних наслідків управлінських рішень.

6. Принцип багатоваріантності, дотримання якого потребує висунення та оцінки не одного рішення, а досить великої кількості альтернатив. Потреба в розробці багатоваріантних пропозицій зумовлюється необхідністю вибору оптимального переліку заходів, що забезпечується оцінкою кожного запропонованого варіанта (антикризової ідеї) з наступним порівнянням наслідків та корисності; зміною умов діяльності підприємства, стану зовнішнього середовища, глибини кризи, що зумовлює доцільність попередньої розробки альтернативних варіантів дій на випадок очікуваних та неочікуваних змін, можливістю не реалізації запланованих антикризових заходів, їх недостатньою результативністю, що зумовлює потребу в їх доповненні (оновленні) з урахуванням реалій функціонування підприємства.

7. Принцип професіональності. За цим принципом визначається необхідність професійного підходу, доцільність залучення фахівців (експертів) для підготовки проекту антикризової програми, генерування альтернатив та оцінки їх наслідків.

8. Принцип колегіальності, відповідно до якого доцільним визнається використання групи фахівців (експертів) з метою підвищення якості антикризової програми.

9. Принцип максимізації результативності антикризових заходів, згідно з яким перевага має віддаватися антикризовим інструментам та заходам, які забезпечують максимальну віддачу (у вигляді приросту прибутковості) на одиницю сукупних (прямих та опосередкованих) витрат, пов'язаних з їх підготовкою та проведенням.

10. Принцип оптимізації співвідношення дієвості (результативності) антикризових заходів та ризику їх реалізації, який зумовлює потребу диверсифікації антикризової програми для врахування ризиків неефективності окремих заходів та отримання додаткового ефекту синергізму в разі їх сукупного проведення.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 1324; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.018 сек.