Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору

Інститут третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, зумовлений перш за все необхідністю забезпечити можливість здійснення відповідними суб'єктами права регресу. Цивільне законодавство, наприклад, передбачає регресні зобов'язання. Згідно із ст. 543 ЦК при солідарному обов'язку боржників кредитор вправі вимагати виконання як від усіх боржників разом, так і від кожного з них окремо, причому як повністю, так і в частині боргу.

Таким чином, суть інституту третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, полягає в тому, що він є процесуальним забезпеченням права регресу, а умова, що за законом треті особи залучаються чи вступають у справу на стороні позивача чи відповідача, передбачає, що участь у процесі третьої особи випливає з тих відносин, які пов'язують її з однією із сторін у процесі. В іншому разі конструкція цього інституту була б недоречною.

Юридична заінтересованість третьої особи пов'язана з можливим регресним позовом. Беручи участь у процесі, який передує регресному позову, третя особа сприятиме з'ясуванню обставин справи, що може попередити пред'явлення до неї регресних вимог.

Незважаючи на те, що за задумом законодавця інститут третіх осіб був спрямований на забезпечення права регресу, його застосування в подальшому дещо розширилося й інститут третіх осіб почали використовувати для захисту інших інтересів, які випливають не тільки з регресних зобов'язань.

Так, при розгляді у справах про відшкодування аліментів на дітей суддя в ході підготовки справи до судового розгляду чи при розгляді справи, встановивши, що відповідач виплачує аліменти за рішенням суду на інших дітей чи ним проводяться виплати за іншими виконавчими документами, зобов'язаний залучати заінтересованих осіб до участі в розгляді справи як третіх осіб на стороні відповідача.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, найчастіше беруть участь у справі на стороні відповідача, однак можливі випадки, коли треті особи виступають і на стороні позивача.

Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.

ЦПК України не містить норми про оскарження ухвал суду про допуск до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, чи про відмову в ньому. На нашу думку, в ЦПК необхідно передбачити право третіх осіб оскаржити ухвалу про відмову в допуску їх до участі в справі; відмова в допуску третьої особи до справи означає неможливість здійснення захисту своїх інтересів,

тобто результат справи може вплинути на права та обов'язки третьої особи. Процесуальною гарантією при цьому може бути право на оскарження ухвали.

Згідно із ст. 660 ЦК, якщо третя особа за підставами, що виникли до продажу товару, пред'явить до покупця позов про її витребування, покупець повинен залучити продавця до участі у справі, а продавець зобов'язаний вступити у цю справу на стороні покупця. Незалучення покупцем продавця до участі у справі звільняє продавця від відповідальності перед покупцем, коли продавець доведе, що, взявши участь у справі, він міг би запобігти вилученню речі у покупця.

Продавець, який був залучений покупцем до участі у справі, але не взяв у ній участі, позбавляється права доводити неправильність ведення справи покупцем.

Дана стаття часто наводиться як приклад обов'язкового притягнення третьої особи до участі у справі. Однак постановка питання про обов'язкове залучення третіх осіб не відповідає цивільному процесуальному законодавству. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, посідають тільки їм властиве процесуальне становище. Хоча вони беруть участь у справі на стороні позивача чи відповідача, це не створює для них становища сторони, їх не можна ототожнювати із сторонами. Навпаки, дуже важливо в кожному конкретному випадку точно визначити, яке конкретне процесуальне становище повинна посідати у справі, що розглядається судом, та чи інша заінтересована особа.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, мають комплекс процесуальних прав та обов'язків. Згідно із ч. З ст. 35 ЦПК вони користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки, встановлені ст. 27 ЦПК, які притаманні всім особам, які беруть участь у справі. Із змісту закону, таким чином, випливає, що треті особи не мають лише тих прав, в яких реалізується принцип диспозитивності і які належать лише сторонам.

Стаття 35. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. 2. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть бути залучені до участі в справі також за клопотанням сторін, інших осіб, які беруть участь у справі. Якщо суд при прийнятті позовної заяви, здійсненні провадження у справі до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. { Частина друга статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4176-VI (4176-17) від 20.12.2011 }

Дата добавления: 2014-01-07