Медичне страхування: поняття, мета, завдання

Особливості обов’язкового і добровільного медичного страхування, недоліки і переваги їх функціонування.

Історичні аспекти розвитку медичного страхування в світовій практиці та в Україні.

Медичне страхування: поняття, мета, завдання.

Соціальне медичне страхування як форма соціа­льного захисту населення

Страхова медицина – це форма організації охорони здоров'я, яка передбачає обов'язкове державне страхування від хвороб у поєднанні з приватною лікарською практикою і приватними медичними установами. Така система організації медицини дозволяє поставити оплату праці медперсоналу і доходи лікувальних установ в безпосередню залежність від якості лікування і діагностики. І при цьому, з фінансової точки зору, отримання якісної медичної допомоги доступне абсолютній більшості громадян.

Слід відрізняти медичне страхування від страхової медицини. Медичне страхування – це вид страхування, що має своїм об'єктом майнові інтереси громадян, пов'язані зі здоров'ям застрахованої особи, наданням медичної допомоги населенню. Страхова медицина - метод фінансування охорони здоров'я. Вона охоплює фінансування наукових досліджень, підготовку кадрів, медичне обслуговування громадян. Фінансування витрат здійснюється через систему медичного страхування як складової страхової медицини.

Медичне страхування – це особлива організаційна форма страхової діяльності, що передбачає соціальний захист інтересів населення в охороні здоров'я. Медичне страхування – це страхування на випадок втрати здоров'я з будь-якої причини. При медичному страхуванні не передбачається ризик смерті або дожиття до певного віку чи до закінчення терміну дії договору. Тому воно відноситься до ризикових видів страхування.

Згідно Закону України "Про страхування" передбачено здійснення медичного страхування як в обов'язковій, так і добровільній формах. Однак обов'язкове медичне страхування (ОМС) до цього часу не запроваджене.

О б'єктом медичного страхування є життя і здоров'я громадян. Мета його проведення полягає в забезпеченні громадянам у разі виникнення страхового випадку можливості одержання медичної допомоги за рахунок накопичених коштів і фінансування профілактичних заходів.

Суб'єктами медичного страхування є страховики, страхувальники, застраховані, медичні установи.

Страховики – це незалежні страхові організації, які мають статус юридичної особи і ліцензію держави на право здійснювати медичне страхування.

Страхувальники – дієздатні фізичні або юридичні особи, які мають право укладати договори страхування на свою користь або на користь третіх осіб.

Застраховані – це громадяни, на користь яких укладаються договори страхування. Якщо фізична особа укладає договір стра­хування відносно себе самої, то страхувальник і застрахований є однією особою.

У медичному страхуванні страховим випадком є звернення за­страхованої особи під час дії відповідного договору до медичної установи (з передбачених у договорі страхування) у разі гострого захворювання, загострення хронічного захворювання, травми або інших нещасних випадків з метою дістати консультативну, профіла­ктичну або іншу допомогу, яка потребує надання медичних послуг у межах їх переліку, передбаченого договором страхування.

Страхове відшкодування здійснюється шляхом оплати медичному закладу вартості медичного обслуговування Застрахованої особи у межах страхової суми та переліку видів медичних послуг згідно Програми страхування, визначеної Договором добровільного медичного страхування.

Договір медичного страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання в разі настання страхового випадку оплатити медичні послуги, а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначений термін та виконувати інші умови договору.

З розвитком ринкових відносин, як в Україні, так і в усьому світі, з'являється необхідність докорінних змін у системі фінансування охорони здоров'я. На відміну від інших Європейських країн, в Україні медичне страхування розвивається досить повільно і з великими труднощами.

Медичне страхування в Україні поки що знаходиться лише на стадії формування та не існує чіткого уявлення про систему медичного страхування, яке має бути прозорим і зрозумілим громадськості. Впровадження загальнообов'язкового медичного страхування забезпечило б гарантування якісної медичної допомоги кожному громадянину, а також подальший розвиток добровільного медичного страхування.

Що стосується правотворчої діяльності, то потрібно зазначити що останніми роками запропоновано декілька варіантів законопроектів стосовно обов’язкового соціально-медичного страхування в Україні. З 2000 року підготовлено більш десяти подібних законопроектів, але жодний дотепер не був прийнятий.

Головними групами причин, що перешкоджають впровадження обов’язкового соціального медичного страхування в нашій державі є:

- відсутність політичної волі для реального запровадження цього інституту;

- економічні, які пов’язані із численними проблемами фінансування СОЗ в Україні;

- соціальні, як нове для України правове явище не отримало одностайної думки ні серед фахівців, ні серед населення щодо необхідності його впровадження у нашій державі;

- відсутність повної інформації, як для медико-правової спільноти, так і для населення про переваги та ризики обов’язкового соціального медичного страхування;

- організаційні: забезпечення професійним кадровим ресурсом (менеджери, експерти та ін.), належне матеріально-технічне і технологічне забезпечення та фінансування.

Дата добавления: 2014-01-07